Організація НАТО з науки і технологій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
NATO Science and Technology Organisation
Організація НАТО з науки і технологій
STO Logo.jpg
Логотип Організації НАТО з науки і технологій
Абревіатура STO
Засновано 30 червня 2012
Тип Наука і техніка
Штаб-квартира Брюссель, Бельгія та Париж, Франція
Членство 29 країн
Офіційні мови англійська, французька
Колишні назви NATO Research and Technology Organisation (RTO)

Організація НАТО з науки і технологій[1] (англ. NATO Science and Technology Organisation (STO)) — науково-технічна організація НАТО, яка працює у сфері кооперативних наукових досліджень та обміну технічною інформацією між 29 державами-членами і країнами-партнерами Організації Північноатлантичного договору. Є одним із найбільших науково-технічних центрів у світі: налічує більше 5 тис. учених та інженерів. Організація охоплює широкий спектр досліджень. Формат діяльності - різного роду семінари, симпозіуми, форуми, лекторії, кооперативні демонстрації технологій (англ. Cooperative Demonstration of Technology, CDT) та інші науково-технічні заходи, на яких дослідники зустрічаються та обмінюються знаннями і досвідом.

STO надає для потреб НАТО чотири складові:

- розвинену мережу з тисяч експертів (науковців та інженерів);

- результати досліджень, а також стандарти НАТО, запропоновані в технічних документах і підсумкових звітах за результатами заходів;

- результати різноманітних заходів, у т..ч. демонстрацій (показу) технологій, експериментів і польових випробувань, проведених у рамках Панелей;

- можливості у сфері освіти, що надаються в рамках симпозіумів, лекцій та технічних курсів, організованих мережею Організації.

Історія[ред. | ред. код]

Організація була заснована у 1998[2] році як Організація НАТО з наукових досліджень і технологій (RTO) в результаті злиття двох окремих груп: AGARD (консультативна група аерокосмічних досліджень) і Defence Research Group (група у галузі оборонних досліджень). Безпосередньо організація була підпорядкована CNAD (Конференції національних директорів озброєнь) і Військовому комітету НАТО. У 2012 р. реорганізована в STO.

Структура[ред. | ред. код]

За ієрархією структура організації має кілька рівнів: Офіс головного науковця (розташований у штаб-квартирі НАТО у м. Брюссель); Офіс підтримки співробітництва (розташований у Парижі), Центр морських досліджень та експериментів (англ. Centre for Maritime Research and Experimentation), розташований поблизу італійського міста Ла-Спеція. Головний науковець (англ. NATO Chief Scientist) є керівником Ради з науки і технологій, науковим радником та керівником Офісу головного науковця. З 1 жовтня 2016 р. по 30 червня 2019 р. цю посаду займав представник США доктор Томас Кілліон (англ. Dr. Thomas Killion), з 1 липня 2019 р. головним науковцем став Dr. Bryan Wells (Велика Британія).

Офіс підтримки співробітництва очолює розгалужену мережу наукових спільнот 2-го рівня та груп 3-го рівня.

Рада з науки і технологій[ред. | ред. код]

Рада з питань науки і технологій є найвищим керівним органом Організації НАТО з науки і технології. Це політичний орган, що підпорядкований Північноатлантичній раді через Конференцію національних директорів з озброєння та Військовий комітет НАТО. Вона здійснює керівництво питаннями, пов’язаними із:

- розробленням та переглядом довгострокової стратегії й середньострокових пріоритетів НАТО у сфері науки і технологій;

- сприянням реалізації довгострокової Стратегії й середньострокових пріоритетів НАТО у сфері науки і технологій;

- координацією Плану діяльності Організації НАТО з науки і технології і заходів, що стосуються науки і технологій, передбачених Планами діяльності інших органів НАТО, шляхом забезпечення їх відповідності Стратегії та пріоритетам НАТО у сфері науки і технологій, а також шляхом виключення дублювань і досягнення синергії.

Рада з питань науки і технологій складається із представників країн-членів НАТО, а також представників інших органів і комітетів НАТО, у тому числі – Військового комітету (MC), Конференції національних директорів з озброєння (CNAD), Стратегічного командування НАТО з трансформації (ACT), Ради з питань консультацій, командування та управління (C3B), Комітету з питань політики та партнерства (PPC), а також Департаменту нових викликів безпеці (ESC) Міжнародного секретаріату НАТО (IS).

Кожна країна-член НАТО може призначити до складу Ради з питань науки і технологій до трьох національних представників (такі представники можуть бути обрані від центрального органу виконавчої влади, промисловості або наукових установ).

Наукові спільноти 2-го рівня[ред. | ред. код]

Офіційна церемонія відкриття 40-го бізнес-тижня панелі AVT STO, 09 - 13 жовтня 2017 р., м. Утрехт (Нідерланди)
Засідання RTG AVT-290 у м. Ліптовський Мікулаш, травень 2019

Уся основна сфера діяльності Організації НАТО з науки і технологій покладена на сім наукових спільнот 2-го рівня, які охоплюють широкий спектр науково-дослідницької діяльності, зокрема:

  • Applied Vehicle Technology Panel (AVT) — панель прикладних технологій транспортних засобів[3];
  • Human Factors and Medicine Panel (HFM) — панель людських чинників та медицини;
  • Information Systems Technology Panel (IST) — панель технологій інформаційних систем;
  • System Analysis and Studies Panel (SAS) — панель системних досліджень та аналізу;
  • Systems Concepts and Integration Panel (SCI) — панель системних концепцій та інтеграції;
  • Sensors and Electronics Technology Panel (SET) — панель сенсорних та електронних технологій;
  • NATO Modelling and Simulation Group (NMSG) — група НАТО з імітаційного моделювання.

Крім того, до спільнот 2-го рівня відноситься і Центр морських досліджень та експериментів, розташований поблизу Ла-Спеції (Італія)

Групи 3-го рівня[ред. | ред. код]

До груп 3-го рівня відносяться дослідні цільові групи (англ. Research Task Group, RTG), сформовані для проведення конкретних досліджень, спеціальні команди фахівців (англ. Specialist Team, ST), експертні фокус-групи.

Передусім, експерти апробують отримані результати на різного роду семінарах (англ. Workshop), симпозіумах, польових випробуваннях та спільних демонстраціях технологій (англ. CDT) [4], лекціях і тренінгах, засіданнях дослідних цільових груп та команд фахівців, а також формують технічні звіті за відповідними темами досліджень.

Засідання RTG та ST, як правило, проходять двічі на рік в рамках чергового бізнес-тижня відповідної панелі STO.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слюсар, В.И. (2018). Система исследований НАТО по развитию нелетального оружия.. Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. 306 – 309. 
  2. NATO's new Research and Technology Organization by Dr. Keith L. Gardner and Lt. Col Terry A. Franks in NATO Review No. 1 — Jan. 1997 Vol. 45 — pp. 20-21
  3. Слюсар В. І. Концепція стандартизації тактичних засобів доповненої реальності. //Тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ». –Львів: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. — 17-18 травня 2018 р. — C. 63 — 64. [[1]]
  4. Paramsothy Jayakumar, Michael Hoenlinger, William Mayda, Scott Bradley. Technical Memorandum. Cooperative Demonstration of Technology (CDT) for Next-Generation NATO Reference Mobility Model (NG-NRMM) [2]

Джерела[ред. | ред. код]