О широке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літера Ѻ
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ Ӷ
Ԁ Ԃ Ԫ Ԭ
Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ Җ
Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ Ԑ̈
Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ Қ
Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ Ӆ
Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ Ӊ
Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ О̆
О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ Ҩ
Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ Ԍ
Ҭ Ԏ У̃ Ӯ
Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ Х̑
Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄ Ӹ
Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́ Ӭ̄
Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄ Я̈
Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ ІЯ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Широке О, широкий он (Ѻ, ѻ) — позиційний гліф кириличної літери О. Тут «он» (ѻнъ) — традиційна назва букви О в церковнослов'янській азбуці.

Широке О використовується тільки в церковнослов'янській мові, не вважаючись окремою буквою у підручниках і граматиках. У якості великої літери звичайно вживається широкий он (Ѻ), а мала літера пишеться у двох варіантах: широкому (ѻ) і правильному (о). Фонетично широке О збігається зі звичайним.

У стандартній церковнослов'янській орфографії (з середини XVII ст. і донині) широка форма літери О вживається замість правильної в таких позиціях:

  • як перша літера кореня слова:
    • у простих формах слів (ѻгнь, ѻтрокъ)
    • після префікса (праѻтецъ)
    • у складних словах (ѻбоюдуѻстрый);
  • у двох географічних назвах (Іѻрданъ — річка Йордан; Іѻппіа — місто Яффа) і їхніх похідних;
  • як числовий знак, що позначає число 70.

Історично широкий он вживався також у пізніх давньоруських пам'ятках, зокрема в берестяних грамотах, у положенні на початку слова чи складу. У староросійських рукописах широке написання трапляється на позначення закритого голосного, що розвинувся в північноросійських говорах із XIV ст. У таких самих функціях могли вживатися інші літери: очне О або омега.

Див. також[ред. | ред. код]