Хіп-хоп (музичний жанр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хіп-Хоп
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Реп, тернтейблізм
Популярність 1970-ті й до сьогодні
Похідні жанри Електро (музика), брейкбіт, джангл, драм-енд-бейс, тріп-хоп, грайм, біг-біт, треп

Це стаття про хіп-хоп як музичний жанр. Стаття про субкультуру — Хіп-хоп (субкультура)

Хіп-хоп-музика (також хіп-хоп англ. Hip-hop music) — музичний жанр, який сформувався в Сполучених Штатах в 1970-ті роки. Складається зі стилізованої ритмічної музики, яка зазвичай супроводжується постукуванням, ритмікою і ритмом вимови. Він розроблений як частина хіп-хоп-культури, що складається з чотирьох ключових елементів:Реп, Скретч, Брейкданс, Графіті.

Історія[ред.ред. код]

Кул Герк  — один із засновників хіп-хопу

1970-ті[ред.ред. код]

Хіп-хоп зародився в середовищі афроамериканців і латиноамериканців Бронксу, району Нью-Йорка, 12 листопада 1974. В той час це була музика для вечірок, яку створювали диск-жокеї (скорочено ді-джеї, англ. DJ), що працювали у примітивній техніці семплування: вона часто зводилась до прокручування музичного програшу інших виконавців кілька разів. Перші ем-сі були класичними конферансьє («Master of Ceremony» — скорочено MC), вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними вигуками і цілими промовами.

Першим ді-джеєм, що став працювати в новому стилі, був Кул Герк. Його, а також Африку Бамбату[en] і Грендмастера Флеша[en] називають «трьома королями», або «святою трійцею» в перші дні хіп-хопу.[1]

Популярність музики на цих вечірках призвела до того, що місцеві ді-джеї почали продавати касети із записаними на виступах «сетами» (програмами виступів), у котрих майстерно міксувались ритми і басові партії, зняті з композиції в стилях диско і фанк, поверх яких ем-сі читали реп. Це було виключно любительське заняття, і ніяких студій для випусків платівок репу не було.

Матір'ю хіп-хопу по праву вважається Сільвія Робінсон, котра вивела його на комерційний ринок і досягла його масового поширення після того, як вона з чоловіком у 1970 р. заснувала звукозаписувальну студію Sugar Hill Records. Її студія на початку осені 1979 випускає сингл «Rapper's Delight» у виконанні The Sugarhill Gang, котрий створює сенсацію на американському ринку популярної музики.

1980-ті[ред.ред. код]

На початку 1980-х у середовищі реперів виник інтерес до європейської електронної музики, — у першу чергу до Kraftwerk і Гері Ньюмена, що активно записували свої треки, — технологічних знахідок, разом з «брейкбітом», що розвивався — сприяли ритмічному відриву хіп-хопу від диско і фанку. Брейковий ритм в поєднанні з більш розвинутою технікою ямайського дабу вивели хіп-хоп на новий рівень.

До середини 1980-х років музика хіп-хопу перестала орієнтуватися лише на вечірки, і наступне покоління реперів почало розбирати серйозніші теми, наприклад соціально-агресивні репери Public Enemy отримали культовий статус не лише в середовищі негрів. Ускладнювалась і музична сторона хіп-хопу: його сучасний етап починається з 1987-го року. У середині 80-х реп-музика набуває популярності на рівні з роком і кантрі. Американські музичні премії з 1988 року вводять для репу окремі номінації.

Український хіп-хоп[ред.ред. код]

Український хіп-хоп, також відомий як Укра-хоп або Укр-хоп — частина української музичної сцени. В Україну потрапила в другій половині 90-тих. Хіп-хоп-культура в Україну прийшла із США. Першовідкривачі — В. У. З. В. Саме вони популяризували напрямок хіп-хоп і принесли музику в маси.

Наприкінці 90-х, на початку 2000-х на додаток до ТНМК, фестиваль Червона Рута відкрив такі імена як Тартак, Основний Показник та багато ін. Пізніше про себе на карті хіп-хопу України заявляють Харків (ХарківРапаСіті), Київ (КиївГеттоСіті), Львів, Луцьк, Донецьк та інші міста. Варто зазначити, що в той час в Україні дійсно розвивалась хіп-хоп-культура в цілому, а не окремі її елементи. На піку другої хвилі Україна виходить на міжнародну хіп-хоп-арену завдяки бі-боям (Soul B, Ruffneck Attack) райтерам і емсі (Інваліди Кунг-Фу, Шнель Шпрехен, У.еР.Асквад, СLС та ін.), відбувається обмін досвідом, багато фестивалів.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • David Toop (1984/1991). Rap Attack II: African Rap To Global Hip Hop. New York. New York: Serpent's Tail. ISBN 1-85242-243-2.
  • Corvino, Daniel and Livernoche, Shawn (2000). A Brief History of Rhyme and Bass: Growing Up With Hip Hop. Tinicum, PA: Xlibris Corporation/The Lightning Source, Inc. ISBN 1-4010-2851-9
  • Hess, Mickey (2009). Hip Hop in America: A Regional Guide: Volume 1: East Coast and West Coast Greenwood. ISBN 0313343233
  • Rose, Tricia (1994). «Black Noise». Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. ISBN 0-8195-6275-0
  • Potter, Russell (1995) Spectacular Vernaculars: Hip-Hop and the Politics of Postmodernism. Albany: SUNY Press. ISBN 0-7914-2626-2
  • Light, Alan (ed). (1999). The VIBE History of Hip-Hop. New York: Three Rivers Press. ISBN 0-609-80503-7
  • George, Nelson (2000, rev. 2005). Hip-Hop America. New York: Penguin Books. ISBN 0-14-028022-7
  • Fricke, Jim and Ahearn, Charlie (eds). (2002). Yes Yes Y'All: The Experience Music Project Oral History of Hip Hop's First Decade. New York: Da Capo Press. ISBN 0-306-81184-7
  • Kitwana, Bakar (2004). The State of Hip-Hop Generation: how hip-hop's culture movement is evolving into political power. Retrieved December 4, 2006. From Ohio Link Database
  • Chang, Jeff (2005). Can't Stop Won't Stop: A History of the Hip-Hop Generation. Picador, ISBN 0-312-42579-1.

Посилання[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.