Уніформа Армії УНР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Симон Петлюра в уніформі армії УНР від 24.04.1919, зі знаками розрізнення Головного Отамана від 30.07.1919[1].

Уніформа Армії УНР — військова форма одягу, яка використовувалась в Армії Української Народної Республіки в роки її існування.

Війська Центральної Ради[ред.ред. код]

На час проголошення УНР війська вірні Центральній Раді були зодягнути в похідну уніформу російської армії. Для нижніх чинів вона складалась із гімнастерки та шароварів захисного кольору, кашкету такого же кольору (взимку — папахи), чобіт або черевиків з обмотками. У холодну пору року надягалась шинель. Офіцери носили кітель влітку, і похідний мундир взимку, кашкет (взимку — папаху), шаровари, шашку і револьвер у кобурі.

Від проголошення УНР до гетьманського перевороту[ред.ред. код]

Роман Дашкевич з відзнаками Січових Стрільців, 1918 р.

17(30) грудня 1917 р. ГСВС запровадив тимчасовий однострій, якій представляв із себе все той же однострій російського зразка, але з ромбоподібними накомірними нашивками синього кольору с жовтою випусткою. На нашивки за допомогою трафарету жовтим кольором наносили емблему, що позначала рід зброї, а трохи нижче номер або початкові літери назви підрозділу — наприклад у 1-му курені Січових Стрільців це були літери СС, причому всупереч запровадженому зразку вони розміщувались не нижче, а вище емблеми. Емблеми були: для піхоти — схрещені гвинтівки, для кінноти — схрещені шаблі, для артилерії — схрещені гармати. Трохи згодом були запроваджені блакитні з жовтою випусткою погони. На головних уборах носились жовто-блакитні кокарди у вигляді тканинної розетки, але Січові Стрільці та інші війська київського гарнізону використовували нерегламентовані кокарди у вигляді металевого щитка з крилатою фігурою святого Михайла з мечем у правий руки і щитом з галицькім левом у інший, у верхній частині основного щита був тризуб[2][3].

Одночасно з тим були скасовані військові ранги і звання. В армії УНР були прийняти лише командні посади, які позначались шевронами з срібного галуна на правому рукаві однострою. Інколи вони носились на лівому або на обох рукавах, подекуди робились із золотого галуна. В деяких підрозділах, наприклад в Окремому Загоні Січових Стрільців, вони зберігались до початку 1919 р[4].

В деяких підрозділах вводились власні знаки розрізнення. Наприклад, у Гайдамацькому коші Слобідської України й Республіканському полку звання позначались за допомогою нарукавних шевронів — ройовий — один блакитний шеврон; сотник — подвійний золотий шеврон; отаман полку — один широкий і два вузьких шеврона. Для 1-ї української дивізії сформованої в Німеччині з українців-військовополонених була розроблена гарна на вигляд, але не дуже практична уніформа. Вона складалась з довгих, за коліно, жупанів, широких штанів — усе синього кольору, шапок сірого смушку з синім шликом, шкіряного ременя і чобіт в козацькому стилі[5]. Ранги позначались шестикутними зірками на комірі. У підстаршин: ройовий — одна кістяна зірка, чотовий — дві, бунчужний — три; у молодшої старшини: чотар — одна срібна зірка, півсотенний — дві, сотник — три; у булавної старшини: осаул — одна золота зірка, підполковник — дві, полковник — три. Також на комірі розміщувалися знаки роду зброї[6].

Євген Коновалець, 1920-и роки. Приблизно так виглядав френч запроваджений в армії УНР у 1918 р.

У важких умовах радянсько-української війни навіть ці, доволі скромні елементи однострою було нелегко запровадити, і наприклад весною 1918 р., після повернення військ Центральної Ради до столиці, в київському гарнізоні на приналежність до українського війська вказували лише нарукавні пов'язки[2]. Але вже 1 квітня був запроваджений насправді новий однострій замість російського. Він складався із кашкету, френча с чотирма накладними кишенями з контр-складками і сторчово-виложистим коміром, френч також мав навскісні контр-складки, що йшли від центру кишені в напрямку шиї, шароварів — все кольору хакі. Взуттям слугували чоботи. Накомірні нашивки, випустки навколо нижнього краю клапанів нагрудних кишень, манжет, та на шароварах, були кольору роду зброї. У рядових на шароварах були вузькі випустки, офіцери відрізнялись подвійними смугами, у генералів вони були теж подвійні, але більш ширші[7]. Кольори за родами зброї були такі: піхота — синій; кавалерія — жовтий; артилерія — червоний; інженерні відділи — чорний; медичні відділи — малиновий; штаби — синій (згідно з іншими даними малиновий колір був якраз у співробітників штабів[2]). Для холодної пори року була передбачена шинель брунатного кольору і папаха білого хутра з довгим кольоровим шликом замість кашкету[8].

Як і раніше, на накомірних нашивках були знаки роду зброї. В піхоті й кавалерії це були всі теж схрещені гвинтівки та шаблі відповідно, в артилерії тепер було зображення гренади, в інженерних відділах — схрещені лопата і кирка. Генерали знаку роду зброї не мали, офіцерам генерального штабу додавалась гілка[9].

В той же самий час були повернуті ранги, вже з новими назвами, знаки розрізнення розміщувались на накомірних клапанах, вони мали вигляд булав, гілок, п'ятикутних зірок та смуг. У унтер-офіцерів збереглися нарукавні шеврони[3].

Знаки розрізнення згідно з Наказом Військового міністерства Ч. 137 від 29 березня 1918 р.
Категорії Старшини Отамани
01 УНР 01-04-1918 Підxoрунжий.svg 02 УНР 01-04-1918 Хoрунжий.svg 03 УНР 01-04-1918 Сотник.svg 05 УНР 01-04-1918 Курiнний.svg 05 УНР 01-04-1918 Осавул.svg 06 УНР 01-04-1918 Полковник.svg 07 УНР 01-04-1918 Oтаман дивізії.svg 08 УНР 01-04-1918 Oтаман кoрпусу.svg 09 УНР 01-04-1918 Oтаман армії.svg
Ранг Підхорунжий Хорунжий Сотник Курінний Осавул Полковник Отаман дивізії Отаман корпусу Отаман армії
Сучасна відповідність Прапорщик Капітан Майор Підполковник Полковник Генерал-лейтенант Генерал-полковник Генерал армії України

На жаль, весь цей чудовий однострій фактично не вдалося впровадити в життя[2][3], бо вже 29 квітня Центральна Рада була розпущена й влада перейшла до гетьмана Скоропадського.

Від антигетьманського повстання до Першого Зимового походу[ред.ред. код]

Повсталі проти гетьмана Скоропадського сили використовували як символ червоні стрічки або розетки розміщені під кокардою (у Окремому Загоні Січових Стрільців, та у 1-ї Козачої Стрілецької дивізії), або тільки стрічки (селянські формування). 8 грудня 1918 року наказом Головного Отамана С. Петлюри була затверджена кокарда у вигляді червоної розетки — для усіх старшин і козаків[10].

8 січня 1919 р. наказом ГУ ВУНР ч. 28 була впроваджена нова форма одягу, вона поділялась на звичайну похідну та парадну. Згідно з наказом вона мала наступний вигляд[11]:

« ЗВИЧАЙНА ПОХІДНА ФОРМА:

1. Шапка сірого барашку, з шликом, обшитим брузументом та кокардою.

2. Жупан сивого сукна (зразка сірої дивізії), на стоячому комірі відзнаки рангів по посадам, кольорові петлиці по роду зброї, довжиною 2 вершки і вишиною відносно коміру, стрічки вширки 4-5 м/м; отаманські з двох сплетених старшинських шириною біля 10 м/м.

Шаровари з того сукна, що і жупан, але покрою «брідж». На комірі, рукавах жупана ті по боках шаровар вшивається кант по роду зброї. Чоботи з довгими халявами чорні.

ПАРАДНА УНІФОРМА:

1. Шапка чорного барашку, з сукняною вставкою по кольору зброї, обшитою брузументом срібним, з білим султаном, з кокардою під ним — для усіх однакова.

2. Синій жупан історичний, обшитий срібним бузументом, на комірі, полах, знизу та на рукавах вугловаті клапани, які повинні бути кольорові по роду зброї, пояс з матерії по роду зброї. Шаровари козацькі широкі і у всіх червоні. Чоботи чорні, халяви до колін.

»

Кольори за родами зброї наслідували Українську Армію Скоропадського[12], а саме: піхота — малиновий; артилерія — червоний; кіннота— жовтий; інженерні і технічні частини — чорний; штаби і всі головні управління — краповий; санітарні інституції — цимоновий; ветеринарні інституції — фіолетовий; повітряний флот — чорний; генеральний штаб — білий; корпус військових топографів — синій[11]. За відзнаки «рангів по посадах» мали правити комбінації зірок і стрічок (10 мм завширшки для отаманів, 4-5 мм завширшки для решти старшин) розміщених на кольорових петлицях жупана, у отаманів це були зигзагоподібні стрічки (шнурки) та від одної до трьох зірок або без зірок, у старших офіцерів дві прямих стрічки (шнурка) з однією або двома зірками або без зірок, у молодших офіцерів з однією прямою стрічкою (шнурком) з зіркою або без неї, у підстаршин від однієї до трьох вертикальних стрічок (шнурків)[13]. 26 січня була встановлена нова кокарда (наказ Війську УНР ч.31), позаяк попередньо встановлена червона розетка виглядала не дуже доречно, з огляду на початок війни з більшовиками. Кокарда синього кольору мала овальну форму з декоративними завитками з зображенням золотого тризуба. Де-факто вона майже не використовувалась, вояки віддавали перевагу виготовленим у великій кількості[14] кокардам встановленим при гетьмані — круглої форми, з золотим тризубом на синьому колі, оточеному золотими обідком і багатопроменевою «зірочкою». У старшин синє коло робилось емаллю, а у козаків фарбою[10]. Описану форму спіткала майже така сама доля як і попередній проект — фактично вона не була впроваджена, на цей раз внаслідок складності виготовлення та воєнних невдач[12].

Однострій поручника Сірої дивізії (сучасна реконструкція).

У 1-й козацько-стрілецькій дивізії формою слугував короткий жупан, штани, обмотки і кашкети сірого кольору[5], завдяки чому вона і отримала назву Сірої або Сірожупанної[15]. Ранги позначались на комірі пшеничними колосками. У підстаршин було від одного до трьох срібних колосків, у старшин від одного до трьох золотих, позаду яких нашивалась вертикальна синьо-жовта смужка, у отаманних старшин (відповідали штаб-старшині) в додачу до золотих колосків передній і нижній краї коміра обшивались срібним галуном. Генерали, згідно з одними відомостями, мали зображення тризуба на золотому галуні, згідно з іншими, зображення схрещених булави і бунчука на срібному галуні. Ще одне джерело описує наявність трьох генеральських рангів, які позначались зображеннями золотих булав (від одної до трьох) на срібному галуні[16]. Ці відзнаки зберігались у дивізії до кінця її існування, але в 1919 році вже вміщувалися на петлицях кольору по роду зброї[4]. Роди зброї позначались емблемами на рукаві[15].

24 квітня 1919 р. наказом ГУ ВУНР ч. 276 була встановлена нова похідна уніформа, яка відійшла від попереднього «козацько-історичного» стилю і в більший степені відповідала сучасним на той час зразкам, фактично вона була дуже схожа на уніформу від 1 квітня 1918 р. Її складали, однакові як для старшин, так і для рядових козаків: суконний кашкет («похідна каскетка») по можливості захисного кольору, з сукняним або шкіряним підборідним ремінцем, козирком і ґудзиками захисного кольору; суконний похідний мундир покрою френч, по можливості захисного кольору, з чотирма накладними кишенями (дві на грудях, і дві на талії) з контр-складками і сторчово-виложистим («стоячим закотистим») коміром, мундир також мав контр-складки які йшли від центру нагрудних кишень вниз до поясу, і вгору навскіс до коміра[17][18] і вузькі погони мундирного кольору, нижній кінець яких пришивався, а верхній застібався на ґудзик захисного кольору, власне мундир застібався на п'ять костяних або ремінних ґудзиків захисного кольору. На рукавах нашивались суконні «чохли» (обшлага) кутком, вершиною догори, кольору по роду зброї, над якими розміщувались шеврони для позначення ступенів і посад. У Наказного Отамана та Головного Отамана кольоровим був не лише «куток», але і весь обшлаг [19]. На комір нашивались суконні петлиці кольору по роду зброї, довжиною 5 см и шириною 3,5 см, на них поміщались металеві, вишити або нанесені фарбою знаки відповідно роду зброї. Поясним одягом слугували штани покрою «полугаліфе з легким бриджем», по можливості захисного кольору. Шинель сірого кольору була покрою чумарки (тобто схожа на жупан), застібалась на гачки, вона мала такі самі кутки, погони і петлиці як і мундир. Так само на шинелі були шеврони і знаки відповідно роду зброї[11].

Відзнаки по посадам і ступеням підстаршин мали вигляд шевронів з жовтого канту розміщених над «кутками», у старшин до них додавались шеврони з петлями з нитяної стьожки. З червня 1919 року шеврони почали робить з металізованого галуна[19].

Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 276 від 24 квітня 1919 р. — старшини
Розряди Отаманна старшина Булавна старшина Старшина
Нарукавна відзнака 16 УНР 24-04-1919 Гoлoвний oтаман.svg 15 УНР 24-04-1919 Наказний oтаман.svg 14 УНР 24-04-1919 Військoвий міністр.svg 13 УНР 24-04-1919 Кoшoвий oтаман.svg 12 УНР 24-04-1919 Отаман.svg 11 УНР 24-04-1919 Полковник.svg 10 УНР 24-04-1919 Осавул.svg 09 УНР 24-04-1919 Сотник.svg 08 УНР 24-04-1919 Чотар.svg 07 УНР 24-04-1919 Хoрунжий.svg 06 УНР 24-04-1919 Підxoрунжий.svg
Військове звання Головний отаман Наказний отаман Військовий міністр Кошовий отаман Отаман Полковник Осаул Сотник Чотар Хорунжий Підхорунжий
Сучасна відповідність Верховний головнокомандувач Збройних Сил України Головнокомандувач Міністр оборони України Генерал армії України Генерал-лейтенант Полковник Підполковник Капітан Старший лейтенант Лейтенант нема
Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 276 від 24 квітня 1919 р. — козаки
Розряди Підстаршини Козаки
Нарукавна відзнака 05 УНР 24-04-1919 Бунчужний.svg 04 УНР 24-04-1919 Чoтoвий.svg 03 УНР 24-04-1919 Рoйoвий.svg 02 УНР 24-04-1919 Гурткoвий.svg 01 УНР 24-04-1919 Koзак.svg
Військове звання Бунчужний Чотовий Ройовий Гуртковий Козак
Сучасна відповідність Старшина Старший сержант Молодший сержант Старший солдат Рядовий

Кольори по роду зброї зазнали деяких змін, тепер вони мали такий вигляд: піхота — блакитний; артилерія — червоний; кіннота— жовтий; технічні війська (включали до себе кулеметників, транспортні частини, телеграфістів, інженерні служби);— чорний; залізничні війська — зелений; штаби та управління — малиновий з білим кантом; санітарні частини — брунатний; ветеринарні частини — фіолетовий; повітряний флот — краповий; старшини генерального штабу — чорний з білим кантом; інтендантський корпус — темно-блакитний[11]. Знаки по роду зброї у свою чергу були такі: піхота — схрещені гвинтівки; артилерія — схрещені гармати; кіннота — схрещені шаблі; кулеметники — кулемет; санітарні частини — кадуцей; транспортні частини — крилате колесо; телеграфісти — схрещені блискавки; інженерні служби — схрещені лопата та сокира; повітряний флот — крилатий пропелер (в авіаційних частинах), або повітряна куля (в повітроплавних частинах). Знаки були жовтого кольору, окрім кінноти, у якої він був білий[17], вони могли бути зроблені з металу, сукна, або наносились фарбою за допомогою трафарету[11].

Ця уніформа була трохи змінена 30 червня 1919 р., наказом ч. 32. Замість шинелі-чумарки, вводилась шинель звичайного покрою, а околиш кашкета у старшин тепер повинен був бути приладного сукна по роду зброї, з кантами як на петлицях. Офіційно затверджувалась кокарда гетьманського зразка, яка до цього носилась вояками за власним розсудом[10][17]. Тим же наказом була впроваджена особлива уніформа для «урядовців військової офіції» (військових чиновників). Вона в цілому відповідала загальновійськової, але була чорного кольору, включно з шинеллю. Френч був відкритим, з виложистим коміром, замість полугаліфе допускались довгі штани. Петлиць та кутків на рукавах урядовці не мали, знаки розрізнення мали вигляд галунних нашивок на обшлагах, які відрізнялись кількістю та шириною[11].

Знаки розрізнення урядовців
Категорія Урядовці Військової Офіції
Нарукавна відзнака 01 УНР 30-06-1919 Урядовцi IV класу.svg 02 УНР 30-06-1919 Урядовцi V класу.svg 03 УНР 30-06-1919 Урядовцi VI класу.svg 04 УНР 30-06-1919 Урядовцi VII класу.svg 05 УНР 30-06-1919 Урядовцi VIII класу.svg 06 УНР 30-06-1919 Урядовцi X i IX класiв.svg 06 УНР 30-06-1919 Урядовцi X i IX класiв.svg
Ранг Урядовець IV клясу Урядовець V клясу Урядовець VI клясу Урядовець VII клясу Урядовець VIII клясу Урядовець IX клясу Урядовець X клясу
Сучасна відповідність немає даних немає даних немає даних немає даних немає даних немає даних немає даних

У липні-вересні 1919 року, у зв'язку з нестачею й дорожнечею необхідних для уніформи матеріалів вона була дещо скорегована (наказ Головної команди війська УНР (ГКВУНР) ч.113 від 30 липня 1919 року, оголошений у наказі ГУ ВУНР ч.160 від 5 вересня 1919 року). Як обов'язкові елементи встановлювались кокарда, уведений наказом тризуб з тканини (заввишки 100—101 мм, завширшки 88-89 мм) кольору роду зброї на лівому рукаві й спрощені знаки розрізнення безпосередньо на лівому боці коміра (на правому боці розміщувались знаки по роду зброї, генерали носили рангові відзнаки з обох боків). Кольорові петлиці, околиші і нарукавні «кутки» заводились по можливості. Знаки розрізнення мали вигляд металевих або сукняних кружечків («ґудзиків», «крапок»), та/або смужок з сукна або галуна — і ті, і інші жовтого кольору. Знаки по роду зброї, також жовті, були металеві або наносились фарбою[11][20].

Знаки розрізнення згідно з наказом Головної команди війська УНР (ГКВУНР) ч. 113 від 30 липня 1919 р. — старшини
Розряди Отаманна старшина Булавна старшина Старшина
Відзнака на комір 11 УНР 30-07-1919 Полковник.svg 10 УНР 30-07-1919 Осавул.svg 09 УНР 30-07-1919 Сотник.svg 08 УНР 30-07-1919 Чотарь.svg 07 УНР 30-07-1919 Хорунжий.svg 06 УНР 30-07-1919 Пiдхорунжий.svg
Військове звання Головний отаман Наказний отаман Військовий міністр Кошовий отаман Отаман Полковник Осаул Сотник Чотар Хорунжий Підхорунжий
Сучасна відповідність Верховний головнокомандувач Збройних Сил України Головнокомандувач Міністр оборони України Генерал армії України Генерал-лейтенант Полковник Підполковник Капітан Старший лейтенант Лейтенант нема
Знаки розрізнення згідно з наказом Головної команди війська УНР (ГКВУНР) ч. 113 від 30 липня 1919 р. — козаки
Розряди Підстаршини Козаки
Відзнака на комір 05 УНР 30-07-1919 Бунчужний.svg 04 УНР 30-07-1919 Чотовий.svg 03 УНР 30-07-1919 Ройовий.svg 02 УНР 30-07-1919 Гуртковий.svg 01 УНР 30-07-1919 Козак.svg
Військове звання Бунчужний Чотовий Ройовий Гуртковий Козак
Сучасна відповідність Старшина Старший сержант Молодший сержант Старший солдат Рядовий

7 серпня 1919 (оголошений 7 вересня 1919) наказом міністра фінансів Б. Мартоса ч.16 була встановлена уніформа Окремого корпусу кордонної охорони. Вона відповідала загальноармійському зразку, з тією різницею, що штани мали сіро-синій колір з жовтими кантами, але за браком відповідного сукна дозволялись штани звичайного захисного кольору. Нарукавні кутки і петлиці робились з жовтого сукна з блакитною стежкою, такими же були околиши старшинських кашкетів (з блакитним кантом замість стежки). Знак по роду зброї мав вигляд схрещених гвинтівки та шаблі з вертикально розташованим меж ними жезлом Меркурія, він був білого кольору, металевий, сукняний або фарбований[11].

15 вересня 1919 наказом т. в. о. військового міністра полковника В. Петрова і т. в. о. головного інтенданта полковника В. Серебренникова ч.198 для старшин які скінчили військові академії царської армії, були встановлені околиши кашкетів та нарукавні знаки з чорного оксамиту з кантом роду зброї, в якому вони на той час перебували. Кашкети також повинні були мати позументовий підборідний ремінь[11][17].

Однострій під час кампанії 1920 року[ред.ред. код]

Командир 3-ї Залізної дивізії полковник Удовиченко, 1920 р. Петлиці та околиш блакитного кольору. Біла облямівка — неофіційна.

30 березня 1920, у той час як за підтримки Польщі після катастрофи кінця 1919 року, фактично заново йшло формування української армії, наказом ГУВ № 16 був затверджений новий зразок форми. Як і раніше, вона складалась із френча і бриджів захисного кольору для вояків, і чорного — для урядовців. Френч на п'ять ґудзиків трохи відрізнявся від френча зразка 1919 року, тім що не мав контр-складок на самому френчі і на нижніх кишенях, тільки на верхніх. З іншого боку, на практиці різні конкретні френчі могли трохи відрізнятись один від одного — наприклад кишенькові клапани могли мати або прямокутну, або фігурну з вирізами форму. Ґудзики могли бути кістяні, шкіряні або металеві з тризубом. Тканинний тризуб кольору роду зброї на лівому рукаві трохи зменшився у розмірах, тепер його висота становила 8,89 см, а ширина 6,66 см (2×1,5 вершки). На вузьких сукняних погонах мундирного кольору розміщувались знаки по роду зброї, металеві або нанесені за допомогою фарби, а також позначення частини у вигляді цифри (римські означали номер дивізії, арабські — бригад, полків і куренів) і, в деяких випадках, літер. Відомі шифровки Ш.Д., Ш.Б., Ш.З.Б., В.М., К.Ю., літера с. після арабської цифри позначала стрілецькій курінь[21].

Головним убором слугував кашкет англійського зразка, з околишом кольору роду зброї, сукняним або шкіряним ремінцем, у старшин також зі золотим або срібним крученим шнурком (залежно від набірного металу), кокардою зразка 1919 року («гетьманської») та сукняним дашком. Одягом для холодної пори року слугувала сукняна шинель сірого кольору, на гачках або ґудзиках[22], знаків розрізнення і роду зброї на неї зазвичай не було. Замість бриджів захисного кольору, старшини інколи носили сині з випусткою кольору роду зброї.

Знаки розрізнення козаків, підстаршин і старшин у вигляді п'ятикутних зірок або стрічок, або їх комбінації, розміщувались на петлицях кольору роду зброї, на комірі френча і шинелі. Петлиці муштрових вояків мали ззаду два вирізи, які формували три зубця, і пришивалися до нижнього краю коміра, у немуштрових був один напівкруглий виріз, петлиці пришивалися до верхнього краю коміра. Схема розміщення зірок у муштрових і немуштрових вояків відрізнялась. У військових урядовців петлиці булі прямокутної форми, стрічки на них розміщувались вертикально біля переднього краю, замість горизонтального розміщення у вояків. Позаяк на формі урядовців не було погон, цифри і літери які позначали частину у них також розміщувались на петлицях, стовпчиком вздовж переднього краю. Відзнаки більшості вояків мали золотий (жовтий) колір, але у старшин Генерального штабу, технічних військ, службовців інтендантства й вищих штабів включно до штабу бригади, медичного і ветеринарного персоналу він був срібний. У генералів ранг позначався тризубом, з додаванням в деяких випадках зірок, у генеральних урядовців тризуб був нахилений під кутом 45°. 16 червня наказом ГУВ ч.140 відзнаки генералів були трохи модифіковані додачею лаврового вінка навколо державного герба (тризуба), також була змінена кількість зірок[23].

Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 16 від 30 березня 1920 р. — старшини
Розряди Генеральна старшина Булавна старшина Молодша старшина
Петлиця 14 УНР 30-03-1920 Генерал-пoлкoвник.svg 13 УНР 30-03-1920 Генерал-пoручник.svg 12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg 11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg 10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg 08 УНР 30-03-1920 Пoручник.svg 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg
Військове звання Генерал-полковник Генерал-поручник Генерал-хорунжий Полковник Підполковник Сотник Поручник Хорунжий
Сучасна відповідність Генерал армії України Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Капітан Старший лейтенант Лейтенант
Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 16 від 30 березня 1920 р. — козаки
Розряди Підстаршина Шеренгові козаки
Петлиця 06 УНР 30-03-1920 Підxoрунжий.svg 05 УНР 30-03-1920 Бунчужний.svg 04 УНР 30-03-1920 Чoтoвий.svg 03 УНР 30-03-1920 Рoйoвий.svg 02 УНР 30-03-1920 Гурткoвий.svg 01 УНР 30-03-1920 Козак.svg
Військове звання Підхорунжий Бунчужний Чотовий Ройовий Гуртковий Козак
Сучасна відповідність нема Старшина Старший сержант Молодший сержант Старший солдат Рядовий
Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 140 від 16 червня 1920 р. — старшини
Розряди Генеральна старшина Булавна старшина Молодша старшина
Петлиця 14 УНР 16-06-1920 Генерал-пoлкoвник.svg 13 УНР 16-06-1920 Генерал-поручник.svg 12 УНР 16-06-1920 Генерал-хорунжий.svg 11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg 10 УНР 30-03-1920 Пiдполковник.svg 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg 08 УНР 30-03-1920 Пoручник.svg 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg
Військове звання Генерал-полковник Генерал-поручник Генерал-хорунжий Полковник Підполковник Сотник Поручник Хорунжий
Сучасна відповідність Генерал армії України Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Капітан Старший лейтенант Лейтенант
Знаки розрізнення згідно з наказом Головної управи війська УНР (ГУВУНР) ч. 140 від 16 червня 1920 р. — козаки
Розряди Підстаршина Шеренгові козаки
Петлиця 06 УНР 30-03-1920 Підxoрунжий.svg 05 УНР 30-03-1920 Бунчужний.svg 04 УНР 30-03-1920 Чoтoвий.svg 03 УНР 30-03-1920 Рoйoвий.svg 02 УНР 30-03-1920 Гурткoвий.svg 01 УНР 30-03-1920 Козак.svg
Військове звання Підхорунжий Бунчужний Чотовий Ройовий Гуртковий Козак
Сучасна відповідність нема Старшина Старший сержант Молодший сержант Старший солдат Рядовий

Кольори по роду зброї чи служби в цілому залишились попереднього зразка, лише у кулеметників чорний колір був замінений на малиновий. Вихованці Кам'янецької пішої юнацької школи, заснованої 1 січня 1920 року[24], носили кольори залежно від того, до якого роду зброї вони мали належати по закінченні навчання — піхота, кіннота, артилерія або технічне військо, але з додаванням білого канту[23].

3 травня 1920 наказом ГУВ ч.57 було встановлено форму польової жандармерії (протягом 1920 року було сформовано два курені, в тому числі один навчальний[25]). Від загальновійськової вона відрізнялась синім кольором. Петлиці були біли, з діагональною стежкою жовто-блакитного кольору, відзнаки рангів загальновійськові. На погонах поміщались число куреня та літери П. Ж. З лівого боку носився аксельбант блакитного кольору, повний у старшин, і скорочений у козаків. Кашкет мав тулію і денце білого кольору, синій околиш, загальновійськову кокарду і білий джгут по козирку. Нарукавний знак (тризуб), спочатку чомусь був встановлений захисного кольору, але вже 22 липня (наказ ГУВ ч.182) отримав приладний колір жандармерії, тобто білий. Насправді невідомо, чи отримали жандарми форму синього кольору, але наприклад у навчальний курінь поступила наприкінці травня форма англійського зразка. З цією формою, принаймні деякій час, носились також нестатутні кашкети с червоною обвідкою та тризубом, і біли аксельбанти[26].

Досить широко у 1920 році в армії УНР використовувалась уніформа іноземного зразка, яка постачалась поляками. Наприклад, протягом травня-липня було отримано 2 тис. комплектів верхнього одягу, понад 1 тис. шинелей, понад 2,5 тис. пар взуття, 3,1 кашкетів, понад 3,3 тис. пасів[27], усього протягом лютого-листопада 1920 року було отримано 40 тис. комплектів одностроїв[28]. Окрім власне польських одностроїв, в українське військо попадали також німецькі, англійські, американські, австро-угорські. Польську форму носили в 1-ий, 2-ий, 3-ій, 4-ій стрілецьких, та Окремій кінної дивізіях; американську в 1-ий; австро-угорську в 4-ій; німецьку в 2-ій; англійську в 6-ій та 1-ий кулеметної. 12-ий курінь 2-ой дивізії, якій був сформований в Італії з українців-військовополонених, отримав форму італійського зразка. Окрім цього в 3-ий і 5-ой дивізіях використовувалась форма власного виробництва[29].

Порівняльна таблиця кольорів роду зброї[ред.ред. код]

У таблиці для прикладу наведені також кольори роду зброї армії Української держави Скоропадського (друга колонка).

Роди зброї 04.1918[2] 06.1918[30] 8.01.19[11] 24.04.19[17]
Військове міністерство, адміністрація
Генеральний штаб
Гетьманські штаб та конвой
Штаби
Піхота
Кавалерія
Артилерія
Технічні війська
Інженерні війська
Залізничні війська
Війська комунікацій
Авіація
Медики
Ветеринари
Юридична служба
Топографи
Військова поліція[31]
Служба постачання

Примітки[ред.ред. код]

  1. Abbot, 2004, с. 46
  2. а б в г д Гломозда, 1996, с. 812
  3. а б в Abbot, 2004, с. 12
  4. а б Гломозда, 1996, с. 817
  5. а б Abbot, 2004, с. 13
  6. Гломозда, 1996, с. 813, 817
  7. Гломозда, 1996, с. 812, табл. IV-11, V-12
  8. Гломозда, 1996, табл. V-13
  9. Abbot, 2004, с. 12—13
  10. а б в Чмир, Микола. Що на кашкеті твоєму?. 
  11. а б в г д е ж и к л Однострій Директорії УНР (виписки з наказів). Українське військо у XX-XXI сторіччі. Євген Пінак. 
  12. а б Чмир, 2001, с. 100
  13. Abbot, 2004, с. 20
  14. Abbot, 2004, с. 15
  15. а б Гломозда, 1996, с. 813
  16. Чмир, 2001, с. 99—100
  17. а б в г д Abbot, 2004, с. 21
  18. Гломозда, 1996, табл. VI-24
  19. а б Гломозда, 1996, с. 818
  20. Гломозда, 1996, с. 814, 818—819
  21. Руккас, 2015, с. 423, 425
  22. Руккас, 2015, с. 423
  23. а б Руккас, 2015, с. 424—425
  24. Руккас, 2015, с. 381
  25. Руккас, 2015, с. 301—305
  26. Руккас, 2015, с. 430—431
  27. Руккас, 2015, с. 83
  28. Папакін, Артем. Польсько-радянська війна 1919–1920 рр. Битва за Україну (частина 2). Українська військова історія. 
  29. Руккас, 2015, с. 428—429
  30. Abbot, 2004, с. 15—16
  31. На петлицях поліції також була навскісна синьо-жовта смуга, яка не показана в таблиці з технічних причин

Джерела[ред.ред. код]

  • Abbot, P. Ukrainian Armies 1914—55 : Ukrainian Mens against Russia & USSR : [англ.] / Abbot, P., Pinak, E. — Oxford : Osprey publishing, 2004. — 48 p. — (Men-at-Arms ; № 412). — ISBN 1841766682.
  • Thomas, N. Armies of the Russo-Polish War 1919—21 : [англ.]. — Oxford : Osprey publishing, 2014. — 48 p. — (Men-at-Arms ; № 497). — ISBN 1472801067.
  • Гломозда, К. Відзнаки українського війська доби визвольних змагань // Історія Українського війська (1917—1995) / В. Гриневич, Л. Гриневич, Б. Якимович ; Упорядник Я. Дашкевич. — Львів : Світ, 1996. — С. 810—828. — 840 с. — 10 000 екз. — ISBN 5777300073.
  • Руккас, А. О. «Разом з польським військом»: Армія Української Народної Республіки 1920 р. : (структура, організація, чисельність та уніформа) : Київській національний університет імені Тараса Шевченка. Історичний факультет. — К. : Видавець Олег Філюк, 2015. — 480 с. — 300 екз. — ISBN 9786177122813.
  • Чмир, Микола. Відзнаки військових звань Українських збройних формувань 1917-1921 рр. // Військово-історичний альманах. — К., 2001. — № 2(3). — С. 92—109.