Очікує на перевірку

Пшовани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пшовани
Мапа розселення середньовічних чеських племен в межах сучасної держави Чехія.
СамоназваDeczanie, Děčané
АреалЧехія
РасаЄвропеоїдна
Близькі дочехи, гбани, дуліби, злічани, літомеричі, лемузи, лучани, мерехани, моравці, нітряни, дечани, седлічани, чеські хорвати
Релігіяязичництвохристиянство

Пшовани (чеськ. Pšované) — західнослов'янське плем'я, яке відносять до групи чеських племен.

У IX-X століть було частиною полабських сербів, які раніше населяли Чеську долину при злитті Влтави і Лаби (поблизу сучасного Мельника) ще до появи Чеського князівства. Їхні основні племінні фортеці: Пшов, який був розташований на річці Пшовка, правій притоці Лаби, Стара-Болеслав та Пршибор. Назва племені відноситься або до назви замку, або до назви річки.

Сусідами псован на заході було плем'я чехів, на сході і північному сході — чеські хорвати, на північному заході — літомеричі[1]..

Згідно з Християновою легендою, одним з князів пшован був Славібор, чия дочка Людмила була дружиною Боривоя I.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Scriptorum rerum bohemicarum, tomus I. Cosmae, Ecclesiae Pragensis Decani: Chronicon Bohemorum… [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Praga 1783 s. 167—170. W nawiasie kwadratowym podano inną transliterację wg Wilhelm Bogusławski Dzieje Słowiańszczyzny północno-zachodniej do połowy XII w., Poznań 1892, s. 299

Література

[ред. | ред. код]
  • Andrzej Wędzki, Pszowianie , w: Słownik Starożytności Słowiańskich , pod redakcją Gerarda Labudy i Zdzisława Stiebera, t. 4, cz. 1, Wrocław - Warszawa - Kraków 1970, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wyd. PAN, s. 414.
  • Gerard Labuda, Pierwsze państwo słowiańskie. Państwo Samona , Wodzisław Śląski 2009
  • Tomek, O starém rozdělení Čech na župy ( «ČČM.», 1859, str. 185-186)
  • H. Jireček, Památky archaeol. lI., str. 266-267
  • Kalousek, O rozsahu říše České za Boleslava II ( «Sborník hist.», 1883, str. 101)
  • Lippert, Socialgeschichte Böhmens I., 36
  • J. Pekař, Nejstarší kronika česká (Histor. Bibl. Č. 5).