Жан Батист Мартіньяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жан-Батист Мартіньяк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Батист Мартіньяк
фр. Jean Baptiste Gaye, vicomte de Martignac
фр. Jean-Baptiste Sylvère Gaye de Martignac
Народився20 червня 1778(1778-06-20)[1][2][…]
Бордо
Помер3 квітня 1832(1832-04-03)[1][2][3] (53 роки)
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез[5] і Grave of Jean-Baptiste Sylvère Gaye de Martignacd
Країна Франція
Діяльністьполітик, адвокат, суддя, поет, goguettier, шансоньє
Alma materУніверситет Бордо I
Знання мовфранцузька[1]
Посададепутат Національної асамблеї Франції, голова уряду Франціїd і Міністр внутрішніх справ Франціїd
ПартіяУльтрароялісти
Конфесіякатолицтво
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону

Жан Батист Сільвер Гі, віконт де Мартіньяк (фр. Jean-Baptiste Sylvère Gay, vicomte de Martignac; 20 червня 1778 — 3 квітня 1832) — французький політичний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Адвокат за професією; під час Першої імперії був відомий як гарячий рояліст, після Реставрації призначений генеральним прокурором. У 1821 році обраний в палату депутатів, де виділився ораторським талантом і набув популярності своїм особистим благородством. Після падіння міністерства Віллеля, Мартіньяк, в січні 1828 року, став на чолі кабінету, в якому отримав портфель внутрішніх справ; провів новий закон про пресу, яким скасовувалася вимога попереднього дозволу для журналів і зм'якшувалися цензурні строгості; наполіг на виданні ордонанса, вилучив значне число навчальних закладів з ведення ордена єзуїтів; провів закон про щорічний перегляд виборчих списків, що послабив урядовий тиск на виборах.

У своїй діяльності міністерство Мартіньяка виходило з переконання, що «щастя Франції лежить у щирому союзі між королівським авторитетом і вільностями, освяченими хартією». Портфель міністра фінансів Мартіньяк віддав Антуану Руа. Однак, крайня помірність Мартіньяка не задовольняла ліву сторону, а його лібералізм був ненависний королю і крайнім роялістам. Король вів проти нього інтригу спершу з Віллелєм, який таємно прибував до нього в палац для переговорів, потім з Поліньяком; у країні було мовби два взаємно ворожих уряди.

Після 20-місячного управління міністерство Мартіньяка впало під ударами, майстерно організованими коаліцією правих і лівих, через два законопроєкти про реформу департаментської і общинної адміністрації, в сенсі більшої децентралізації управління (серпень 1829). Місце його зайняло реакційне міністерство Поліньяка, який швидко довів монархію до краху. У 1830 році Мартіньяк, на прохання свого недавнього ворога, Поліньяка, з повною готовністю прийняв на себе його захист у процесі міністрів Карла Х і провів її з чудовою силою красномовства, сміливістю і благородством.

Після смерті Мартіньяка вийшов його «Essai historique sur la revolution d'Espagne et sur l'intervention de 1823».

Примітки

[ред. | ред. код]