Нечуйвітер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нечуйвітер
Типовий представник роду Hieracium murorum L.
Типовий представник роду Hieracium murorum L.
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Cichorioideae
Триба: Cichorieae
Підтриба: Hieraciinae
Рід: Нечуйвітер (Hieracium)
L., 1753
Типовий вид
Hieracium murorum
L., 1753
Види
2240
Див. Список видів роду нечуйвітер
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Euphorbia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hieracium
EOL logo.svg EOL: 50169
IPNI: 9356-1
ITIS logo.svg ITIS: 37691
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 102745

Нечуйвітер[1][2]  — рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих або айстрових (Asteraceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Hieracium vulgatum (нечуйвітер звичайний) у виданні Flora Batava of Afbeelding en Beschrijving van Nederlandsche Gevassen, XVI. Deel. (1881)

Багаторічні опушені трави до 150 см заввишки з різноманітними стеблами — від безлистих квіткових стрілок до рослин з щільним листям, часто (особливо з рідким листям) мають прикореневу розетку. Листки цілокраї або глибокозубчасті, оберненояйцевидно-ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок, зверху зелені, зісподу сірувато-повстисті. Квітки двостатеві, язичкові, п'ятизубчаті, від білувато-жовтих до оранжево-червоних, але головним чином жовті, в суцвіттях — кошиках, одиночних або зібраних у загальне суцвіття. Плід — циліндрична усічена сім'янка з 10 реберцями і жорстким чубчиком. Багатьом видам нечуйвітера властиве розмноження шляхом апоміксису. Вони не мають періоду спокою і проростають зазвичай відразу ж після опадання на ґрунт. У більшості видів у перший рік формується розетка листя, а в другій — квітконосні стрілки. Багато видів мають ендо-та ектотрофну мікоризу.

Екологія, поширення[ред. | ред. код]

Рослини цього роду поширені у холодній і помірній зонах помірного клімату північної півкулі і в Південній Америці.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Деякі види нечуйвітера використовуються як лікарські рослини. Мають терапевтичну дію — в'яжучу, тонізуючу, ранозагоювальну, гемостатичу (нечуйвітер зонтичний). Застосовують при інфекціях / інвазіях: при туберкульозі легенів, шигельозі (Hieracium triste, Hieracium umbellatum, Hieracium virosum, абсцесах (Hieracium umbellatum), хворобах дихальної системи: при респіраторних інфекціях (Hieracium umbellatum), хворобах травної системи: при виразковій хворобі шлунка, гіперацидному гастриті — суцвіття, хворобах крові та органів кровотворення: при анемії, хворобах очей: при гемералопії, амбліопії (Hieracium triste), хворобах шкіри та підшкірної жирової клітковини: при скрофулізі, хворобах ротової порожнини: при стоматитах, хворобах імунної системи: при ревматизмі, новоутвореннях: при пухлинах, хвороби серцево-судинної системи: при гіпертрофії міокарда (Hieracium umbellatum), больовому синдромі: при головному болю (Hieracium umbellatum, Hieracium virosum), при асциті (Hieracium virosum, Hieracium triste), гарячках (Hieracium virosum).

Містять флавоноїди, дубильні речовини, каучук. Виявлені алкалоїди до 0,2 % в Hieracium umbellatum, вітамін C.

Кормові рослини. Медоноси. Нечуйвітер зонтичний використовують як фарбник у жовтий колір для шовку і вовни. Деякі види вирощують як декоративні.

Історія досліджень та систематика[ред. | ред. код]

Рід Hieracium є одним з найчисленніших у світовій флорі[3] та складним для ідентифікації рослин і побудови системи роду через міжвидову гібридизацію і явище апоміксису. У 1753 році Карл Лінней вперше відокремив цей рід. Тоді він описав 26 видів, до яких входили і представники, віокремленого згодом роду Скереда (Crepis). Пізніше Себастьян Ваян а згодом і Джон Хілл, спираючись на морфологічні ознаки виокремили з роду Hieracium рід Pilosella. На підтвердження висновків цих дослідників знадобилося ще століття.

У середині XVIII століття Эліас Магнус Фріс розробив першу робочу систему роду Hieracium, що базувалася на морфологічних критеріях. Ця система також відображала філогенетичні зв'язки між видами і стала базовою та загальноприйнятою для роду.

Одними із найвидатніших монографів роду Hieracium були Карл Вільгельм фон Негелі та Альберт Петер. Вони розвинули ідею про дискретність роду і реально існуючі одиниці — підвиди. Ці автори вказали понад 4400 видів та внутрішньовидових таксонів. Послідовником Карла Вільгельма фон Негелі та Альберта Петера був Карл Герман Цан. Він опублікував найдетальнішу та обґрунтовану систему роду, яка і дотепер не втратила своєї актуальності.

Дослідження видів родів Hieracium та Pilosella на території України розпочалося наприкінці XVIII — ХІХ ст. Детальне вивчення видів цих родів зосереджувалося здебільшого у Карпатах та Криму як гірських регіонах, з їх найвищою видовою різноманітністю. Серед дослідників цього виду були Петер-Симон Паллас, Фрідріх Август Маршал фон Біберштейн, Христіан Стевен, Микола Зеленецький, Антоній Реман, Остап Волощак, Вілібальд Бессер.

У своїй праці «Флора Средней и южной России, Крыма и Кавказа» Іван Федорович Шмальгаузен наводить для України 17 видів нечуйвітрів, зокрема вказує Hieracium auricula L., Hieracium boreale для Криму, які на даний момент вважаються такими, що там не зростають. Також він подає окремо види та наводить між ними низку перехідних форм.

В післявоєнний період виходять фундаментальні багатотомні видання «Flora Europaea», «Флора СССР», «Флора УРСР». У «Флорі СССР» останній тридцятий том, автором якого є А. Я. Юксіп, повністю присвячений нечуйвітрам. Це видання стало першою узагальнюючою працею по видах роду Hieracium всього колишнього Радянського Союзу і містила у собі описи 785 видів нечуйвітрів, 140 із яких були новими для науки.

Через 5 років після виходу 30-го тому «Флоры СССР»(1960) виходить 12-ий том «Флора УРСР». Дані по роду Hieracium для території України обробляв М. І. Котов, взявши за основу таксономічну обробку А. Я. Юксіпа. У цій праці для України вказано — 157 видів Hieracium, що належать до 8 (Hieracium) та 12 (Pilosella) секцій.

У зв'язку із підготовкою багатотомного видання «Флора Европейской части СССР» з'явилася таксономічна обробка Р. М. Шлякова. В ній вперше (для території колишнього СРСР) вказано самостійність роду Pilosella. Всього для України вказано 217 видів, Hieracium 107 (серед яких 7 сумнівних), Pilosella 110 (серед них 2 сумнівні).

У чеклисті судинних рослин України[4] було вказано 142 види Hieracium та 114 — Pilosella. У цій праці були враховані новіші дані по таксономії даної групи.

Загальна кількість прийнятих видів, наведених спільним інтернет проектом Королівських ботанічних садів у К'ю і Ботанічного саду Міссурі «The Plant List», наразі складає 2 240 одиниць[5] (див. Список видів роду Нечуйвітер).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]