Гребінка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Гребінка

Гребінка — Ромодан
Прилуки — Гребінка
Південна залізниця
Полтавська дирекція
м. Гребінка

Вокзал станції Гребінка.jpg
Залізничний вокзал 2405852.jpg
50°07′17″ пн. ш. 32°25′57″ сх. д. / 50.121500° пн. ш. 32.432528° сх. д. / 50.121500; 32.432528Координати: 50°07′17″ пн. ш. 32°25′57″ сх. д. / 50.121500° пн. ш. 32.432528° сх. д. / 50.121500; 32.432528
Рік відкриття 1895 (127 років)
Попередня назва Петрівка (до 1901)
Тип вузлова, дільнична
Колій 20
Платформ 3
Тип платформ(и) острівні
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 148
Відстань до Ромодана, км 72
Відстань до Прилук, км 55
Покриття
мобільного зв'язку
Київстар, Vodafone, Lifecell
Код станції 428300 ?
Код «Експрес-3» 2204550 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу
Супутні послуги Автобус Кафе Таксофон
Гребінка. Карта розташування: Полтавська область
Гребінка
Гребінка
Гребінка на Вікісховищі

Гребі́нка — вузлова дільнична залізнична станція 1-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці на перетині ліній Гребінка — Ромодан та Прилуки — Гребінка. Розташована в місті Гребінка Лубенського району Полтавської області.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1895 року, коли звідси було прокладено залізницю через Ічню до станції Крути. Первинна назва станції — Петрівка. Спочатку станція була проміжною, однак вона доволі швидко перетворилася на вузлову.

1897 року збудована залізнична лінія на Золотоношу, а 1901 року — відкритий рух поїздів залізничною лінією Дарниця — Полтава. У 1901 році станція і розташоване поруч із нею пристанційне селище отримали сучасну назву, на честь українського письменника, байкаря, педагога та видавця Євгена Гребінки, який народився неподалік, у селі Мар'янівка.

У 1994 році станцію електрифіковано змінним струмом (~25 кВ) в складі 47-кілометрової дільниці Яготин — Гребінка.

Панорама станції

10 грудня 1997 року відбулося урочисте відкриття електрифікованої дільниці Гребінка — Лубни, що поклала початок електрифікації всієї лінії Київ — Харків на території Південної залізниці. Дана дільниця знаходиться на головному широтному ходу Південної залізниці Гребінка — Полтава — Харків — Куп'янськ — Тополі.

До 2008 року була закінчена електрифікація лінії Полтава — Гребінка і на базі моторвагонного рухомого складу ТЧ-12 і ТЧ-5 «Полтава» було створено РПЧ-2 «Полтава», яке здійснює приміські перевезення на даній ділянці, приміські поїзди ЦМВ були скасовані.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Вокзал станції Гребінка

Станція має важливе транспортне сполучення, на якій зупиняються більшість поїздів далекого сполучення (окрім швидкісних електропоїздів Інтерсіті+ сполученням Київ — Харків[1].

Для всіх приміських поїздів, що прямують з Києва, Лубнів, Полтави, Коломаку, Сміли, Черкас, Прилук, Ніжина, Бахмача, станція Гребінка є кінцевою, тож необхідно здійснювати пересадку на інші приміські поїзди.

З 30 жовтня 2016 рокуна станції зупиняється призначений нічний швидкий поїзд «Максим Яровець» сполученням Хмельницький — Лисичанськ.

Особливості станції[ред. | ред. код]

Станція Гребінка

Станція Гребінка є однією з двох на Південній залізниці (інша — Лозова) залізничних станцій України, яка є залізничним вузлом на межі трьох залізниць: Південної (сама станція підпорядкована Південній залізниці), Південно-Західної (межа проходить за 2 км на захід від станції в бік Києва) та Одеської (межа проходить за декілька кілометрів на південь у бік Черкас).

Від залізничної станції Гребінка розгалужуються лінії:

З 1998 по 2003 роки приміське сполучення було представлено електропоїздами Київ — Лубни і трохи пізніше — Київ — Ромодан формування Південно-Західної залізниці та приміськими поїздами ЦМВ сполученням Полтава — Гребінка.

У 2002 році частина електропоїздів була передана з ТЧ-8 «Фастів» Південно-Західної залізниці до ТЧ-12 «Гребінка» Південної залізниці, які і почали курсувати на даній дільниці.

На станції Гребінка розташоване локомотивне депо.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]