Луцьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцьке князівство — західне руське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьк.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Польський історик з XV ст. Ян Длуґош каже, що в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок.

Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у свойому уділі. В 1097 князь Давид Ігорович при помочі половців позбавив Давида Святославовича його Луцького уділу.

В 1149 князь суздальський Юрій I Долгорукий позбавив князя Ізяслава II великокняжого столу в Києві і за деякий час рушив на Волинь. Головним завданням він поставив собі здобуття Луцька. Шести-тижнева облога міста Юрієві не вдалась. Луччани під проводом Ізяславового брата Володимира боронилися хоробро. В однім бої мало не загинув син Юрія — Андрій. Оточений зо всіх сторін, він врятувався лише завдяки своєму коневі, що відніс його від юрби й впав мертвим. Князь Андрій поховав його з честю над Стиром.

В 1154 році, коли княжив у Луцьку Мстислав Ізяславич, батько Романа II Великого; за намовою Юрія облягають Луцьк князі Ярослав I Осмомисл і Володимир Мстиславич. В часі облоги князь Мстислав втік на чужину шукати допомоги й оборону міста доручив своєму братові Ярославові.

Князь Мстислав, ставши 1155 володимирським князем, залишив Луцьк надалі в руках Ярослава Ізяславовича. Луцьк за цього князя (11551180) дуже розрісся та збагатів.

По смерти Ярослава (1180) луцьке князівство було поділене на чотири частини: князь Всеволод дістав Луцьк, ІнгварДорогобуж, Мстислав НімийПересопницю, а Ізяслав мабуть, Шумськ.

Князь Всеволод в 1180 воював з Святославом III, а в 1183 брав участь в поході українських князів на половців.

Його наступником в Луцьку був князь Інгвар, а після нього Мстислав Німий, який вмираючи (1225) віддав свого сина Івана й свою землю під опіку князя Данила I Галицького.

По смерти князя Івана (1227) Луцьк захопив князь Ярослав Інгваревич, але того ж року, в Жядичині князь Данило Галицький зустрівся з луцькими боярами, що були незадоволені князем Ярославом й просили взяти Луцьк під свою владу. Князь Данило, зібравши дружину в Володимирі, прибув під Луцьк, що гостинно відчинив йому свої ворота, і прилучив його до земель свого брата Василька Володимирського.

Зимою 1259 року один з татарських ватажків Куремса облягав Луцьк, але захисне положення міста рятує його. Розлив ріки робив його неприступним. Два роки пізніше приходить на Волинь з великою силою новий татарський ватажок Бурундай та наказує Василькові знищити кілька замків, у тому числі й луцький; Василько це домагання виконав.

Князь Василько після смерті Данила (1264) віддає луцьку волость князеві Мстиславові, синові Данила Галицького. Князь Мстислав Данилович володів Луцьком, Дубном, Берестям, Белзом і іншими містами.

Після смерти Володимира Васильковича (1288) володимирський стіл зайняв Мстислав. Луцьк знову довший час не мав своїх князів.

Після смерті Юрія I князя володимирського в 1308 луцьку волость дістав молодший його син Лев II, що вмер біля 1323 року, він був останнім князем Луцька з руського роду.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]