Карл I Роберт
| Карл І Роберт | |
|---|---|
| Dei gracia Hungarie, Dalmacie, Croacie, Rame, Servie, Galicie, Lodomerie, Comanie, Bulgarieque Rex Princeps Sallernitanus, et honoris ac montis Sancti Angeli Dominus | |
 | |
| Король Угорщини | |
| Правління | 1308-1342 |
| Коронація | 1310 |
| Попередник | Бела V |
| Наступник | Людовик Угорський |
| Інші титули |
Король Хорватії Король Галичини та Володимирії |
| Біографічні дані | |
| Народження |
1288 Неаполь |
| Смерть |
16 липня 1342 Вишеград |
| Поховання | Кафедральний Собор Святого Стефана, Секешфегервар, Угорщина |
| Дружина | Марія Битомська |
| Другий шлюб | Беатриса Люксембургська |
| Третій шлюб | Єлизавета Польська |
| Діти | Катарина, Елізабет, Карл, Владислав, Людвік, Андраш, Штефан |
| Династія | Анжу |
| Батько | Карл Мартелл (Анжуйський) |
| Мати | Клеменція Австрійська |
.svg) | |
| Медіафайли у Вікісховищі? | |
Карл І Роберт (Шаробер) (1288–1342) — король Угорщини, титулярний король Галичини та Володимирії (1301-1342). Засновник угорської гілки Анжуйської династії Капетингів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Неаполі у 1288 році. Син Карла Мартелла (Анжуйського) та Аустрії Клеменсії. З 1301 року король Угорщини (за неофіційними даними 1308 або з 1310). Коронований у лютому 1301 року, також 16 червня 1309 і 27 серпня 1310 року. Перший угорський король не з династії Арпадів.
Початок правління був для нього важким: протягом перших двох десятиліть він був змушений закріплювати владу, що йому вдалося до 1320 року. Провів декілька вдалих економічних реформ.
У цей час в Угорщині загострилася боротьба за владу між королем й могутньою угорською аристократією. Вступивши на угорський престол, 1301 року, королю Карлу Роберту доводилося у збройній боротьбі відстоювати своє право на суверенну владу. Під час цього протистояння короля з баронами набули розвитку новий прошарок лицарства, відданий особисто королю.
Для заохочення і згуртування своїх прихильників Карл Роберт заснував 1326 року Братство лицарів Святого Георгія, що стало першим в Європі світським королівським лицарським орденом (англійський орден Підв'язки був заснований 1348 року, через 20 років після затвердження Уставу ордена Святого Георгія).
1339 року уклав з польським королем Казимиром ІІІ договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира ІІІ не було синів, його спадкоємцем буде угорський королевич Лайош — син Карла І та сестри Казимира ІІІ Єлизавети[1]. Договір було підтверджено 1350 року Людовиком та Казимиром III[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Бела V |
|
Король Угорщини 1308-1342 |
|
Наступник Людвік I Великий |
| Попередник Бела V |
|
Король Хорватії 1308-1342 |
|
Наступник Людвік I Великий |
| Попередник Бела V |
|
Король Галичини та Володимирії титулярний 1308-1342 |
|
Наступник Людвік I Великий |
|
