Новозибківська під'їзна колія
Статус | Історична, в даний час у складі → Московської та Південно-Західної залізниць |
---|---|
Штаб-квартира | Новозибків, Сіверщина |
Роки функціонування | з 1901 року |
Країна | Українські губернії Російської імперії → УНР → УРСР/ Білоруська РСР → УРСР/ РРФСР → Україна/ Росія |
Експлуатаційна довжина колій | приблизно 120 км |
Ширина колії | 1520 мм |
Новозибківський під'їзний шлях[1] (Н. п. колія, біл. Навазыбкаўскі пад'язной шлях, рос. дореф. Новозыбковскій подъѣздной путь) — ширококолійна залізнична лінія Новозибків — Семенівка — Новгород-Сіверський, побудована у 1901—1902 роках, яка поєднала два повіти Чернігівської губернії: Новозибківський та Новгород-Сіверський, практично перетинаючи його[2]. Лінія мала загальну довжину 116 верст[3] (приблизно 120 км).
Історія
У 1885 році через Новозибків пройшла Брянсько -Гомельська залізниця[4].
У січні 1901 року відкрито рух дільницею Новозибків — Семенівка довжиною 56 верст 73 сажні[5]. Станція Новозибків стала вузловою.
У січні 1902 року відкрито рух дільницею Семенівка — Новгород-Сіверський довжиною 56 верст 279 сажнів[6].
В період між 1917 та 1922 роками Новозибківська під'їзна колія увійшла до складу Західних залізниць[7].
В газетах того часу "Вил. Вѣсти" та "Двинскій листокъ" писали, що планується довести лінію до міста Могильов[8].
За часів радянської влади річка Десна розділила лінію на дві окремі гілки між Новгородом-Сіверським та Пирогівкою.
Управління підприємством було розташоване в будинку Певзнера, цей будинок досі є "визитівкою"[9] міста Новозибків.
- Станції / зупинні пункти лінії[3]
- Новозыбковъ Пол. 🍷
- Карховка
- Покровск. монаст. пл.
- Климовъ
- Ново-Ропскъ
- Карновичи
- Семіоновка Черниг. 🍷
- Костобобръ
- Углы-Завод
- Узруй-Завод
- Демидово
- Новг.-Сѣверск 🍷
🍷 — на станції присутній пункт харчування (кавїярня/ресторація)
Лінія приходить до правого берега річки Десна. На лівому березі Десни розташована станція Пирогівка, до неї була наведена поромна переправа через річку, по якій, поки не став лід, пасажири і вантажі потрапляли на вузькоколійну гілку Конотоп—Пирогівка Києво-Воронезької залізниці.[3]
Сучасність
Завдяки продовженню гілки під'їзної колії до станції Терещенська (у 1976—2007 роках Воронізька[10]), та коли у 1995 році зі сторони Новгорода-Сіверського через річку Десну був наново побудований залізничний міст[11], дільниця перестала бути тупиковою. Таким чином колишні Поліські залізниці з'єдналися з колишньою Києво-Воронезькою (з гілкою Конотоп — Пирогівка) вже без парому.
До 2009 року на перегоні Новгород-Сіверський — Семенівка діяло обмеження швидкості руху поїздів до 15 км/год, але після ремонту 13,8 км колії на цій ділянці, рух поїздів прискорився до 60 км/год[12].
Примітки
- ↑ Временныя правила для служащих Новозыбковского подъездного пути. – Гомель: Тип. Л. Д. Захарина, 1899. – 8 с.(рос. дореф.)
- ↑ Новгород-Северск // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос. дореф.)
- ↑ а б в Пути, примыкающие к Киеву, и линии северной части области. ГЛАВА IX. В. В. Морачевского, Б. Г, Карпова и И. М. Малышевой. // Полное географическое описаніе нашего Отечества. Настольная и дорожная книга для русскихъ людей. Авторы: П.П. Семенов, академик В.И. Ламанский. Том 7 Малороссія — СПб.: Изд. В. И. Давріена, 1903.(рос. дореф.)
- ↑ Новозыбков // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос. дореф.)
- ↑ Афонина, 1996, с. 63.
- ↑ Афонина, 1996, с. 65.
- ↑ Афонина, 1996, с. 94—95.
- ↑ "Двинскій листокъ" № 10218.04.1901(рос. дореф.)
- ↑ Достопримечательности Новозыбкова
- ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 257. — 100 000 прим.(рос.)
- ↑ Станция Новгород-Северский // Фотолинии (рос.)
- ↑ На залізничному перегоні Новгород-Сіверський — Семенівка поїзди рухатимуться швидше // Південно-західна залізниця.
Джерела
- Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с.
Див. також
Це незавершена стаття про залізниці. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |