Хутір Надія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державний заповідник-музей
Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)
«Хутір Надія» Pictogram infobox palace.png
Будинок-музей.jpg
48°28′59″ пн. ш. 31°56′56″ сх. д. / 48.48305556002777195° пн. ш. 31.94888889002777788° сх. д. / 48.48305556002777195; 31.94888889002777788Координати: 48°28′59″ пн. ш. 31°56′56″ сх. д. / 48.48305556002777195° пн. ш. 31.94888889002777788° сх. д. / 48.48305556002777195; 31.94888889002777788
Тип музей і хутір
Назва на честь Тарковська Надія Карлівна
Частина від Кіровоградський краєзнавчий музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адреса Україна Україна
Кіровоградська область
Кропивницький район,
с. Миколаївка
Засновано 1871 р.
Відкрито 1956 р. — як музей
Фонд бл. 2 тисяч предметів
Відвідувачі понад 4 тисячі гостей за рік
Директор Чорний В.Г.
Хутір Надія. Карта розташування: Україна
Хутір Надія
Хутір Надія (Україна)

Хутір Надія у Вікісховищі?

«Ху́тір Наді́я» — державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича). Як і музейно-природничий заповідник «Тобілевичі» є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.

Створений на території садиби, що належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця XIX — початку XX ст. Іванові Карпенку-Карому (Тобілевичу).

Садибу закладено в 1871 році батьком драматурга Карпом Тобілевичем і названо іменем його дружини — Надії Тарковської. Згодом І. Карпенко-Карий обирає садибу постійним місцем проживання.

Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу збереглися «Батькова хата» і стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі та вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи — за його власним висловом «оазис в степу».

На хуторі Надія ним написано 11 п'єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші.

План музею

У садибі в різний час проживали Микола Садовський, Панас Саксаганський, М. Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митці М .Заньковецька, М. Кропивницький, М. Старицький та багато інших відомих театральних діячів, письменників і художників.

До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Хутір Надія» (площею 11 га) і ставок. Встановлено пам'ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята «Вересневі самоцвіти». Хутір Надія часто називають «Меккою українського театру». Туди часто приїздили друзі, товариші по сцені й однодумці Тобілевичів. Кожен почесний гість мав посадити там своє дерево. Як наголошує Ігор Шаров і нині височать дуби, посаджені корифеями українського театру, а також руками багатьох видатних діячів культури, які відвідували хутір у різний час, зокрема і під час щорічного Всеукраїнського театрального свята «Вересневі самоцвіти». З декоративними та фруктовими насадженнями чергуються мальовничі галявини з природним травостоєм. Окрасою парку є Калинова алея, котра за життя Івана Карповича була улюбленим місцем його прогулянок.


Неподалік від хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини.

1956 року «Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм. Відтоді заклад працює на правах відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук тощо.

У 1970 році, під час святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого), за участі найвидатніших сучасних українських письменників та діячів театру започатковано щорічне свято театрального мистецтва — «Вересневі самоцвіти», яке з 1990 року стало Всеукраїнським.

У 1982 році, до 100-річчя заснування українського Театру корифеїв, відновлено будинок драматурга, що був зруйнований 1944 року. Напередодні відзначення 150-річного ювілею драматурга в ньому відкрито нову театрально-літературну і меморіальну експозицію.

У заповіднику-музеї «Хутір Надія» експонується бл. 2 тисяч предметів, значна частина яких передана сім'єю Тобілевичів-Тарковських.

Щорічно «Хутір Надія» відвідують понад 4 тисячі гостей з різних регіонів України та зарубіжжя.

Загальна кількість співробітників музею складає 13 осіб.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Топчій Іван Павлович. Хутір Надія. Державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича). Путівник / під заг. ред. Душейка К. П. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1971. — 56 с. — 7 800 прим.
  • Левицький Володимир Ілліч. Хутір Надія. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 64 с. — 40 000 прим.
  • Куценко Леонід Васильович. Стежками хутора «Надія». Нарис. — Кіровоград : Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. — 48 с. — 1 000 прим. — ISBN 978-966-8861-62-8.

Посилання[ред. | ред. код]