Населення Еквадору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Еквадору
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 15,868 млн осіб
Густота 65,0 особи/км²
Природний приріст 1,35 ‰
Народжуваність 18,51 ‰
Смертність 5,06 ‰
Середня тривалість життя 76,56 року
 • чоловіків 73,6 року
 • жінок 79,67 року
Смертність немовлят 17,38 ‰
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Вікова структура
до 14 років 27,99 %
15–64 років 64,96 %
старіші за 65 років 7,05 %
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,91 чол./жін.
Етнічні групи
Нація еквадорці
Мови
Офіційна іспанська

Населення Еквадору. Чисельність населення країни 2015 року становила 15,868 млн осіб (68-ме місце у світі)[1]. Чисельність еквадорців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,51 ‰ (95-те місце у світі), смертність — 5,06 ‰ (186-те місце у світі), природний приріст — 1,35 % (88-ме місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність в Еквадорі, станом на 2015 рік, дорівнює 18,51 ‰ (95-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,25 дитини на одну жінку (95-те місце у світі)[1].

Смертність в Еквадорі 2015 року становила 5,06 ‰ (186-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,35 % (88-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Еквадору, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Еквадору становить 27,4 року (142-ге місце у світі): для чоловіків — 26,7, для жінок — 28,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,56 року (82-ге місце у світі), для чоловіків — 73,6 року, для жінок — 79,67 року[1].

Вікова структура населення Еквадору, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 27,99 % (2 265 935 чоловіків, 2 175 864 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 18,56 % (1 494 206 чоловіків, 1 451 151 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 39,16 % (3 027 989 чоловіків, 3 185 924 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,23 % (563 259 чоловіків, 584 730 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,05 % (533 796 чоловіків, 585 541 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,6; коефіцієнт розлучуваності — 1,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 20 (дані за 2006 рік)[2][3].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 65 осіб/км² (152-ге місце у світі)[1]. Половина населення країни мешкає в гірських долинах Анд в центральній частині країни (Сьєрра) та уздовж західного узбережжя (Коста). Вологі екваторіальні ліси сходу майже ненаселені (Орьєнте) менше 1 людини на 1 км², тут населення концентрується переважно у високогірних районах.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Еквадору

Еквадор високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 63,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,9 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. З 1950 по 1983 рік населення країни збільшилось у 2,3 раза, а міське населення — в 4,5 рази.

Головні міста держави: Ґуаякіль — 2,709 млн осіб, Кіто (столиця) — 1,726 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (100-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Внутрішні міграції спрямовані із західних районів країни в східні, та з сел до міст. Імміграція та еміграція дуже невеликі та не впливають на динаміку населення.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 120,68 тис. біженців з Колумбії[1]. У той самий час у країні, станом на 2016 рік, налічується 28,7 тис. внутрішньо переміщених через землетрус у квітні 2016 року[1].

Еквадор є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
71.9%
монтубіо
  
7.4%
індіанці
  
7%
білі
  
6.1%
афро-еквадорці
  
4.3%
мулати
  
1.9%
темношкірі
  
1%
інші
  
0.4%
Докладніше: Народи Еквадору

Головні етноси країни: метиси — 71,9 %, монтубіо — 7,4 %, індіанці — 7 %, білі — 6,1 %, афро-еквадорці — 4,3 %, мулати — 1,9 %, темношкірі — 1 %, інші — 0,4 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Населення Еквадору складається з 3 етнічних груп, кордони між ними умовні: кечуа (39 % населення); так звані «лісові індіанці» (1 %) та еквадорці, нащадки іспанців та інших європейців.

Кечуа — найбільший із сучасних індіанських народів. В Еквадорі проживають приблизно 30 % всіх кечуа, цей народ також утворює значну частину населення в Перу та в Болівії. Еквадорські кечуа в основному походять від різноплемених і різномовних груп, які засвоїли впродовж кількох останніх віків мову та культуру кечуа, основний район розселення знаходився в більш південних регіонах, на території Перу.

Лісові індіанці, до яких відносять інші індіанські народи країни (за виключенням чибча, які проживають в горах на півночі), живуть в тропічних вічнозелених районах і продовжують зберігати родоплемінне ділення. Виділяють 2 найбільші групи лісних індіанців: хібаро (чи хіваро) — племена ачуале, мурато, уамбіса, малаката, які живуть на півдні Еквадору; та племена аламо, ямбо та інших, які говорять на діалектах мови кечуа та проживають на сході. Зараз із сторони кечуа триває асиміляція лісових індіанців.

Еквадорці європейського та іншого походження складаються з кількових расових груп:

Серед метисів виділяють особливу групу — монтубіо, які живуть у прибережній частині заходу Еквадору й відрізняються від інших метисів своєрідною культурою.

Крім вказаних національних груп в Еквадорі постійно проживають колумбійці (25-30 тис. осіб), і в невеликій чисельності італійці (5 тис. осіб), іспанці (5 тис. осіб), німці (10-15 тис. осіб), японці (5 тис. осіб), американці (2 тис. осіб), перуанці (2 тис. осіб), китайці (3 тис. осіб), євреї (1 тис. осіб).

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Еквадору

Мови[ред.ред. код]

Мови Еквадору (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
93%
кечуа
  
4.1%
індіанські мови
  
0.7%
інші
  
2.2%
Докладніше: Мови Еквадору

Офіційна мова[5]: іспанська (кастильська) — розмовляє 93 % населення країни. Інші поширені мови: кечуа — 4,1 %, інші індіанські мови — 0,7 %, іноземні мови — 2,2 % (оцінка 2010 року). Мови кечуа і шуар використовуються для міжетнічного спілкування, різноманітні індіанські мови визнані офіційними на місцевому рівні.

Значна частина населення країни двомовна. Так, багато іспаномовних еквадорців знають ще й мову кечуа, а індіанці кечуа часто володіють ще й іспанською. В місцевому розмовному діалекті іспанської багато слів з мови кечуа. Кечуа також використовується в деяких районах в школах, на ньому видається література, виходять в ефір радіо- та телепередачі.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Еквадорі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
74%
протестанти
  
10.4%
свідки Єгови
  
1.2%
інші
  
6.4%
атеїсти
  
7.9%
агностики
  
0.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 74 %, євангелізм — 10,4 %, свідки Єгови — 1,2 %, інші (мормони, буддизм, юдаїзм, спірітуалізм, іслам, індуїзм, індіанські вірування, африканські вірування, п'ятидесятництво) — 6,4 %, атеїсти — 7,9 %, агностики — 0,1 % (станом на 2012 рік)[1]. Дані репрезентують доросле (старше за 16 років) населення 5 найбільших міст держави. Кечуа — католики, однак зберігають деякі елементи своєї попередньої релігії, яка була пов'язана з культом сонця. У лісових індіанців переважають родоплемінні вірування.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Еквадорі

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 95,4 % — серед чоловіків, 93,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,2 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (94-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,72 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 9,2 % від ВВП країни (98-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 17,38 ‰ (99-те місце у світі); хлопчиків — 20,51 ‰, дівчаток — 14,1 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 64 випадків на 100 тис. народжень (67-ме місце у світі)[1].

Еквадор входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 32,7 тис. хворих на СНІД (67-ме місце в світі), це 0,34 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (80-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,2 тис. осіб (63-тє місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 18 % (86-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 6,4 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,4 % населення в містах і 75,5 % в сільській місцевості; загалом 86,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87 %, в сільській місцевості — 80,7 %, загалом по країні — 84,7 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 55,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 45,1 %; частка осіб похилого віку — 10,4 %, або 9,6 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 25,6 % населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 7,336 млн осіб (64-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 27,8 %; промисловість і будівництво — 17,8 %; сфера послуг — 54,4 % (станом на 2012 рік)[1]. 227,59 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (8 % від загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,8 % працездатного населення, 2014 року — 4,3 % (47-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,9 %, серед юнаків — 8,4 %, серед дівчат — 15,7 % (96-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Значна транзитна країна для колумбійського і перуанського кокаїну, що прямує морським шляхом до США; значний споживач прекурсорів для виготовлення наркотичних засобів; привабливе місце зберігання готівки, отриманої від продажу наркотиків, через доларизацію національної економіки, слабке фінансове законодавство; на півночі, на кордоні з Колумбією підвищена активність торговців людьми і колумбійських повстанців (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Еквадору докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[6][7].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Еквадору
Рік Населення Зміна
1700 270 000
1710 284 000 +5.2%
1720 299 000 +5.3%
1730 315 000 +5.4%
1740 332 000 +5.4%
1750 349 000 +5.1%
1760 368 000 +5.4%
1770 387 000 +5.2%
1780 407 000 +5.2%
1790 429 000 +5.4%
1800 451 000 +5.1%
1810 475 000 +5.3%
1820 500 000 +5.3%
1830 625 000 +25.0%
1840 714 000 +14.2%
1850 816 000 +14.3%
1860 915 000 +12.1%
1870 1 013 000 +10.7%
1880 1 157 000 +14.2%
1890 1 273 000 +10.0%
1900 1 400 000 +10.0%
1910 1 617 000 +15.5%
1920 1 790 000 +10.7%
1930 1 944 000 +8.6%
1940 2 466 000 +26.9%
1950 3 203 000 +29.9%
1960 4 325 000 +35.0%
1970 5 962 000 +37.8%
1980 7 961 000 +33.5%
1990 10 189 300 +28.0%
2000 12 920 100 +26.8%
2010 14 333 800 +10.9%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат (англ.) Ecuador // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) International Organization for Migration.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  7. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Брук С. И. Население мира. Этнодемографический справочник.— М. : Издательство АН СССР, 1986.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]