Красноград (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красноград
станція
Красноград.JPG
Вокзал станції Красноград
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса м. Красноград,
Харківська область
Координати 49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.36060000002777315° пн. ш. 35.44500000002777540° сх. д. / 49.36060000002777315; 35.44500000002777540Координати: 49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.36060000002777315° пн. ш. 35.44500000002777540° сх. д. / 49.36060000002777315; 35.44500000002777540
Структура
Лінія(ї) Полтава — Лозова, Нижньодніпровськ — Мерефа
Платформ 4
Тип платформ 1 бічна низька, 3 острівні низькі
Послуги
Транспортні Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні Автобус Таксі Ресторан Аптека Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1897 (121 рік)
Перебудовано 1976, 2012
Електрифіковано 1988
Колишні назви Костянтиноград,
Конград (до 1964 року)[1]
Будівля
Поверхів 1
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 441606
Код Експрес-3 2204482
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мерефа 76 км
Новомосковськ-Дніпровський 98 км
Полтава-Південна 81 км
Лозова 95 км
Харків 101 км
Загальний вигляд станції

Красноград (до 1964 року — Конград, Костянтиноград[2][3]) — вузлова (за типом станції - проміжна) залізнична станція 2-го класу Південної залізниці.

Заснована у 1897 році[4] після введення в експлуатацію дільниці Полтава — Красноград. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Розташована у середмісті Краснограда Харківської області на перетині ліній Полтава-Південна — Лозова та Мерефа — Новомосковськ-Дніпровський між станціями Куми (8 км), Розжив'ївка (18 км), Нововербівка (10 км) та Зачепилівка (24 км).

На станції зупиняється поїзд № 126/125 сполученням Київ — Костянтинівка та у зворотному напрямку.[5]

Станція є кінцевою для електропоїздів у напрямку Харкова та приміських поїздів до Дніпра, а також проміжною для електропоїздів у напрямку Лозової та Полтави-Південної.[6][7]

Історія[ред. | ред. код]

Створення станції та перетворення на залізничний вузол[ред. | ред. код]

Станція була створена у 1897 році після введення в експлуатацію другої черги дільниці Полтава — Костянтиноград від станції Карлівка. Наступного року було завершено будівництво будівлі залізничного вокзалу[8]. А вже у 1901 році було побудовано та введено в експлуатацію дільницю Костянтиноград — Лозова.

Вже станом на 1902 року відвантаження зі станції становило 1700 тис. пудів (близько 1400 тис. пудів збіжжя), а вивантаження — 900 тис. пудів вантажу[9].

На початку ХХ століття висуваються пропозиції щодо будівництва лінії, яка зв'язала б Харків та Катеринослав, і мала пролягати через Костянтиноград.

У 1912 році проект будівництва залізниці від Мерефи до Херсона через Костянтиноград, Нижньодніпровськ та Катеринослав набуває урядового значення, оскільки він був підтриманий Вищою залізничною комісією.

Після уточнення остаточного маршруту залізниці у 1913 році було ухвалено рішення про будівництво залізниці, і виділено на нього кошти.

У 1918 році роботи з будівництва лінії Мерефа — Нижньодніпровськ були призупинені. На той час лінія була готова на 61 %.[10][11]. Будівництво лінії завершилось вже за радянської влади.

21 грудня 1926 року через станцію пройшов перший потяг з делегацією дніпропетровських робітників та селян лінією Мерефа — Красноград[12]. Введення в експлуатацію лінії від Мерефи до Нижньодніпровська відбулось у 1927 році[13][14].

Після цього станція Костянтиноград стала значним залізничним вузлом. Наприкінці 1920-х років було побудовано 2 депо та приймально-відправочний пункт[15].

18 вересня 1943 року центральна частина Краснограда була зайнята радянськими військами, а бої за станцію тривали до 20 вересня. Вже за кілька днів по тому залізничники та місцеве населення забезпечили рух ешелонів через станцію на фронт.[16][17]

Післявоєнні роки: модернізація та електрифікація станції[ред. | ред. код]

У 1961 році залізничники станції Костянтиноград завоювали перше місце серед дільничних станцій залізниць СРСР та були нагороджені перехідним Червоним Прапором Міністерства шляхів сполучення СРСР та Центрального Комітету профспілки залізничників, а також отримали почесне звання «колективу комуністичної праці»[18].

У 1964 році станція отримала сучасну назву на честь міста Краснограда, яке було перейменоване ще у 1922 році[2][3].

Також колектив станції достроково виконав план IX п'ятирічки[18].

У 1976 році було проведено капітальний ремонт будівлі залізничного вокзалу станції Красноград[8].

У 1988 році станцію було електрифіковано під час електрифікації дільниці Власівка — Красноград протяжністю 37 км, на що було витрачено 3 млн. карбованців. Будівельно-монтажні роботи виконували працівники Харкова, Дніпропетровська, Куп'янська та Воронежа. Електрифікацію було завершено на 5 місяців раніше запланованого строку, і 14 жовтня 1988 року відбувся перший рейс електропоїзда від Харкова до Краснограда, який вів машиніст Є. М. Тищенко.[19][20][21].

Доба незалежної України[ред. | ред. код]

У 2009 році на станції було навантажено 1497, а вивантажено 1100 вагонів, а станом на 2010 рік на станції працювало 70 осіб. Також працював станційний технологічний центр, який також обслуговував станції Берестовеньки, Власівка, Балки, Сахновщина, Кегичівка.[17]

Повномасштабна реконструкція станції в рамках підготовки до Євро-2012[ред. | ред. код]

З 19 серпня 2011 року у зв'язку з реконструкцією станції Красноград із електрифікації станції змінним струмом для впровадження швидкісного сполучення до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року були відмінені електропоїзди до станції Красноград. В цей час вони прямували до станції Власівка та Берестовеньки, де для пасажирів були призначені дизель-поїзди від станцій Власівка та Берестовеньки до Краснограда.[22][23]

Під час цих робіт було реконструкції станції було оновлено станційну будівлю, яка існує з часу її побудови у 1898 році, при збереженні її архітектурних особливостей. Було побудовано системи каналізації та водопостачання, які раніше були відсутні, замінено мережі тепло- і електропостачання, утеплено фасад будівлі вокзалу, замінено її покрівлю, всі вікна і двері, а входи обладнано пандусами. Крім того, внутрішні приміщення було переплановано і створено нову касову залу, дві зали очікування для пасажирів на 60 і 20 місць, а також кімнату відпочинку, кімнату для пасажирів з дітьми. Також були облаштовані службові приміщення для працівників вокзалу, зокрема, душова та кімната для прийому їжі, яка була оснащена необхідною побутовою технікою.[8][24] Роботи з реконструкції виконувались Основ'янським БМЕУ-3[25].

На вокзалі після реконструкції з'явились автоматизований пристрій управління табло і гучномовцями «Рита-К», який виготовив «Хартеп», система відеоспостереження, електронна панель, на якій відображається інформація про прибуття та відправлення поїздів, інформаційні панелі про прибуття та відправлення поїздів на будівлі вокзалу та посадкових платформах, мережа Wi-Fi та інше сучасне обладнання.[8][24]

Відкриття реконструйованого вокзалу станції Красноград відбулося у середині лютого 2012 року[24]

Крім того, було реконструйовано будівлю посту електричної централізації, багажного відділення та вуличного туалету[24].

Також було переобладнано колійне господарство станції, замінено всі стрілочні переводи на станції з їх прокладанням новими ординатами, побудовано нові системи сигналізації і зв'язку та енергопостачання. При реконструкції було застосовано мікропроцесорні системи управління станційним господарством, що, зокрема, дозволило замінити систему ручного створення та розімкнення маршруту прямування по станції потягів на нову систему, яка автоматично переводить всі стрілочні переводи та перемикає світлофори в рамках маршруту при наявності початкової та кінцевої точок[26].

Під час реконструкції стару контактну мережу було демонтовано та замінено на нову: на 1—5 коліях — змінного струму, а на 7—11 коліях — постійного струму, і надалі станція стала місцем стиковки двох видів напруги.

Було побудовано нові посадкові платформи, які стали ширшими за попередні: дві — розміром 468 м х 6 м, а також одна — 222 м х 7 м, а також капітально відремонтовано пішохідний міст.[8][26]

На станції Красноград була побудована новітня тягова підстанція, яка складається з двох трансформаторів загальною потужністю 80 МВт.[8] Будівельно-монтажні роботи на тягових підстанціях на наладка їх обладнання були завершені вже у середині березня 2012 року[27].

ЕПЛ9Т-015 на станції Красноград

Відновлення руху електропоїздів до Краснограду відбулось 5 травня 2012 року, коли був поданий струм на перегоні Нововербівка — Красноград, і відбулись урочистості з відкриття реконструйованої станції, приурочені до Дня перемоги за участі керівництва Південної залізниці, Харківської обласної ради, м. Краснограда та Красноградського району, а також громадськості та залізничників[28][29][8][26].

15 травня 2012 року урочисто відкрита електрифікована ділянки Полтава — Красноград — Лозова[30].

Також було введено нові системи мікропроцесорної централізації стрілочних переводі та автоблокування на дільницях Полтава — Красноград та Красноград — Лозова, які замінили релейні системи, що працювали до цього часу, а також блокують некоректні дії операторів та дають можливість не тільки управляти технологічним процесом на станціям, а підключити датчики температури рейок, напруги в контактній мережі, місцезнаходження і швидкості руху локомотивів і вагонів тощо.[31] Обидві дільниці були об'єднані в єдиний диспетчерський центр.[32]

Розвиток станції з 2013 року[ред. | ред. код]

Певний час протягом 2013 року на станції зупинявся швидкісний поїзд «Hyundai Rotem» Донецьк — Київ[33].

На початку 2013 року запрацювали системи мікропроцесорної диспетчерської централізації «Каскад» автоматизованого графіку виконаного руху поїздів, що замінила ручне ведення графіку руху поїздів і стала першою такої в Україні.[34][35] та безконтактного контролю рухомого складу КТСМ-02 на дільниці Полтава — Лозова[36], а також проводились роботи з дооснащення на дільниці Красноград — Лозова комплексу мікропроцесорних систем централізації замість постів електричної централізації і автоблокування, що працювали 1970-х років[37].

Також у 2013 року було на дільниці Мерефа — Красноград замінено аналогову систему передачі інформації на нове цифрове обладнання на основі волоконно-оптичного кабелю, яке дозволяє передавати інформаційні потоки з високою швидкістю та щільністю (до 30 потоків по кожній станції) та автоматично їх резервує.[37]

З 20 травня 2015 року було запущено ранковий швидкісний електропоїзд підвищеної комфортності з Краснограда до Харкова після звернень місцевих жителів до голови Харківської облдержадміністрації Ігоря Райніна[38][39]

Пасажирське сполучення на 2018 рік[ред. | ред. код]

Маршрут Прибуття Стоянка Відправлення Періодичність курсування
126 Костянтинівка — Київ 01:13 2 01:15 з 25/03/2018 щоденно
125 Київ — Костянтинівка 04:02 2 04:04 з 25/03/2018 щоденно
712 «Інтерсіті+» Київ — Костянтинівка 10:25 1 10:26 з 1/04-31/05/2018 щоденно
711 «Інтерсіті+» Костянтинівка — Київ 18:48 1 18:49 з 1/04-31/05/2018 щоденно

У зв’язку з численними проханнями пасажирів Укрзалізниця встановила зупинку швидкісного потяга «Інтерсіті+» № 712/711 Київ – Костянтинівка на станції Красноград на період з 1 квітня 2018 по 31 травня 2018 року. Упродовж цього часу фахівці Укрзалізниці вивчатимуть пасажиропотік по цій станції для прийняття остаточного рішення щодо необхідності зупинки в Краснограді.

Начальники станції[ред. | ред. код]

Станцію очолювали:

  • 19001904 — дворянин Микола Іванович Домбровський[40][41][42]
  • 19131916 — Михайло Іванович Тиханович[43],[44][45][46]
  • 1999 — (станом на 2010 рік) — Н. П. Чурносов[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Южная Магистраль», № 7 (3397), 15.01.1952(рос.)
  2. а б Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 269, 313. — 100 000 прим. (рос.)
  3. а б Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 430. (рос.)
  4. Архангельский А.С., Архангельский В.А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 254. — 100 000 прим.(рос.)
  5. Офіційний веб-сайт Укрзалізниці. Розклад руху пасажирських поїздів по станції Красноград.
  6. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Красноград. (рос.)
  7. ДП Придніпровська залізниця. Розклад руху приміських поїздів по станції Красноград.
  8. а б в г д е ж Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі. Офіційний веб-сайт Укрзалізниці. 07.05.2012.
  9. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ VII. Малороссія. — С.-Петербург, 1903. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 397)
  10. Валентин Старостін. История города. Царьскі недобудови. Gorod.dp.ua.
  11. Алексей Федько. Железнодорожное строительство в Донбассе: 1858—1918. Часть 5. Донбасс — Чёрное море. Донецк: история, события, факты. (рос.)
  12. Харьков транспортный. ЖД транспорт. Хроника. (рос.)
  13. Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 гг. / Сост. Г. М. Афонина. — М., 1995. — С. 104.
  14. Українські залізниці. Стара версія веб-сайту. Історія Придніпровської залізниці. Архів оригіналу за 2015-06-29. 
  15. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 437. (рос.)
  16. Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 438. (рос.)
  17. а б в Светлана Дубовик. Южная железная дорога. Южная: от А до Я… Красноград. (рос.)
  18. а б Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 439. (рос.)
  19. Новости. Машиніст Є. М. Тищенко першим провів електропоїзд новим маршрутом — від Південного вокзалу до станції Красноград. Харьков транспортный. Новости. ЖД транспорт.
  20. Харьков транспортный. Хроника. ЖД транспорт. (рос.)
  21. История электрификации железных дорог СССР. 1986—1990 гг. Архів оригіналу за 2012-07-16.  (рос.)
  22. Из-за реконструкции станции «Красноград» изменилось расписание электричек. Status quo. 20.08.2011. (рос.)
  23. Новости. Дизель-поезд ДР1А на участке Власовка — Красноград. Харьков транспортный. 06.04.2012. (рос.)
  24. а б в г Южная железная дорога открыла после реконструкции вокзал в г. Краснограде. ГП «Южная железная дорога». 16.02.2012. (рос.) Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ПЗ. Відкриття вокзалу. 02.12.» визначена кілька разів з різним вмістом
  25. Ярослав Караченцев. Станции приобретают новый вид. ГП «Южная железная дорога». 23.03.2012. (рос.)
  26. а б в Валентин Бердута. Цивилизация пришла в глубинку. // Магістраль. — 2012. — № 33 (1715). — 10—15 травня. (09.05.2012) — С. 1, 6. (рос.)
  27. Ярослав Караченцев. Близится час электрификации ГП «Южная железная дорога». 23.03.2012. (рос.)
  28. Возобновлено прямое сообщение Харьков — Красноград. Вечерний Харьков. 05.05.2012. (рос.)
  29. Алексей Грищенко, Ольга Пересада. Южная железная дорога возобновила прямое сообщение Харьков — Красноград и открыла после реконструкции местный вокзал. Status quo. 05.05.2012. (рос.)
  30. Відкриття електрифікованої ділянки Полтава-Південна - Красноград - Лозова. 
  31. На участке Полтава — Красноград введена в экспулатацию микропроцессрная система управления движения поездов. ГП «Южная железная дорога». 07.05.2012. (рос.)
  32. Олег Столбецов. ЮЖД организовала новый транспортный коридор. Вечерний Харьков. 08.04.2013. (рос.)
  33. Алексей Грищенко. Теперь «Hyundai» останавливается в Краснограде. Status quo. 10.06.2013. (рос.)
  34. Південна залізниця впроваджує новітні автоматизовані системи управління процесом перевезення. ДП «Південна залізниця». 05.07.2013.
  35. Анна Сердюк. На Южной железной дороге автоматизируют управление. Медиа группа «Объектив». 28.12.2013. (рос.)
  36. На Південній залізниці модернізують прилади СЦБ і засоби безпеки. ДП «Південна залізниця». 22.08.2013.
  37. а б На Південній залізниці триває модернізація мережі зв'язку. ДП «Південна залізниця». 24.09.2013.
  38. Лилия Ангорская. Из Краснограда в Харьков пустят скоростную электричку. Городской дозор. 15.05.2015. (рос.)
  39. Мешканці Сахновщинського та Красноградського районів знову можуть дістатися Харкова електричкою. ОТБ. 27.05.2015.
  40. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
  41. рос. дореф. Адресѣ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1903
  42. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
  43. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Электрическая Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1913
  44. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1914 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1914
  45. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1915 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1915
  46. рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1916 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1916

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]