Кам'яне-Случанське
| село Кам'яне-Случанське | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Рівненська область | ||
| Район | Сарненський район | ||
| Тер. громада | Вирівська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA56080030050074863 | ||
| Облікова картка | Кам'яне-Случанське | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1509 (найдавніша з відомих писемна згадка) | ||
| Населення | 1379 | ||
| Площа | 1,709 км² | ||
| Густота населення | 806,9 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 34543 | ||
| Телефонний код | +380 3655 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 51°13′02″ пн. ш. 26°48′01″ сх. д.H G O | ||
| Середня висота над рівнем моря |
159 м | ||
| Водойми | річки: Случ, Тусталь, Ремінь | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 34543, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Кам’яне-Случанське, вул. Литовська, 1а | ||
| Карта | |||
  Кам'яне-Случанське | |||
 Кам'яне-Случанське | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Кам'яне-Случа́нське (до сер. ХХ ст. Кам'яне́, Камінне) — село у Вирівській сільській громаді Сарненського району Рівненської області України.
Село на південному заході Полісся, розташоване по лівому березі річки Случ.
У XV — пер. пол. XVI століття Кам'яне у складі Великого князівства Литовського. Адміністративно належало до Овруцького староства Київського воєводства.
Уперше на письмі згадується 1509 року як село КамяноԐ. Згідно привілею короля і великого князя литовського Сигізмунда І Старого, руські бояри Дмитро, Богдан і Андрій Івашенцевичі отримали низку маєтків на Київщині: Рют Новий і Старий, Тоганів, Очків, Новосільці, Костомирів, села й селища Кам'яне, Опачичин (Іспачичі), Мухоїдовичі, Кобановичі, Максимовичі, Загальці, Скубричі, Жерове, Копилове, Новостав, Совку, Воронине, Борисів, а також двори в Києві та Овручі. До того часу Кам'яне разом з переліченими поселеннями належало Івану Львовичу князю Глинському.[1]
У 1522 році свої права на село Кам'яне заявили волинські бояри Василь Боговитинович та Семен Бабинський. На цей час воно ще належало київським боярам Івашенцевичам.
У ревізії Овруцького замку від 1545 року село зазначене вже як власність Семена Бабинського, а згодом його сина Андрія Бабинського.[2]
З 1569 року й по кін XVIII ст. ці землі були інкорпоровані до складу Польської Корони згідно Люблінської унії. На північ, одразу за селом Чудель розпочиналися землі Пинського повіту Берестейського воєводства, які й далі належали до Великого князівства Литовського. По інший берег річки Случ — землі Луцького повіту Волинського воєводства Корони Польської. До др. пол. XVIII ст., Кам'яне — володіння та один з головних центрів шляхтичів Бабинських. Поряд функціонували кам'яні рудні, за наявності лісу тут виготовляли попіл, поташ які сплавляли річкою Случ, зокрема на експорт до портів Балтійського моря.[3]
Відомо, що у Кам'яному функціонувала церква Св. Василя Великого (соснова, дерев'яна), яку було зведено у 1722 році.
На 1789 рік селом володів Антоній-Ян-Непомуцен князь Святополк-Четвертинський.
З 1793 року у складі Волинського намісництва Російської імперії. З 1804 року Волинська губернія.
Станом на 1859 рік, Кам'яне було власницьким селом, тут діяла дерев'яна православна церква та римо-католицька каплиця, налічувалося 47 дворів та 313 жителів (111 чоловіків і 202 жінок), з них 294 православних, 14 римо-католиків і 5 євреїв[4].
У 1906 році село належало до Вирівської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 110 верст, від волості 10. Дворів 115, мешканців 872[5].
З 1917 по 1920 рік у складі Погоринського краю Української Народної Республіки.
З 1921 по 1939 рік у складі Сарненського повіту, Волинського воєводства, Польської республіки.
Після вторгнення Червоної армії 17 вересня 1939 року до Польщі, Кам'яне у складі Сарненського району, Рівненської області, УРСР.
Під час німецької окупації у складі Рівненської управи Райхскомісаріату Україна. Від початку 1944 року знову складі Сарненського району, Рівненської області, УРСР. Було змінено історичну назву села Кам'яне на — село Кам'яне-Случанське.
З проголошенням відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року, Кам'яне-Случанське — Сарненський район Рівненської області.
Від 1 січня 2021 року, відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року, Кам'яне-Случанське у складі Сарненського району, Рівненської області до якого увійшли також бувші Рокитнівський та Дубровицький райони.
Село Кам'яне-Случанське належить до 3 зони радіоактивного забруднення[6].
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 330 осіб[7].
На 2021 рік населення становить 1379 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,85 % |
| російська | 0,07 % |
- ↑ Андрій Блануца (2017). Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) (українська) . Київ. с. 291.
- ↑ Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся» Вінніпег, 1984р. Т.1. 601 с. с. 484.
- ↑ Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. с. 122—123.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 655. (рос. дореф.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 лютого 2020.
- ↑ Радіологічний стан територій, віднесених до зон радіоактивного забруднення (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2014. Процитовано 29 грудня 2013.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2019.
- Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». — Kraków, 1888. — S. 122—123
- Національна академія наук України. Інститут історії України. Андрій Блануца. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440—1572 рр.). Ст. 291.
- Сергій Безносюк. Шляхта руських земель. Івашенцевичі-Макаревичі.
- Цинкаловський О. «Стара Волинь і Волинське Полісся» Вінніпег, 1984 р. Т.1. 601 с. Ст. 484
- Теодорович Н. И. Каменное // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. — Почаев : Тип. Почаево-Успенской Лавры, 1889. — Т. 2: Уѣзды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. — С. 615-616. (рос. дореф.)
- Облікова картка с. Кам'яне-Случанське. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
