Поліетилентерефталат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Поліестер)
Перейти до: навігація, пошук
Запит «ПЕТ» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Поліетилентерефталат
PET.svg
PET polymer chain
A short section of a PET polymer chain
Назва за IUPAC poly(ethylene terephthalate)
Ідентифікатори
Номер CAS 25038-59-9
Властивості
Молекулярна формула (C10H8O4)n[1]
Молярна маса variable
Густина 1.38 g/cm3 (20 °C),[2] amorphous: 1.370 g/cm3,[1] single crystal: 1.455 g/cm3[1]
Тпл > 250 °C,[2] 260 °C[1]
Ткип > 350 °C (decomposes)
Розчинність (вода) practically insoluble[2]
Показник заломлення (nD) 1.57–1.58,[3] 1.5750[1]
Термохімія
Теплоємність, cop 1.0 kJ/(kg·K)[1]
Пов'язані речовини
Інші (Мономери) Терефталева кислота
Етиленгліколь
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки


Поліетилентерефталат (ПЕТФ, ПЕТ, англ. PET, також дакрон, поліестер, лавсан) — термопласт, найпоширеніший представник класу поліефірів, відомий під різними фірмовими назвами. ПЕТФ [-(OC)-C6H4-(CO)OCH2CH2O-]n — гетероланцюговий поліестер терефталевої кислоти (OH)-(CO)-C6H4-(CO)-(OH) і етиленгліколю (OH)-C2H4-(OH).

Історія досліджень[ред.ред. код]

Дослідження були розпочаті в 1935 у Великій Британії Джоном Вінфілдом та Джеймсом Діксоном у фірмі Calico Printers Association Ltd. Заявки на патенти були подані і зареєстровані 29 липня 1941 і 23 серпня 1943. Опубліковані в 1946.

У СРСР матеріал був вперше отриманий в лабораторіях Інституту високомолекулярних сполук Академії наук СРСР в 1949. За назвою лабораторії в СРСР сполука була відома як лавсан, і ім'я матеріалу "лавсан" э акронімом від: рос. Лаборатория института высокомолекулярных соединений Академии Наук СРСР.

ПЕТ-пляшка була запатентована в 1973 році Натаніелем Уайет.[4]

Властивості[ред.ред. код]

Тверда, безбарвна, прозора речовина в аморфному стані і біла, непрозора в кристалічному стані. Переходить в прозорий стан при нагріванні до температури склування і залишається в ньому при різкому охолодженні і швидкому проході через т.зв. «зону кристалізації». Одним з важливих параметрів ПЕТ є характеристична в'язкість, яка визначається довжиною молекули полімеру. Зі збільшенням властивої в'язкості швидкість кристалізації знижується. Міцний, зносостійкий, хороший діелектрик. Стійкий проти дії більшості органічних розчинників, але руйнується в лужних та аміачних розчинах, розчиняється у фенолах і хлорофенолах. Стійкий проти дії мікроорганізмів, тому його природний розклад надзвичайно повільний.

Виробництво[ред.ред. код]

Продукт утворюється внаслідок поліконденсації (метод синтезу високомолекулярних сполук, що ґрунтується на реакції заміщення або обміну між функціональними групами вихідних речовин, яка супроводжується відщепленням низькомолекулярних сполук (води, амоніаку, спирту, хлороводню тощо)) етиленгліколю з терефталевою кислотою (або її диметиловим ефіром).

Станом на 2007 рік виробництво ПЕТ досягає близько 2 млн тонн на рік.[5] У 2012 році світове виробництво поліетилентерефталату (ПЕТФ) сягнуло вже 10 мільйонів тонн за рік.[6]

Застосування[ред.ред. код]

ПЕТФ є основною складовою кіно-, фото-, аеро- і рентгенплівок.[6] В СРСР єдине їх виробництво було зосереджено на фірмі «Свема» (місто Шостка).[6] Ці плівкові вироби надзвичайно токсичні в разі пожежі.[6]

Утилізація[ред.ред. код]

Захоронення ПЕТФ не є можливим, бо він здатний зберігатися мільйони років; цей матеріал неприпустимо спалювати, оскільки при цьому утворюються отруйні гази.[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е A.K. van der Vegt & L.E. Govaert, Polymeren, van keten tot kunstof, ISBN 90-407-2388-5
  2. а б в Record of Polyethylenterephthalat in the GESTIS Substance Database from the IFA
  3. J. G. Speight, Norbert Adolph Lange (2005). McGraw-Hill, ed. Lange's handbook of chemistry (16 ed.). pp. 2.807–2.758. ISBN 0-07-143220-5
  4. Nathaniel C. Wyeth “Biaxially Oriented Poly(ethylene terephthalate) Bottle” US patent 3733309, Issued May 1973
  5. В. П. Кухар Біоресурси — потенціальна сировина для промислового органічного синтезу / Катализ и нефтехимия. Сборник научных трудов. — 2007, № 15.
  6. а б в г д Андрушків Б., Вовк І., Погайдак О. Удосконалення економічного інструментарію пошуку нових ресурсів в умовах пострадянського суспільства // Галицький економічний вісник. Науковий журнал. — 2012. № 3 (36)


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.