CNAD

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

CNAD (Конференція національних директорів озброєнь, англ. Conference of National Armaments Directors) заснована у 1966 р. і є вищим дорадчим комітетом Північноатлантичної ради Альянсу з питань озброєнь.

Місією CNAD є сприяння багатонаціональному співробітництву щодо забезпечення взаємосумісними військовими спроможностями у сфері озброєнь в інтересах удосконалення ефективності сил НАТО у всьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу.

Структура та діяльність CNAD[ред. | ред. код]

Голова CNAD з 2016 р. Каміль Гранд

CNAD координує зусилля держав-членів (а там, де доцільно – й країн-партнерів) щодо розробки, закупівлі та досягнення взаємосумісності озброєння та військової техніки. Діяльність CNAD та підпорядкованих структур зосереджена на виявленні можливих шляхів співпраці між зацікавленими країнами щодо поділу ризиків і витрат на розробку, науково-дослідні роботи, а також щодо досягнення економії масштабу, взаємодії з промисловістю, стандартизації та взаємосумісності.

Під егідою CNAD розгорнута мережа основних груп з питань розвитку спроможностей видів збройних сил (NAAG, NAFAG, NNAG), безпеки боєприпасів (CASG)[1], системи управління життєвим циклом озброєнь (LCMG), промислово-дорадча група (NIAG) та інші, а також широка мережа груп 2-го рівня, їх підгруп та робочих груп, які діють на постійній основі.[2] Відповідні експертні спільноти, з урахуванням отриманого Альянсом досвіду, аналізують, уточнюють, розробляють та поновлюють стандарти НАТО[3][4][5][6][7], сприяють реалізації багатонаціональних проектів.

CNAD скликається двічі на рік у форматі пленарних засідань (на рівні національних директорів з озброєнь), одне з яких – за участю партнерів, та щомісячно у форматі постійних засідань (на рівні представників національних директорів з озброєння). Місцем проведення засідань CNAD, як правило, є штаб-квартира НАТО (м. Брюссель)[2][8].

З жовтня 2016 р. обов'язки голови CNAD (англ. CNAD Permanent Chairman) виконує помічник Генерального секретаря НАТО з оборонних інвестицій (англ. NATO’s Assistant Secretary General for Defence Investment) представник Франції Каміль Гранд (англ. Camille Grand)[8][9].

Адміністративне забезпечення діяльності CNAD здійснюється Департаментом оборонних інвестицій Міжнародного секретаріату НАТО.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слюсар, В.И.; Ковальська, М.П.; Гамалій, Н.В. (2013). Пріоритетні напрями співробітництва з НАТО у межах відповідальності групи з безпеки боєприпасів (АС/326, CASG).. Тези доповіді на IV науково-технічній конференції “Проблемні питання розвитку ОВТ ЗС України”. – Київ: ЦНДІ ОВТ ЗСУ. с. 75 – 76. 
  2. а б Conference of National Armaments Directors (CNAD). NATO. September 28, 2016. Процитовано January 16, 2019. 
  3. Сергей Мукосий (20 січня 2016). О внедрении стандартов НАТО. Defence UA. 
  4. Слюсар В.І., Гамалій Н.В. Система систем стандартів. //Тези доповіді 1-ї науково-практичної конференції “Основні напрями формування ВТП держави та шляхи її реалізації”. – Київ: ЦНДІ ОВТ ЗСУ. – 2014. – C. 65 - 67. - [1].
  5. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- [2].
  6. Слюсар В.И. Концепция межвидовых стандартов НАТО.//Тези доповідей 14-ї наукової конференції “Новітні технології – для захисту повітряного простору”, 11-12 квітня 2018 року. - Харків: ХНУПС. - C. 46 - 47. - [3].
  7. Слюсар В.І. Результати засідання Робочої групи НАТО з навантаження солдата (Embarked Soldier Working Group, ESWG). // Озброєння та військова техніка. -№2(14). – 2017. – С. 90 – 93. [4]
  8. а б National Armaments Directors discuss multinational cooperation, counter-terrorism and innovation. NATO. October 26, 2017. Процитовано January 16, 2019. 
  9. Camille Grand. Assistant Secretary General for Defence Investment, 2016. NATO. October 03, 2016. Процитовано January 16, 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]