Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»
Museum-preserve is Battle for Kyiv in 1943.JPG
50°37′29″ пн. ш. 30°25′11″ сх. д. / 50.6247400000000027° пн. ш. 30.41992000000000118° сх. д. / 50.6247400000000027; 30.41992000000000118Координати: 50°37′29″ пн. ш. 30°25′11″ сх. д. / 50.6247400000000027° пн. ш. 30.41992000000000118° сх. д. / 50.6247400000000027; 30.41992000000000118
Тип military museum[d]
Розташування село Нові Петрівці, вул. Ватутіна
Засновано 20 березня 1945 року
Директор Іван Петрович Вікован
Куратор Управління культури Київської обласної державної адміністрації
Сайт battle-kyiv.org.ua
Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» is located in Україна
Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

CMNS: Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» на Вікісховищі
Пам'ятник воїнам визволителям Києва

Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» — провідний державний культурно-освітній та науково-дослідний музей присвячений подіям осені 1943 року, форсуванню Дніпра і створенню Лютізького плацдарму, про хід Київської наступальної операції 1943 року. Підпорядкований управлінню культури Київської обласної державної адміністрації[1].

Музей розташований на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Директор — Іван Петрович Вікован.

Музей створено 20 березня 1945 року Постановою Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК(б)У № 425 „Про створення музею-заповідника «Поле битви за Київ»“.

14 травня 2008 року Указом президента України Ющенка В.А. № 437/2008 державному музею-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році» надано статус національного[2].

За час існування його відвідало понад 10 мільйонів чоловік із 85 країн світу.

У Музеї постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки. На території музею щороку відбуваються ряд акцій вшанування пам'яті героїв Битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги тощо.

Експозиція[ред.ред. код]

До історико-культурного комплексу входять:

  • Заповідна територія площею 8 гектарів, де збережено 650 метрів ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти командуючого 1-м Українським фронтом генерала армії Миколи Федоровича Ватутіна, командуючого 38-ю армією Кирила Семеновича Москаленка, члена військової Ради фронту генерал-лейтенанта Микити Сергійовича Хрущова, командуючого 3-ю гвардійською танковою армією Павла Семеновича Рибалка.
  • Зразки бойової техніки часів війни під відкритим небом.
  • Пам'ятник-музей визволителям Києва від німецько-фашистських загарбників. Споруджено за рішенням уряду УРСР від 28 березня 1957 року на території заповідника в 1958 році. Архітектори Авраам Милецький та В.В. Бакланов, скульптор Іван Першудчев. На мармурових пілонах зазначені найменування всіх з′єднань і частин, удостоєних звання «Київські», а також нагороджених орденами за визволення Києва.
  • Діорама «Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 рік». Відкрита 5 травня 1980 року у Свято-Покровській церкві в центрі с. Нові Петрівці. У 1993 році перенесена до приміщення Музею-діарами. Розміри полотна 29 Х 7. Автор М. С. Присєкін[3].
  • Меморіальний комплекс «Героям Лютізького плацдарму» в центрі с. Нові Петрівці, споруджений 1983 року на честь 40-річчя битви за Дніпро і визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Встановлено пам′ятний знак «Героям Лютізького плацдарму» у вигляді знамена з барельєфним зображенням воїнів, які форсують Дніпро (автори Василь Климик, Ю. Колесников, С. Войцеховський, Ю. Турчанинов та інні), і запалено Вічний вогонь. На меморіальних плитах комплексу увічнено імена близько 1850 бійців та командирів, які загинули в боях за звільнення села Нові Петрівці. У 2008-2012 роках на Меморіалі проведено перепоховання 165 загиблих невідомих воїнів.
  • Музей-діорама площею 1100 метрів, в якому знаходяться експозиційні зали і експонується полотно діорами, автор М. Фещенко. Відкрито на честь 50-річчя  визволення  м. Києва в 1993 році.
  • Каплиця Св. Георгія Победоносця збудована на честь 65-річчя Перемоги у Німецько-радянській війни. Освячення і урочисте відкриття відбулось 17 грудня 2010 року. Чин освячення звершив Блаженнійший митрополит Володимир[4].
  • Пам′ятник воїнам-мотоциклістам Німецько-радянської війни. Урочисто відкрито 25 червня 2011 року[5].
  • Монумент «Символ Миру»  — відкритий 2012 року в Україні в рамках міжнародного проекту «Європейська вулиця скульптур» (Париж-Київ-Москва). «Європейська вулиця скульптур» — проект, який зобов′язаний своїм походженням відомому скульптору Лео Корнбрусту. Мета проекту — створення безперервного ланцюга скульптур довжиною близько 3000 км, від Нормандського узбережжя до Росії, у знак мирного співіснування народів Європи. На Монументі шістьма мовами викарбувані слова «Людство має пам′ятати якою ціною завойовано мир».
  • Стіна Пам’яті — 11 горельєфів Героїв Радянського Союзу, уродженців Вишгородського району. Встановлено до 70-річчя звільнення м. Києва у 2013 році.
  • Пам′ятний знак «Невідомому солдату» встановлено на братській могилі 28 жовтня 2014 року.

У фондах музею предтавлено археологічні, етнографічні, фалеристичні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Німецько-радянської війни. Серед унікальних експонатів музею – Книга Вічної Слави, куди занесено імена офіцерів і генералів 1-го Українського фронту, які брали участь у визволенні Києва. Працівники Музею є ініціаторами багатьох цікавих і потрібних проектів: Музей слідопитів, Музей плакату України, увічнення подвигу захисників України — Героїв АТО, учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні.

Наукова робота[ред.ред. код]

Колектив музею веде роботу з дослідження матеріалів часів війни, вивчаються історичні матеріали Київського Полісся, Межигірського Спасо-Преображенського монастиря — головного монастиря Війська Запорозького XVII-XVIII століттях.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]