Молодіжний туризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:08, 15 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 15 квітня 2021, заснована на цій версії.

Молодіжний туризм — один із видів туризму[1] за соціально-демогрфічними ознаками[2], спрямований на задоволення рекреаційних потреб людей віком до 35 років.

Класифікація поняття

Поняття Молодіжний туризм

Молодіжний туризм — подорожі та екскурсії дітей, юнацтва й молоді, під час яких реалізуютьcя завдання освіти, виховання, всебічного розвитку, оздоровлення та психофізичної реабілітації особистості на основі використання туристичних ресурсів[3]. Молодіжний туризм включає в себе практично всі категорії подорожей[4].

Молодіжний туризм (студентський) туризм  – це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб молоді віком до 35 років.[5]. В цьому випадку до рекреаційних потреб выдносят тематичні поїздки, пов'язані з політико-пропагандистськими заходами, туристсько-екскурсійні походи, річкові та морські круїзи, тури вихідного дня, оглядові й тематичні екскурсії, подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу[6].

Також молодіжний туризм, це спосіб передачі новому поколінню накопиченого людством життєвого досвіду і матеріально культурної спадщини, формування ціннісних орієнтацій, морального оздоровлення та культурного розвитку нації, один із шляхів соціалізації особистості[7].

Загалом молодіжний туризм — рекреаційні заходи молоді віком від 18 до 35 років, пов'язані з пізнавальною, оздоровчою, спортивною та культурно-розважальною діяльністю поза межами постійного місця проживання та навчання, без мети отримання прибутку у місці перебування. Характеризується переважно активним, насиченим та недорогим відпочинком. До молоді відносять молодих людей у віці від 18 до 35 років, незалежно від їх сімейного стану[8].

До основних видів молодіжного туризму можна віднести дайвінг, віндсерфінг, кайтсерфінг, також різні гірськолижні види спорту або ж альпінізм[5][2].

Відповідо до Закону України «Про туризм» молодіжний туризм один із видів туризму та класифікується відповідно до категорії особи, яка здійснює туристичні подорожі[9].

Класифікація за організацією

Організований

Проводять організації, турфірми, громадські організації[10].

Неорганізований

Приватні самостійні подрожі або в складі сім'ї чи друзів[10].

Історія

Виникнення перших туристських організацій в Україні припало на початок 19 століття.

Туристсько-краєзнавча діяльність в період з 1918 по 1928 роки була зосереджена в позашкільних установах і проводилася у формі багатоденних (6-10 днів) екскурсій, подорожей, так званих «кочівель»[11].

Для розвитку молодіжного міжнародного туризму в червні 1958 р. створено міжнародне молодіжне бюро «Супутник».

Молодіжний туризм в Україні

Чинниками, що стримують розвиток молодіжного туризму в Україні є кризові явища в економіці, які супроводжуються скороченням споживчого попиту внаслідок зниження доходів населення[12]. Також до таких чинників відносят моральний і фізичний знос існуючої матеріально-технічної бази підприємств туристочної сфери та слоборозвинена туристична інфраструкту-ра[12].

Молодіжний туризм в Україні покликаний вирішувати соціальні завдання, пов'язані з вихованням, оздоровленням та освітою молоді засобами туристично-краєзнавчої діяльності[13].

Один з найбільших організаторів молодіжного туризму в Україні є Акціонерне товариство «Супутник-Україна» (з 1992 року), яке є спадкоємцем Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», котре діяло при комсомолі УРСР у радянський час[10][14]. Бюро Супутник займалося як внутрішнім, так і міжнародним молодіжим туризмом. Саме бюро «Супутник» ЦК ВЛКСМ було створене в 1958 pоці та мало свої підрозділи при республіканських, крайових, обласних, міських комітетах комсомолу[15].

Міжнародне бюро з молодіжного туризму і обміну

Міжнародне бюро з молодіжного туризму і обміну (БІТЕЖ) — cпеціалізована міжнародна туристична організація [16] в області туристського бізнесу і підприємництва, спеціалізований орган Всесвітньої федерації демократичної молоді (ВФДМ). Основне завдання — створення умов для молодіжного туризму та обмінів, розвитку контактів між членами.

Одеська область

Незважаючи на введення в експлуатацію нових хостелів, рівень розвитку бюджетних засобів розміщення в Одеській області не може задовольнити наявний попит, особливо, в період літніх канікул, коли спостерігається гостра нестача місць для проживання[17].

Молодіжний туризм за кордоном

Світова організація торгівлі

На шостій сесії СОТ, що проходила 17–26 вересня 1985 року в м. Софія організація затвердила «Хартію туризму» та «Кодекс туриста», а також прийняла спеціальні резолюції щодо ролі молодіжного туризму та туризму взагалі[16].

Бельгія

В 2020 році із за кризи COVID-19 Уряд Фландрії надає бюджет у розмірі 5 мільйонів євро на підтримку соціального та молодіжного туризму[18].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Писаревський,Погасій,Поколодна,Андренко,Сегеда, с. 25.
  2. ↑ а б Кляп,Шандор, с. 157-177.
  3. ↑ Каднічанський Д. А. Молодіжний і навчальний туризм. Курс лекцій. / Дмитро Каднічанський — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 60 с.
  4. ↑ Калачян, с. 155.
  5. ↑ а б Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. Сучасні різновиди туризму.6.7. Класифікація туризму за соціо-демографічними ознаками: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. 334 с.
  6. ↑ Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. 334 с.
  7. ↑ Палаткина Г. В. Молодежный туризм: учеб. пособ. Москва: КНОРУС; Астрахань: Издательский дом «Астраханский университет», 2012. 206 с.
  8. ↑ Мельнійчук М. М., Зейко В. О. Молодіжний та дитячий туризм: сутність та класифікація за віком // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія. Географія. Екологія. Харків, 2016. Вип. 44. С. 118—122.
  9. ↑ Закон України від 16 жовтня 2020 року № 324/95-ВР «Про туризм»
  10. ↑ а б в Каднічанський, 2010, с. 10.
  11. ↑ Карпова Г. А., Биков А. Т. Сфера туризму: етапи розвитку, економіка і управління. — М.: НОТА-МК, 1999.- 488 с.
  12. ↑ а б Галасюк, 2015, с. 37.
  13. ↑ Каднічанський, 2010, с. 9.
  14. ↑ Писаревський,Погасій,Поколодна,Андренко,Сегеда, с. 66.
  15. ↑ [Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні. Розділ 5. Зоряний час радянського туризму (70-80-ті pp.).5.3. БММТ «Супутник» і молодіжний туризм як чинник патріотичного та інтернаціонального виховання радянської молоді //К.: Вища школа. — 2002.-195 c. Режим доступу: https://tourlib.net/books_history/fedorchenko53.htm]
  16. ↑ а б Писаревський,Погасій,Поколодна,Андренко,Сегеда, с. 44.
  17. ↑ Галасюк, 2015, с. 39.
  18. ↑ [Національний інститут стратегічних досліджень. ЩОДО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНИХ ЕПІДЕМІЧНИХ РИЗИКІВ | https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-06/turyzm-v-ukraini.pdf]

Література

  1. Галасюк С. С. Напрями активізації молодіжного туризму в Одеському регіоні // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені ВО Сухомлинського. Серія: Економічні науки.. — 2015. — № 2. — С. 36-41.
  2. Каднічанський Д.А. Молодіжний і навчальний туризм. Курс лекцій. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 60 с.
  3. Калачян К. С. Молодіжний туризм як один із видів рекреаційної діяльності України.. — С. 155-156.
  4. Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. 334 с.
  5. Кляп М.П., Шандор Ф.Ф. Сучасні різновиди туризму. — Київ : Знання, 2013. — 334 с. — ISBN 978-966-346-738-2.
  6. Мельнійчук М. М., Зейко В. О. Демографічна сегментація молодіжного туризму на прикладі туристичного агентства м. Луцька. Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород, 8–9 квітня 2016 року): у 2 ч. Херсон, 2016. Ч. 1. С. 61–63.
  7. |ПАНЧЕНКО П. П., ДАНИЛЕНКО В. М., СТЯЖКІНА О. В. Молодіжний туризм в Українській РСР у 70-80-х рр. ХХ ст.(на основі діяльності «Супутника»). — 2003.
  8. Палаткина Г. В. Молодежный туризм: учеб. пособ. Москва: КНОРУС; Астрахань: Издательский дом «Астраханский университет», 2012. 206 с.
  9. Писаревський, І.М., Погасій, С.О., Поколодна, М.М., Андренко, І.Б., Сегеда, І.В. Організація туризму. — Харків : ХНАМГ, 2008. — 541 с. — ISBN 978-966-695-120-8.
  10. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні //К.: Вища школа. — 2002.-195 c.- Режим доступу: https://tourlib.net/books_history/fedorchenko.htm

Рекомендована література

  1. [http://journals.uran.ua/geoeco/article/view/64809 |Мельнійчук М. М., Зейко В. О. Молодіжний та дитячий туризм: сутність та класифікація за віком // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Геологія. Географія. Екологія. Харків, 2016. Вип. 44. С. 118—122.
  2. http://journals.uran.ua/geoeco/article/view/64809
  3. http://molodyvcheny.in.ua/ru/conf/geog/archive/222/


Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Молодіжний_туризм&oldid=31289655