Янош II Жигмонд Заполья
| Янош II Жигмонд Заполья угор. Zápolya/Szapolyai János Zsigmond хорв. Ivan Žigmund Zapolja | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1570 — 1571 | |||
| Попередник: | Янош I Заполья | ||
| Наступник: | Стефан Баторій | ||
| |||
| 1540 — 1571 | |||
| Попередник: | Янош I Заполья | ||
| Наступник: | Максиміліан II | ||
| Народження: |
18 липня 1540 Буда | ||
| Смерть: |
14 березня 1571 (30 років) Дюлафехервар | ||
| Поховання: | Секешфегервар | ||
| Країна: | Угорщина | ||
| Релігія: | Унітаріанство | ||
| Рід: | Заполья | ||
| Батько: | Янош I Заполья | ||
| Мати: | Ізабелла Ягеллонка | ||
Янош II Жигмонд Заполья (угор. Zápolya/Szapolyai János Zsigmond, хорв. Ivan Žigmund Zapolja; 18 липня 1540 — Буда, Королівство Угорщина — 14 березня 1571, Дюлафегервар, Трансільванія, Королівство Угорщина) — король Угорщини (1540—1570) і князь Трансільванії (1570 −1571).
Янош Жигмонд народився в Буді, Угорщина. Він відрікся від престолу, як король у 1551 році, але його переобрано Сеймом Себеша у 1556 році.[1] На практиці він правив з 1559 року після регентства його матері Ізабелли Ягеллонки[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Походження та родина[ред. | ред. код]
Янош II Жигмонд був сином Яноша I Заполья і Ізабелли Ягеллонки, дочки короля Сигізмунда I Старого короля Польщі. Він народився всього за дев'ять днів до смерті батька.
Правління[ред. | ред. код]
Будучи спадкоємцем свого батька Яноша I Заполья, був королем Угорщини з 1540 по 1570, але його мати Ізабелла Ягеллонка, аж до своєї смерті (1559), самовладно керувала країною, за підтримки Сулеймана I Пишного.
Янош II прийняв Тордайський едикт, перший декрет релігійної свободи в сучасній історії Європи (1568) і підтримав створення Унітаріанської церкви Трансільванії. Янош отримав визнання і за відкритий діалог між усіма релігійними сторонами. Він спонсорував публічні дебати між католиками, лютеранами, кальвіністами і унітаристами[3]. Трансільванський Сейм 1571 року, що зібрався в Марошвашархеї, підтвердив свободу віросповідання для кальвіністів, католиків, уніатів і лютеран князівства Трансільванія. Для порівняння: це історичне рішення освічених трансільванських депутатів було прийнято за рік до паризької різанини кальвіністів — сумно знаменитої Варфоломіївської ночі.
Інші релігійні групи, включаючи євреїв, мусульман, і численних православних християн, отримали толерантність, але не законні гарантії свободи релігії[4].
Після свого зречення від титулу короля Угорщини на користь Габсбургів, Янош II стає князем Трансільванії (1570—1571). Він заповів трон своєму казначею Каспару Бекешу, але аристократія не визнала це рішення і вибрала Стефана Баторія як воєводу. Це призвело до короткої громадянській війні, яка закінчилася перемогою Баторія.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ LÁSZLÓ MAKKAI, ANDRÁS MÓCSY, BÉLA KÖPECZI, HISTORY OF TRANSYLVANIA Volume I. From the Beginnings to 1606 [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.], Columbia University Press, New York 2001 EAST EUROPEAN MONOGRAPHS, NO. DLXXXI
- ↑ István Keul, Early modern religious communities in East-Central Europe: ethnic diversity, denominational plurality, and corporative politics in the principality of Transylvania (1526—1691) 2009, pp. 61-255. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 16 серпня 2015.
- ↑ Read The Spirit — Interfaith Heroes Magazine — 2nd Annual Interfaith Heroes Month No. 12: Queen Isabella & King John. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 16 серпня 2015.
- ↑ Miklós Molnár, A Concise History of Hungary, Cambridge University Press, 2001, p. 110.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
|
_(1526%E2%80%941540).svg){kind=link}