Збаразький повіт (II Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збаразький повіт
Powiat zbaraski
POL powiat zbaraski map.svg
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Збараж
Населення: 65 600
Площа: 740
Густота: 89


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські
сільські 9
Адміністрація
Мапа

Збаразький повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, потім — Тарнопольського воєводства Другої Польської республіки у 19211939 роках, СРСР (1939—1940). Територія сучасного Збаразького району Тернопільської області (крім північної частини, що входила до складу Волинського воєводства).

Адміністративний центр — місто Збараж, населення якого становило близько 8 500 мешканців

Географія[ред. | ред. код]

Територія становила 740 км². Населення — 65 450.

Збаразький повіт знаходився на північному сході Тарнопольського воєводства. З півдня межував зі Скалатським, на заході з Тернопільським повітами Тарнопольського воєводства. На півночі — з Волинським воєводством.

У складі Тарнопільського воєводства[ред. | ред. код]

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Збаразький повіт

Законом Польщі 12 лютого 1926 р. присілок «Чагарі-Збаразькі» вилучено з міської гміни (громади) Збараж і утворено самоврядну адміністративну гміну[1].

1 жовтня 1927 р. вилучено частини гмін (громад) Вищі Луб'янки і Нижчі Луб'янки та з них утворено самоврядну адміністративну гміну Новий Роговець[2].

1 жовтня 1931 р. значна частина земель села Іванчани передані селу Курники[3].

Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Збаразького у воєводстві Тарнопольському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року у Збаразькому повіті дотогочасні сільські гміни (самоврядні громади) були позбавлені функції самоврядування і об'єднані в новоутворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям)[4].

Міста (міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Збараж

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1926 рр. — 59

1926—1927 рр. — 60

1927—1934 рр. — 61

1934—1939 рр. — 9

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Луб'янки Вижні Грицовце (Грицівці), Добромірка, Кретовце (Кретівці), Луб'янки Вижні (Вищі Луб'янки), Луб'янки Нижнє (Нижчі Луб'янки), Роговєц Нови (Новий Роговець) (з 01.10.1927), Чагари Збараське (Чагарі Збаразькі) (з 01.02.1926) 7
2 Ґміна Доброводи Березовиця МалаДоброводиІванчаниКобилляКурніки-Іванчанскі (Курники), Нетреба, НовикиОприловце (Опрілівці), Чумале (Чумалі) 9
3 Ґміна Залуже Базаринце (Базаринці)Глубочек Мали (Глибочок Малий)Залуже (Залужжя)Зарубінце (Зарубинці), Івашковце (Івашківці)Тарасувка (Тарасівка) 6
4 Ґміна Капусцінцє Зарудечко, Капусцінце (Капустинці)Красносєльце (Красносільці)Розношинце (Розношинці)Сєнюхувка (Синягівка)Сєнява (Синява) 6
5 Ґміна Кошляки Гнилице Вельке (Гнилиці)ГолоткиКошлякиПальчинце (Пальчинці)Токі (Токи) 5
6 Ґміна Максимувка Клебанювка (Клебанівка)Куйданце (Киданці)Романове Сьоло (Романове Село)Стриювка (Стриївка), Яцовце (Яцівці) 5
7 Ґміна Нове Сьоло Гнилице Мале (Гнилички)ГущанкиКозяріЛісечинце (Лисичинці)Лозувка (Лозівка)Нове Сьоло (Нове село)Ободувка (Ободівка)Суховце (Сухівці)Терпілувка (Терпилівка), ШельпакиШили 11
8 Ґміна Скорики Воробіївка, Голошинце (Голошинці)Клімковце (Климківці)Мединь (Медин)Пєньковце (Пеньківці)Просовце (Просівці)Скорики 7
9 Ґміна Черніховце Валахувка (Валахівка), Зарудзє (Заруддя) (містечко до 1934 р), Збараж Старий, Охримовце (Охримівці), Черніховце (Чернихівці) 5

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році грекокатолики становили 62 % населення повіту[5].

У 1939 році в повіті проживало 69 940 мешканців (42 600 українців-грекокатолики — 60,91 %, 12 540 українців-латинників — 17,93 %, 10 320 поляків — 14,76 %, 605 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 3 855 євреїв  — 5,51 %)[6].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 65 579 населення ніби-то було аж 32 740 (49,92 %) поляків при 29 609 (45,15 %) українців, 3 142 (4,79 %) євреїв і 7 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[7].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Збаразький і Новосільський райони.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]