Комісарівка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Комісарівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Перевальський район
Рада Комісарівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4423656100
Основні дані
Засноване перша половина XIX
Статус з 1963 року
Площа 2,62 км²
Населення 1785 (01.01.2011)[1]
Густота 681 осіб/км²
Поштовий індекс 94325
Телефонний код +380 6441
Географічні координати 48°23′16″ пн. ш. 38°31′50″ сх. д. / 48.38778° пн. ш. 38.53056° сх. д. / 48.38778; 38.53056Координати: 48°23′16″ пн. ш. 38°31′50″ сх. д. / 48.38778° пн. ш. 38.53056° сх. д. / 48.38778; 38.53056
Висота над рівнем моря 294 м
Водойма р. Лозова
Відстань
Найближча залізнична станція: Баронська
До станції: 2 км
До обл. центру:
 - залізницею: 67 км
 - автошляхами: 70 км
Селищна влада
Адреса 94325, смт Комісарівка, кв. Молодіжний, 1
Карта
Комісарівка. Карта розташування: Україна
Комісарівка
Комісарівка
Комісарівка. Карта розташування: Луганська область
Комісарівка
Комісарівка

Комісарівка (в минулому — Голубівка) — селище міського типу в Україні, Перевальському районі Луганської області.

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому селі Голубівка Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 642 особи (310 чоловіків та 332 жінки), налічувалось 117 дворових господарств[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Комісарівка (Голубівка) Оленівської волості, мешкало 415 осіб, налічувалось 64 двори, існувала лавка[3].

На початок 1908 рік населення зросло до 620 осіб (324 чоловічої статі та 296 — жіночої), 104 дворових господарства[4].

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 37 людей[5].

Новітня історія[ред. | ред. код]

28 серпня 2014-го біля Комісарівки військовики зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Події розвивалися відповідно до складеного плану, однак в останню мить терористи почали обстріл з гранатометів. Сержант Олег Школьний йшов останнім, прикриваючи групу, смертельно поранений осколком у голову. Співслужбовці солдата 42-го БТРО Ігоря Кузіна бачили, як він загинув у бою — в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект.

Постаті[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2354) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Славяносербскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  5. Мартиролог. Луганська, ст. 357