Нава (архітектура): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
JAnDbot (обговорення | внесок) м r2.5.2) (робот додав: an, hu, io змінив: pl |
Voll (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Saint-Savin nef.jpg|thumb|Нава романської церкви [[Сен-Савен-сюр-Гартамп (абатство)|Сен-Савен-сюр-Гартамп]] [[Зальний храм|зального типу]], перекритий склепінням]] |
[[Файл:Saint-Savin nef.jpg|thumb|Нава романської церкви [[Сен-Савен-сюр-Гартамп (абатство)|Сен-Савен-сюр-Гартамп]] [[Зальний храм|зального типу]], перекритий склепінням]] |
||
'''На́ва''', також ''неф'' ({{lang-fr|nef}}, від лат. navis — корабель) — поздовжня або поперечна частина простору [[Церква (храм)|церкви]] чи [[громадські споруди|громадської споруди]], розташована між рядами [[колона|колон]], [[стовп]]ів, [[арка|арок]] або між зовнішньою стіною та поздовжньою [[колонада|колонадою]] або [[аркада|аркадою]] (синоніми — [[неф]], [[корабель|корабель]]). У [[базиліка]]льному храмі середня |
'''На́ва''', також ''неф'' ({{lang-fr|nef}}, від лат. navis — корабель) — поздовжня або поперечна частина простору [[Церква (храм)|церкви]] чи [[громадські споруди|громадської споруди]], розташована між рядами [[колона|колон]], [[стовп]]ів, [[арка|арок]] або між зовнішньою стіною та поздовжньою [[колонада|колонадою]] або [[аркада|аркадою]] (синоніми — [[неф]], [[корабель|корабель]]). У [[базиліка]]льному храмі середня нава, яка значно ширша і вища за бокові, називається головною. |
||
Поділення інтер'єру на нави рядом опор виникло в [[Стародавня Греція|давньогрецьких]] храмах. В [[Стародавній Рим|давньоримській]] архітектурі з ряду паралельних нефів утворювалися інтер'єри громадянських будівель - базилік. Починаючи з 4-го сторіччя тип базиліки був запозичений для християнських храмів, і нава стає розповсюдженним елементом християнської архітектури. На нави поділяється як внутрішній простір храмів-базилік, отримавших широке розповсюдження в [[середні віки]] в Західній Європі в [[католицизм|католицький]] традиції, так і інтер'єри багатьох хрестово-купольних храмів, з'явившихся і отримавших широке розповсюдження в архітектурі східних християнських країн та [[Візантія|Візантії]]. |
Поділення інтер'єру на нави рядом опор виникло в [[Стародавня Греція|давньогрецьких]] храмах. В [[Стародавній Рим|давньоримській]] архітектурі з ряду паралельних нефів утворювалися інтер'єри громадянських будівель - базилік. Починаючи з 4-го сторіччя тип базиліки був запозичений для християнських храмів, і нава стає розповсюдженним елементом християнської архітектури. На нави поділяється як внутрішній простір храмів-базилік, отримавших широке розповсюдження в [[середні віки]] в Західній Європі в [[католицизм|католицький]] традиції, так і інтер'єри багатьох хрестово-купольних храмів, з'явившихся і отримавших широке розповсюдження в архітектурі східних християнських країн та [[Візантія|Візантії]]. |
||
Версія за 21:17, 18 квітня 2011
На́ва, також неф (фр. nef, від лат. navis — корабель) — поздовжня або поперечна частина простору церкви чи громадської споруди, розташована між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою (синоніми — неф, корабель). У базилікальному храмі середня нава, яка значно ширша і вища за бокові, називається головною.
Поділення інтер'єру на нави рядом опор виникло в давньогрецьких храмах. В давньоримській архітектурі з ряду паралельних нефів утворювалися інтер'єри громадянських будівель - базилік. Починаючи з 4-го сторіччя тип базиліки був запозичений для християнських храмів, і нава стає розповсюдженним елементом християнської архітектури. На нави поділяється як внутрішній простір храмів-базилік, отримавших широке розповсюдження в середні віки в Західній Європі в католицький традиції, так і інтер'єри багатьох хрестово-купольних храмів, з'явившихся і отримавших широке розповсюдження в архітектурі східних християнських країн та Візантії.
Література
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
