Покровська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровська вулиця
Київ
Покровська вулиця
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь Покровської церкви
Колишні назви
Гнила, Зелінського, Академіка Зелінського
Загальні відомості
Протяжність 294 м
Координати початку 50°27′43″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.46194° пн. ш. 30.51778° сх. д. / 50.46194; 30.51778Координати: 50°27′43″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.46194° пн. ш. 30.51778° сх. д. / 50.46194; 30.51778
Координати кінця 50°27′38″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.46056° пн. ш. 30.52056° сх. д. / 50.46056; 30.52056
поштові індекси 04070
Транспорт
Найближчі станції метро  «Поштова площа»,
 «Контрактова площа»
Автобуси 119 (на Контрактовій пл.)
Маршрутні таксі 587 (на Контрактовій пл.)
Рух односторонній у бік вул. Андріївської
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Покровська церква (буд. № 7)
Навчальні заклади Ліцей «Поділ» №100
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11318
У проєкті OpenStreetMap r356757
Мапа
Мапа
CMNS: Покровська вулиця у Вікісховищі

Покро́вська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Андріївської вулиці до Контрактової площі.

Прилучаються Покровський провулок і Андріївський узвіз.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва. Відома з середини XV століття під назвою Гнила (була розташована під горою, звідки витікали численні струмки і де скупчувалася дощова і тала вода). У XVI–XVII століттях тут розташовувалася вірменська колонія з церквою Різдва Богородиці (згоріла у 1651 році). Під сучасною назвою вулиця відома з XVIII століття, від збудованої(1685) на ній Покровської церкви (тепер Покровька вулиця, 7). Однак на плані міста 1803 року позначена як Різдвяна.

В ті часи і аж до пожежі 1811 року була головною вулицею Подолу, тому на початок XIX століття була забудована виключно мурованими будинками, що й врятувало вулицю під час пожежі. Відтак Покровська вулиця — одна з небагатьох вулиць Подолу, що зберегли свою прадавню, дугоподібну конфігурацію, даючи уявлення про загальний вигляд вулиць Подолу до початку XIX століття, оскільки після пожежі у наново відбудованому Подолі було майже скрізь прокладено прямі, «лінійні» вулиці.

З 1955 року — вулиця Академіка Зелінського, на честь вченого-хіміка Миколи Зелінського[1][2]. Історичну назву вулиці було повернуто 1990 року[3].

Будівлі[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Храми[ред. | ред. код]

Втрачені споруди[ред. | ред. код]

  • До кінця XVII століття на місці Покровської церкви існувала вірменська церква.
  • До 1651 року на Гнилій вулиці розташовувався Бернардинський монастир.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
  2. У рішенні 1955 року про перейменування — вулиця Зелінського (п. 476).
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13 лютого 1990 року № 149 «Про повернення вулицям історичних назв, найменування і перейменування площі і вулиць у м. Києві, а також впорядкування нумерації окремих будинків» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3740. Арк. 76–79. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 2. — С. 27–29.) [Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.]

Джерела[ред. | ред. код]