Мар'янівка (Васильківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мар'янівка
Maryanivka vas gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Васильківський район
Рада/громада Мар'янівська сільська рада
Код КОАТУУ 3221485401
Облікова картка Мар'янівка (Васильківський район) // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. 
Основні дані
Засноване 1201
Населення 1017
Площа 6,531 км²
Густота населення 155,72 осіб/км²
Поштовий індекс 08650
Телефонний код +380 4571
Географічні дані
Географічні координати 50°03′59″ пн. ш. 30°10′10″ сх. д. / 50.06639° пн. ш. 30.16944° сх. д. / 50.06639; 30.16944Координати: 50°03′59″ пн. ш. 30°10′10″ сх. д. / 50.06639° пн. ш. 30.16944° сх. д. / 50.06639; 30.16944
Середня висота
над рівнем моря
192 м
Місцева влада
Адреса ради 08650, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мар’янівка, вул. Декабристів, 18, тел. 7-07-44
Карта
Мар'янівка. Карта розташування: Україна
Мар'янівка
Мар'янівка
Мар'янівка. Карта розташування: Київська область
Мар'янівка
Мар'янівка

Мар'янівка у Вікісховищі?

Мар'я́нівка — село у Васильківському районі Київської області.

Історія[ред. | ред. код]

Околиці Мар'янівки були заселені вже в ХІІ столітті. Перші письмові згадки про це село походять з останньої третини XVIII ст. Перші жителі поселилися на притоці річки Рось — Роток. Раніше притока Росі р. Роток протікала через сучасне село Мар'янівку. З року в рік Роток ставала мілководною і перетворилася на болото.[джерело?]

Переп'ятиха[ред. | ред. код]

На південний захід від Мар'янівки знаходиться великий поховальний комплекс, у центрі якого розташовано один з найбільших курганів ранньої скіфської доби — Переп'ятиха. З цим курганом пов'язана легенда про велике давнє місто. З усіх боків воно було огороджене кам'яним муром. В місті височів замок князя Переп'ята і княгині Переп'ятихи, яку звали Мар'яна. В давню давнину князь Переп'ят пішов походом з Києва в далекі краї. Минуло два роки, а від нього не було жодної вісточки. Княгиня вважала, що загинув князь на полі бою, і дуже сумувала. А тут пронеслась тривожна вісточка — суне на Київ якесь озброєне військо. Княгиня зібрала свою дружину і вирішила піти з нею назустріч тому війську.

На світанку два військові табори зійшлись поблизу Фастова і почалась жарка січа. Був густий туман. Бились непереможно дві сторони, аж поки зійшло сонце. І перший сонячний промінь впав на вбитого князя Переп'ята. Впізнала княгиня чоловіка, заголосила, та не встав князь. Затих бій, воїни у розпачі оточили свою княгиню. А вона ламала руки, схилившись над чоловіком, а потім витягла меч і впала мертва поруч з мертвим князем. Їх поховали разом, насипали дві могили. Одну назвали — Переп'ят, а другу — Переп'ятиха[1]

Пам'ять про них дійшла до наших днів через назву могил, що височать недалеко від Мар'янівки. Могил навколо Мар'янівки налічується до 54, а біля Фастівця — 53. Та найвища з них — Переп'ятиха, а трохи менша — Варенська. Ці могили свідчать про жорстокі бої у цих місцях. Внаслідок частих баталій місто Переп'ятиха було зруйновано.

В грамоті Андрія Боголюбського Печерського монастирю, яка є пізнішою підробкою, також згадується про кургани Переп'ята і Переп'ятиху. Навколо Мар'янівки найбільша кількість могил. Отже, немає сумніву, що Мар'янівка була заселена в далекому минулому і носила іншу назву. Місцеві перекази пов'язують назву села з легендарною княгинею Мар'яною Переп'ятихою.

Браницькі[ред. | ред. код]

В 1774 році Білоцерківське староство сейму Речі Посполитої, як і кілька інших старовинних українських міст, були подаровані польському королю Станіславу ІІ Августу, а він роздав їх своїм вельможам. Біла Церква і навколишні землі із 100 тисячами населення були подаровані Францишку-Ксаверію Браницькому. В середині XIX ст. ці землі були розділені між його онуками — графами Олександром, Владиславом-Міхалом і Костянтином-Ґжеґожем Браницькими.

Браницькі мали земельні володіння у Васильківському, Канівському, Звенигородському, Черкаському, Радомишльському повітах.

Розміри володінь:

  • Олександр — 28 076 десятин,
  • Владислав — 131 583 десятин,
  • Костянтин — 47 326 десятин, Всього — 206 985 десятин.

Селян ревізьких душ (чоловічої статі) разом мали 40740 чоловік.

Православне (українське) населення с. Мар'янівки було приписане до парафії Ксаверівської церкви, а католицьке (польське) населення — до парафії Мотовилівського костьолу. В середині XIX ст. в ній було населення: православних — 1177, католиків — 117.

Пізніше володіння від Білої Церкви до Києва перейшли до графині Марії Браницької. Вона мала 99 маєтків, управляли якими її родичі. Браницька надавала землі в оренду полякам, що приїжджали і оселялися один біля одного поселенням. Воно одержало назву 2-га Мар'янівка.

Інші володарі[ред. | ред. код]

Село Мар'янівка перейшло в користування пану польському Яструбовському, на той час село налічувало 568 дворів і 3009 жителів. Землі було 2 334 десятини, з яких поміщицьких — 900 десятин, церковних — 32, а після смерті чоловіка управляла Яструбовська (його жінка) і в 1915 році передала володіння племіннику Ревуцькому.

З початку І світової війни чоловіче населення с. Мар'янівки було мобілізоване і відправлене на фронт. Багато мар'яніців загинуло, решта повернулася скаліченими. Становище селян дедалі гіршало. Наростала революційна боротьба, яку очолив робітничий клас. Селяни почали захоплювати поміщицьку землю, реманент, худобу. Пан Ревуцький змушений був просити каральний загін у київського губернатора.

Персоналії[ред. | ред. код]

Мар'янівка — батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського. Він завжди гостинно зустрічав земляків з малої батьківщини. За спогадами, коли мар’янівці переступали поріг московської квартири Івана Козловського, він жартома гукав своїм домашнім: «Москалі, геть від мене!» — й одразу саджав усіх за стіл годувати, незалежно від того, п’ять чоловік приїхало чи п’ятдесят.[2]

У селі народилася українська співачка (сопрано), народна артистка України (1995) Віра Григорівна Мартиненко.

Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського[ред. | ред. код]

В Мар'янівці знаходиться Меморіальний музей-садиба І. С. Козловського, до складу якого входять хата родини Козловських, пам'ятник видатному співаку та парк.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. газета «Шлях Ілліча» № 30 (332) за 1964 р.
  2. Велике місто Васильків // Сергій Пятериков, «Дзеркало тижня. Україна», 25 січня 2002 00:00

Література[ред. | ред. код]

  • Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква: Видавець О. Пшонківський, 2009. — С. 407.
  • Чернецький Є. Мар'янівка і Козловські наприкінці ХІХ століття. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2013. — 20 с.: іл.
  • Чернецький Є. Мар'янівка і її мешканці в перший рік ХХ століття. — Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2014. — 112 с.

Посилання[ред. | ред. код]

www.vasilkov.com.ua