Луцьке князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьк.

Короткі відомості[ред.ред. код]

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (ГВК)
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 13 — НА ПОЧАТКУ 14 СТ.
ГВК
у середині 13 ст.
Приєднання ГВК
(роки приєднання)
Інші руські
князівства
Золота Орда
Королівство
Угорське
Королівство
Польське
Тевтонський
Орден
Литовські
князівства
Межі земель
і удільних
князівств
Головні
торгівельні
шляхи
Кордони
руських
князівств
"Стольні гради"
Київ
Чернігів
Переяслав
Городок
(Гродно)
Пінськ
Туров
Володимир
Галич
Менськ
(Мінськ)
Случеськ
Дубровиця
Степань
Горчевськ
Овруч
Іскоростень
(Коростень)
Возвягель
(Новоград-Волинський)
Колодяжен
Губин
Межибож
(Меджибіж)
Новгородок
Валховийськ
Родна
Мукачеве
Кошиці
Сандомир
Люблін
Холм
Червен
Сутейськ
Визна
Більск
Дорогочин
Кам'янець
Кобрин
Берестя
(Брест)
Володава
Любомль
Белз
Звенигород
Львів
Бужськ
Перемишль
Ярослав
Сянок
Самбір
Лучеськ

(Луцьк)
Дорогобуж
Пересопниця
Дубен
Крем'янець
Заславль
Теребовль
Коломия
Василів
Черн
(Чернівці)
Хотин
Ушиця
Кучелмин
Київське


князівство
Турово-Пінське
князівство
Полоцьке князівство
Чорна Русь
Закарпаття
(1230—1240)
(1230-ті)
(1252-1254)
(1280 — 1320)
(1289 — 1302)
(1251 — 1252)
(1254)
Галицьке князівство
Берестейська


земля
Червенсько-

Холмська
земля
Волинське


князівство
Белзське
князівство
Луцьке






князівство
р. Дніпро
р. Бож
(Південний Буг)
р. Дністер
р. Прут
р. Серет
р. Тиса
р. Вісла
р. Сян
р. Буг
р. Німан
р. Припять
р. Вепр

Польський історик з XV ст. Ян Длуґош каже, що в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок.

Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у свойому уділі. В 1097 князь Давид Ігорович при помочі половців позбавив Давида Святославовича його Луцького уділу.

В 1149 князь суздальський Юрій I Долгорукий позбавив князя Ізяслава II великокняжого столу в Києві і за деякий час рушив на Волинь. Головним завданням він поставив собі здобуття Луцька. Шести-тижнева облога міста Юрієві не вдалась. Луччани під проводом Ізяславового брата Володимира боронилися хоробро. В однім бої мало не загинув син Юрія — Андрій. Оточений зо всіх сторін, він врятувався лише завдяки своєму коневі, що відніс його від юрби й впав мертвим. Князь Андрій поховав його з честю над Стиром.

В 1154 році, коли княжив у Луцьку Мстислав Ізяславич, батько Романа II Великого; за намовою Юрія облягають Луцьк князі Ярослав I Осмомисл і Володимир Мстиславич. В часі облоги князь Мстислав втік на чужину шукати допомоги й оборону міста доручив своєму братові Ярославові.

Князь Мстислав, ставши 1155 володимирським князем, залишив Луцьк надалі в руках Ярослава Ізяславовича. Луцьк за цього князя (11551180) дуже розрісся та збагатів.

По смерти Ярослава (1180) луцьке князівство було поділене на чотири частини: князь Всеволод дістав Луцьк, ІнгварДорогобуж, Мстислав НімийПересопницю, а Ізяслав мабуть, Шумськ.

Князь Всеволод в 1180 воював з Святославом III, а в 1183 брав участь в поході українських князів на половців.

Його наступником в Луцьку був князь Інгвар, а після нього Мстислав Німий, який вмираючи (1225) віддав свого сина Івана й свою землю під опіку князя Данила I Галицького.

По смерти князя Івана (1227) Луцьк захопив князь Ярослав Інгваревич, але того ж року, в Жядичині князь Данило Галицький зустрівся з луцькими боярами, що були незадоволені князем Ярославом й просили взяти Луцьк під свою владу. Князь Данило, зібравши дружину в Володимирі, прибув під Луцьк, що гостинно відчинив йому свої ворота, і прилучив його до земель свого брата Василька Володимирського.

Зимою 1259 року один з татарських ватажків Куремса облягав Луцьк, але захисне положення міста рятує його. Розлив ріки робив його неприступним. Два роки пізніше приходить на Волинь з великою силою новий татарський ватажок Бурундай та наказує Василькові знищити кілька замків, у тому числі й луцький; Василько це домагання виконав.

Князь Василько після смерті Данила (1264) віддає луцьку волость князеві Мстиславові, синові Данила Галицького. Князь Мстислав Данилович володів Луцьком, Дубном, Берестям, Белзом і іншими містами.

Після смерти Володимира Васильковича (1288) володимирський стіл зайняв Мстислав. Луцьк знову довший час не мав своїх князів.

Після смерті Юрія I князя володимирського в 1308 луцьку волость дістав молодший його син Лев II, що вмер біля 1323 року, він був останнім князем Луцька з руського роду.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]