Пішохідний туризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пішохідний туризм Аргентина.
Українські туристи на маршруті. Крим. 2010 р.
Під час зупинки на обід
Центральний Кавказ. Група українських туристів на маршруті з Безенгійської ущелини до перевалу Кель-Баші.

Пішохідний туризм (англ. Hiking), також спортивний туризм, легка хода — один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу.

Характеристика[ред.ред. код]

Пішохідний туризм сприяє фізичному і інтелектуальному розвитку людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду перебування в природних умовах навколишнього середовища. Маршрут пішого туризму може містити в собі програму фізичної чи спортивно-оздоровчої підготовки, ознайомлення з історією і культурною спадщиною населення регіону.

У світі існують піші стежки завдовжки у тисячі кілометрів. Наприклад, довжина Аппалачської стежки у США досягає 3500 км. Для пішохідного туризму існує багато спеціалізованого спорядження: туристичні намети, спальні мішки, трекінгові палиці, трекінгові черевики, казанки, газові пальники, компаси, GPS-навігатори і так далі.

Як правило, пішохідні туристичні походи тривають від 1-2 днів до 15-20 днів. Власне, хід по маршруту, привали, обідня стоянка, нічна стоянка (бівуак) є найважливішими елементами для пішохідного туриста. Через декілька днів важкого маршруту може бути влаштовано 1 день відпочинку — так звана «днівка». У горах гірські туристи денний похід можуть розпочинати дуже рано вранці — в зоні сніжників та льодовиків о 4-5 ранку — коли вже є видимість від вранішнього сонця — і закінчувати в 10-12 годин дня (ранку), що пов'язано з правилами безпеки (після сходу сонця сніг і лід тане, підвищується вірогідність каменепадів, сходу лавин тощо).

Різновиди[ред.ред. код]

  • Легка хода (англ. Lightweight backpacking, від англ. Lightweight — легкий і англ. Backpack — «рюкзак») — напрям у пішохідному туризмі, відмінною рисою якого є максимальне зниження ваги спорядження, без загрози безпеки. Для цього вага основного спорядження (екіпірування, рюкзак і те, що в ньому — виключаючи паливо, воду і їжу, обсяг яких залежить від тривалості та стилю походу) зменшується настільки, наскільки це безпечно можливо. Іноді також скорочується обсяг провізії. Хоча чітких кордонів ваги не існує, прийнято вважати, що легкоходи і ультралегкоходи (ультраси) використовують спорядження близько 10 і 5 кілограмів відповідно. Але поділ це вельми умовний. У традиційному туризмі мінімальна вага спорядження зазвичай — не менше 14 кг і вище. Найпослідовніші прихильники ультралегкоходства іноді збирають екстремально легкі набори спорядження, близько 2,5 кг. Але для того щоб подорожувати з таким спорядженням, необхідно бути дуже витривалим і впевненим у своїх силах.
  • Бекпекер (англ. Backpacker, від англ. Backpack — «рюкзак») — поширений в останні десятиліття термін, що позначає мандрівника, що здійснює самостійні подорожі за невеликі гроші, найчастіше принципово відмовляючись від послуг туроператорів. Усі свої подорожі бекпекер планує і здійснює самостійно: переміщається на всіх видах громадського транспорту (автобуси, поїзди, літаки). Використовує всі можливості, надані авіаперевізниками: розпродажі і спеціальні акції, бонусні милі, лоукост. Їздить автостопом. В дорозі бекпекер ночує не тільки в готелях, але й в хостелах, кемпінгах, гестхаусах, а також у будинках місцевих жителів. Харчується зазвичай там же, де і місцеві жителі, в простих і недорогих столових ресторанах, а також у самих місцевих жителів.
  • Трекінг[de] (англ. trekking) — наймасовіший підвид пішохідного туризму, адже дуже часто він є частиною маршрутів інших видів туризму. Доволі простий в організації, економічно доступний, для широкої вікової категорії бажаючих, може бути зовсім нескладним у виконанні, але містити надзвичайно позитивні враження від споглядання чи пізнання нового і призабутого старого. Сезонність не особливо вливає на цей підвид, а ось географія — чи не найширша, адже цікавого у світі так багато! Ночівля відбувається у змінних базових точках, намет і провіант на кілька днів подорожі турист несе із собою. Для занять трекінгом не потрібна спеціальна фізична підготовка, але організм повинен бути досить витривалий для подолання великих відстаней пішки. При «відмінному» рівні тренованості новачки можуть проходити до 30 км на день (близько 6 год.) з рюкзаком вагою до 20 % від маси тіла, при «хорошому» — до 20 км (близько 4 годин) з рюкзаком вагою до 10 % від маси тіла. Більш треновані і сильні учасники трекінгу, крім основного багажу, несуть продукти, кухонне начиння і намети. Такий розподіл ноші зрівнює сили всіх членів групи і допомагає їм триматися разом.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта XXI століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6