Поліетилентерефталат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «ПЕТ» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Поліетилентерефталат (ПЕТФ, ПЕТ, англ. PET, також лавсан, поліестер) — термопласт, найпоширеніший представник класу поліефірів, відомий під різними фірмовими назвами.

ПЕТФ [-(OC)-C6H4-(CO)OCH2CH2O-]n — гетероланцюговий поліестер терефталевої кислоти (OH)-(CO)-C6H4-(CO)-(OH) і етиленгліколю (OH)-C2H4-(OH). Продукт утворюється внаслідок поліконденсації (метод синтезу високомолекулярних сполук, що ґрунтується на реакції заміщення або обміну між функціональними групами вихідних речовин, яка супроводжується відщепленням низькомолекулярних сполук (води, амоніаку, спирту, хлороводню тощо)) етиленгліколю з терефталевою кислотою (або її диметиловим ефіром).

Тверда, безбарвна, прозора речовина в аморфному стані і біла, непрозора в кристалічному стані. Переходить в прозорий стан при нагріванні до температури склування і залишається в ньому при різкому охолодженні і швидкому проході через т.зв. «зону кристалізації». Одним з важливих параметрів ПЕТ є характеристична в'язкість, яка визначається довжиною молекули полімеру. Зі збільшенням властивої в'язкості швидкість кристалізації знижується. Міцний, зносостійкий, хороший діелектрик. Стійкий проти дії більшості органічних розчинників, але руйнується в лужних та аміачних розчинах, розчиняється у фенолах і хлорофенолах. Стійкий проти дії мікроорганізмів, тому його природний розклад надзвичайно повільний.

Виробництво[ред.ред. код]

Станом на 2007 рік виробництво ПЕТ досягає близько 2 млн тонн на рік.[1] У 2012 році світове виробництво поліетилентерефталату (ПЕТФ) сягнуло вже 10 мільйонів тонн за рік.[2]

Застосування[ред.ред. код]

ПЕТФ є основною складовою кіно-, фото-, аеро- і рентгенплівок.[2] В СРСР єдине їх виробництво було зосереджено на фірмі «Свема» (місто Шостка).[2] Ці плівкові вироби надзвичайно токсичні в разі пожежі.[2]

Утилізація[ред.ред. код]

Захоронення ПЕТФ не є можливим, бо він здатний зберігатися мільйони років; цей матеріал неприпустимо спалювати, оскільки при цьому утворюються отруйні гази.[2]

Примітки[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.