Ратари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
плем'я ратарів на карті за 1000 рік[1]

Ратари, ратарії, ротарії, редарії, родарії, ретарії (в.-луж. Redarojo; лат. redarii; пол. Redarowie, Ratarowie; нім. Redarier, Redaner) — назва західнослов'янського племені, що жило на південь від річки Пеени, яка впадає в Одру біля самого її гирла, між Доленським озером та верхів'ями Гавели та Доші (Толлензе). Назву введено в літературу Шафариком. За даними середньовічних хроністів їхньою столицею була Ретра зі святилищем Радегаста (вірували у Сварожича). Входили вони у племінний союз лютичів і були частиною племені укрів[2]. Етимологія назви племені може бути пов'язана з поняттями «род» або «рать».

У VI ст. ратари поселились разом з ободритами там, де сучасний Мекленбург. Вели війни з німецьким королем Генріхом I Птахоловом. У 936 р. відбулося німецьке вторгнення на територію ратарів на чолі з Оттоном I Великим. Навернулися у християнство в 983 р.. Були завойовані Генріхом XII герцогом Баварії та Саксонії близько 1160 року. Після чого втрачаються всі їхні сліди.

Про їх існування згадує Відукінд Корвейський. За часів Генріха II Святого (*973-†1024 р.) їх місце розташування нанесене на карту[3].

В 1127 р. північна частина землі з містом ратарів Димін потрапила під владу померанів, і відтоді стали частиною герцогства Західнопоморського (пол. Księstwo Zachodniopomorskie). А південні землі ратарів були завойовані в 1127–1170 роки Північною Маркою (пізніше Бранденбург), коли герцог Померанії Казімєж передав землі в гавельберському костелу.


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. William R., Shepherd Historical Atlas, Ilustrowany Atlas Historii Polski, Gustav Droysen Allgemeiner Historischer Handatlas, ISBN 83-7427-217-1
  2. «Энциклопедическій лексикон», глав. ред. А. Шенин, типографія А. Плюшара, г. Санкт-Петербург, 1837 г., Том 9 (Вар-Вес), стр. 428, 430-431 (рос.)
  3. Fritze, Wolfgang H. (1982). «Beobachtungen zu Entstehung und Wesen des Lutizenbundes». In Kuchenbuch, Ludolf; Schich, Winfried (in German). Frühzeit zwischen Ostsee und Donau. Germania Slavica III. 6. Friedrich-Meinecke-Institut der Freien Universität Berlin. ISBN 3428051513 . pp. 135–136. (нім.)

Джерело[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]