7-ма добровольча гірська дивізія СС «Принц Ойген»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
7-ма Добровольча Гірська Дивізія СС "Принц Ойген"
7th SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС "Принц Ойген"
На службі 1942-45
Країна Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Гірські війська
Роль Гірська піхота
Чисельність Гірська дивізія
Командування 12-та армія
Група армій «E»
15-й гірський корпус
5-й гірський корпус СС
34-й армійський корпус
91-й армійський корпус
21-й армійський корпус
69-й армійський корпус
Гасло Meine Ehre heißt Treue
("Моя честь називається вірність")
Війни/битви Друга світова війна

Балкани

Східний фронт

7-ма Добровольча Гірська Дивізія СС "Принц Ойген"гірська дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Східному фронті під час Другої Світової Війни.

Історія[ред.ред. код]

Створення[ред.ред. код]

Гостра необхідність боротися з підвищеною активністю загонів четників і партизан-комуністів на окупованих територіях Югославії змусила влада Третього Рейху продовжити процес формування загонів з етнічних німців (фольксдойче) Балкан. На основі частин місцевої самооборони етнічних німців було вирішено створити гірськострілецьку дивізію. Її головним завданням повинна була стати боротьба з партизанами [3]. Як офіцерів в дивізію набиралися офіцери німецького походження, раніше служили в арміях балканських країн або Австро-Угорщини. Командиром дивізії був призначений бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС Артур Флепс, в минулому генерал румунської армії, один зі старших офіцерів 5-ї дивізії СС «Вікінг». Формувалася дивізія на території Банату. 1 квітня 1942 року дивізія була перейменована на добровольчу дивізію СС «Принц Ойген», на честь великого австрійського полководця Євгенія Савойського. У складі дивізії були сформовані два гірськострілецькі полки (1-й і 2-й), а також різні допоміжні частини.

Дивізія була сформована до жовтня 1942 року з 15 000 фольксдойче, що проживали у Банаті. Однак вербування добровольців доповнювалася масовим закликом. Крім того, в дивізію потрапило і деяка кількість сербів, румунів та угорців, а також окремі члени хорватських каральних загонів. Відразу після формування вона була перекинута в басейн річки Західна Морава, в район міст Ужице, Пожега, Чачак, Слатина і Кралево.

Бойовий шлях дивізії[ред.ред. код]

Вантажівки та танки 7-ї дивізії СС (Боснія)

Наприкінці 1942 року дивізія була відправлена до Хорватії, в район міст Загреб і Карловац. Тоді в цьому районі йшла підготовка для чергового німецького наступу на югославських партизан. Наступ під кодовою назвою «Вайсс I» почалося 8 січня 1943 року. Німці планували очистити від партизанів райони на заході і північному заході від Сараєва. Кровопролитні бої з партизанами в гористій місцевості йшли до 16 лютого, в них крім німців взяли участь італійські та хорватські частини. В результаті настання втрати партизан склали близько 8500 осіб, їм довелося залишити околиці Біхачу.

Під час операції «Вайсс II» дивізія брала участь в битві на Неретві, а потім несла охорону дороги Сараєво-Мостар. Навесні 1943 року взяла участь в атаці на четників у Чорногорії. Операція «Шварц» почалася 11 травня, в наступі взяли участь три піхотні дивізії Вермахту, та 4-й полк дивізії «Бранденбург», три піхотні дивізії італійців і дві піхотні дивізії хорватів. В наслідок цього четники були змушені залишити Чорногорію і відступити до Сербії, їх втрати склали близько 4000 бійців. Після закінчення операції дивізія «Прінц Ойген» була направлена в Боснію, де розмістилася на просторах від Тузли до річки Босна. Дещо пізніше дивізія знову повернулася в район Мостара. У червні 1943 року командиром дивізії був призначений бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС Карл Рейхсріттер фон Оберкамп.

14 жовтня 1944 року основні частини дивізії були знищені або здалися в полон 2-й болгарської армії, що воювала у складі Третього Українського фронту, на території колишньої Югославії. Дивізія, проте, після важких втрат і здачі в полон не була повністю розформована, а була докомплектована свіжими силами.

Наприкінці 1944 року до 14-го полку дивізії були включені залишки 21-ї гірської дивізії СС «Скандербег». Полк отримав назву «Скандербег» [1].

Дивізія воювала на Балканах до травня 1945 року. Залишки дивізії здалися у полон югославським частинам у Целе (Словенія).

Дивізійні емблеми та однострій[ред.ред. код]

Військовики 7-ї дивізії СС під час антипартизанської операції (Югославія)

Емблемою (тактичним знаком) 7-ї добровольчої гірськострілецької дивізії СС «Принц Ойген» була руна «Одал».

Особовий склад дивізії на чорних петлицях використовував руну «Одал». Серед військовиків дивізії (як і у 3-ї дивізії СС «Мертва голова»), були випадки носіння рун на обох петлицях, позначаючи звання тільки на погонах [2]. Військовики дивізії з німців, носили на лівій кишені однострою, руни СС.

Особовий склад дивізії з грудня 1942 року використовував чорні манжетні стрічки завширшки 32 мм, які несли на собі назву дивізії («Prinz Eugen»). Військовики полку «Артур Флепс», з грудня 1944 року, носили стрічки з назвою полку («Artur Phelps»). Колишні члени 21-ї гірської дивізії СС «Скандербег» носили стрічки свого попереднього підрозділу («Skanderbeg»).

В зв’язку з тим, що дивізія була гірськострілецька, то військовики дивізії на правому рукаві носили шеврон з едельвейсом. Також металеву емблему едельвейса носили на кепі. Канти погонів, та підкладка погонів (офіцери) були військового світло-зеленого кольору. Особовий склад 7-го танкового батальйону дивізії мав рожевий (танкові війська) військовий колір[3].

Райони бойових дій[ред.ред. код]

Командири дивізії:[ред.ред. код]

  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Артур Флепс (30 січня 1942 - 15 травня 1943)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Карл фон Оберкамп (15 травня 1943 - 30 січня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Отто Кумм (30 січня 1944 - 20 січня 1945)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Август Шмідтхубер (20 січня 1945 - 8 травня 1945)

Склад дивізії:[ред.ред. код]

  • 13-й Гірськострілецький Полк СС "Артур Флепс"
  • 14-й Гірськострілецький Полк СС "Скандербег"
  • 7-й Гірський Артилерійський Полк СС
  • 7-й Танковий Батальйон СС
  • 7-й Гірський Розвідувальний Батальйон СС
  • 7-й Гірський Протитанковий Батальйон СС
  • 7-та Батальйон Штурмових гармат СС
  • 7-й Зенітний Батальйон СС
  • 7-й Гірський Саперний Батальйон СС
  • 7-й Гірський Батальйон зв'язку СС
  • 7-та Санітарний Батальйон СС
  • 7-та Самохідний Ремонтний Батальйон СС
  • 7-й Кавалерійський Батальйон СС
  • 7-й Резервний Батальйон СС
  • 7-й Велосипедний Розвідувальний Батальйон СС
  • 7-й Охоронний Батальйон СС

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста:[ред.ред. код]

За час існування дивізії 7 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

Лицарський хрест Залізного хреста (6)[ред.ред. код]

  • Артур Флепс - Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС, командир Добровольчої Гірської Дивізії СС "Принц Ойген" (4 липня 1943)
  • Бернгард Дітше - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 2-го Гірськострілецького Полку СС (17 липня 1943)
  • Генріх Петерсен - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 1-го Гірськострілецького Полку СС "Принц Ойген" (13 листопада 1943)
  • Еггерт Нойманн - Штурмбаннфюрер СС, командир 7-го Гірського Розвідувального Батальйону СС "Принц Ойген" (3 листопада 1944)
  • Гаррі Палетта - Оберштурмфюрер СС, командир 1007-го Батальйону Штурмових гармат СС "Принц Ойген" (26 листопада 1944)
  • Франц Йозеф Кромбгольц - Гауптштурмфюрер СС, командир 3-го Батальйону 14-го Гірськострілецького Полку СС (28 березня 1945)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)[ред.ред. код]

  • Отто Кумм - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 7-ї Добровольчої Гірської Дивізії СС "Принц Ойген" (17 березня 1945)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Уіндроу М.Охоронні загони НСДАП. Війська СС (в перекладі Красуліної О.В.) — М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2004. — С. 22—63 [1]с. 8 кол. іл.
  2. Уіндроу М.Охоронні загони НСДАП. Війська СС (в перекладі Красуліної О.В.) — М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2004. — С. 22—63 [1] с. 8 кол. іл.
  3. Уільямсон Г. Німецькі гірськострілецькі та лижні частини. 1939-1945 (в перекладі з англійської Козлова О. І.,) — М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2002. — С. 59—63 с.12 кол. іл

Література[ред.ред. код]

  • Bundesarchiv (Hg.): Die Okkupationspolitik des deutschen Faschismus in Jugoslawien, Griechenland, Albanien, Italien und Ungarn (1941–1945). Europa unterm Hakenkreuz. Die Okkupationspolitik des deutschen Faschismus (1938–1945). Band 6. Hüthig Verlag, Berlin 1992, ISBN 3-8226-1892-6.
  • Thomas Casagrande: Die Volksdeutsche SS-Division «Prinz Eugen». Die Banater Schwaben und die nationalsozialistischen Kriegsverbrechen. Campus, Frankfurt 2003 ISBN 3-593-37234-7.
  • James Lucas: Handbuch der Wehrmacht 1939–1945. Ein Nachschlagewerk. Tosa-Verlag, Wien 2000, ISBN 3-85492-152-7.
  • Rolf Michaelis: Die Gebirgsdivisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-22-4.
  • Klaus Schmider: Auf Umwegen zum Vernichtungskrieg? Der Partisanenkrieg in Jugoslawien, 1941–1944 in: R.D. Müller, H.E. Volkmann, (Hrsg. im Auftrag des MGFA): Die Wehrmacht: Mythos und Realität, München, Oldenburg 1999, ISBN 3-486-56383-1, S. 910 ff.
  • Wolfgang Schneider: Die Waffen-SS. Lizenzausgabe. Bechtermünz-Verlag, Augsburg 2002, ISBN 3-8289-0514-5
  • Karl-Volker Neugebauer, Ernst W. Hansen, Gerhard P. Groß: Grundkurs deutsche Militärgeschichte: Grundkurs deutsche Militärgeschichte 2. Das Zeitalter der Weltkriege 1914 und 1945: Völker in Waffen, Bd. 2, Oldenbourg 2007; ISBN 3-486-58099-X
  • Уільямсон Г. СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.). — Смоленськ: Русич, 1999. — 415с. — ISBN 5-88590-961-X, 0-283-06280-0(рос.)
  • Б. Л. Девіс Уніформа Третього рейха. 1933—1945 (переклад з англійської Гаврилова І. В.). — М.: ТОВ «Видавництво Астрель»: ТОВ «Видавництво АСТ», 2001. — 160 с. — ISBN 5-17-009715-8 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-02614-0 (ТОВ «Видавництво Астрель») (рос.)
  • Ламсден Р. Охоронні загони НСДАП. Загальні СС (в перекладі Красуліної О.В.) —М.: ТОВ «Видавництво Астрель»: ТОВ «Видавництво АСТ», 2003. — 62 [2]с.8 кол.іл. —ISBN 5-17-021352-2 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-07617-2 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 1-85532-358-3 (англомовне видання) (рос.)
  • Уіндроу М. Охоронні загони НСДАП. Війська СС (в перекладі Красуліної О.В.) —М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2004. — 63 [1]с.8 кол.іл. —ISBN 5-17-022241-6 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-08057-9 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 0-85045-425-5 (англомовне видання) (рос.)
  • Уільямсон Г. Німецькі гірськострілецькі та лижні частини. 1939-1945 (в перекладі з англійської Козлова О. І.,) — М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2002. — 63с.12 кол.іл. —ISBN 5-17-0016441-6 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-05210-9 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 1-85532-572-1 (англомовне видання) (рос.)


Посилання[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]