Шоп-туризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магазин Duty-free у міжнародному аеропорту ім. Франца Йозефа Штрауса (Німеччина)

Шоп-тури́зм — організовані поїздки за кордон за заздалегідь наміченим маршрутом, метою яких є придбання товарів широкого споживання; один з ключових видів бізнес-туризму, виник внаслідок економічної диспропорції в світовій економіці, прив'язаний до економічних традицій та тенденцій територіальних общин, що розміщені на значній відстані одна від одної. Яскраво виражений, починаючи з 20 століття, внаслідок значної класової розшарованості суспільств, та фінансовими можливостями і забаганками вищих класів. Шоп-тури отримали більшу популярність внаслідок зростання транспортних та інформаційно-рекламних технологій, які спекулюють на бажанні людини заощадити або ж виділитися в своєму суспільстві.

Шоп-тури стали модною тенденцією на початку 21 століття в певної категорії фінансовоспроможних людей, а також частини бізнесу (торгівля, туризм, фінансово-платіжні структури, транспорт), поступово перетворюючись в галузь економіки (для окремих територіальних формувань та їх економік).

«Шоп-тури» характерні для України і країн СНД[1]. Метою поїздок за кордон є придбання товарів народного споживання для їхньої наступної реалізації (взуття, трикотажу й інших товарів — у Туреччині, Італії, Португалії, Сирії; текстилю — в Індонезії; хутра — в Греції й Аргентині; меблів — у Польщі й Італії; теле- і радіотоварів — в ОАЕ; автомашин — у Німеччині, Швеції, Голландії).

Шоп-туристи приносять відчутне збільшення бюджету цих країн. Так, у Туреччині «човники» щорічно закуповують товарів на суму 8-10 млрд дол. Уряд країни всіляко підтримує шоп-туризм. Радник турецького міністра туризму по зв'язках із пресою повідомив, що туристи, які купили неякісний товар, вправі в 15-денний термін зажадати його обміну, повернення сплаченої суми або безоплатного усунення недоліків. У випадку купівлі товару з прихованим дефектом споживач має право протягом двох років пред'явити претензію продавцю.

Вигоди[ред.ред. код]

Заощадження[ред.ред. код]

Туристи відправляються в шоп-тури в прагненні заощадити. Купуючи речі в країні-виробнику, вони не оплачують накрутку, яка неминуче з'являється за рахунок транспортування, митних зборів, місцевої накрутки при перепродажі. Вигода шопінгу за кордоном також в тому, що до України мода доходить із запізненням на рік-два, тому, купивши річ за невисокою ціною за кордоном, через деякий час можна опинитися на піку моди в Україні.

Повернення ПДВ[ред.ред. код]

У вартість товарів, що придбані шоп-туристами за кордоном, входить ПДВ — податок на додану вартість. Іноземні туристи, мають право отримати повернення частини ПДВ, за умови вивозу товару з країни. Майже в будь якій країні світу шоп-турист може оформити оформити Tax Free, тобто повернути з ціни товарів ПДВ, що зробить покупки ще вигіднішими. Практично в усіх крупних торгових центрах світу є відділи, що оформляють Tax Free, тобто повернення ПДВ іноземним покупцям. Деякі фірми надають послуги з відшкодування податку на придбані і вивезені з країни в особистому багажі товари вже при поверненні шоп-туристу додому.[2]

Спеціальні тури[ред.ред. код]

Багато туристичних операторів формують окрему категорію турів, призначених для любителів шопінгу. Такий варіант відпочинку підходить для тих, хто бажає відвідати закордоні бутики та багатоповерхові торгові центри, поповнити свої колекції одягу і взуття ексклюзивними новинками і оновити свій гардероб товарами найвідоміших брендів індустрії моди. За наявності великої кількості шоперів турфірми відправляють їх чартерними рейсами, що здешевлює вартість туру.

Ціна[ред.ред. код]

Ціна турпакета зазвичай включає: переліт, трансфери, страховку, проживання в недорогому готелі, поїздки до торгових центрів, на склади і фабрики в супроводі гіда, який допомогає робити покупки. За наявності великої кількості шоперів турфірми відправляють їх чартерними рейсами.

Відстань поїздок[ред.ред. код]

Шоп-тури розрізняються за дальностю поїздок: близьке і далеке зарубіжжя. Під ближнім зарубіжжям в основному розуміється Туреччина та Польща, рідше — Чехія. Під дальнім Китай, а також більшість столиць європейських держав — Лондон, Париж, Берлін, Рим, Мілан і т. д.

Місця шопінгу[ред.ред. код]

Магазини[ред.ред. код]

Dolce&Gabbana бутик на Via della Spiga в Мілані

Найвигіднішими покупками вважаються ті, що зроблені в магазинах duty-free, розташованих на території країн Близького і Далекого Сходу. Особливо популярний дубайський магазин, куди з усього світу з'їжджаються туристи за покупоками. Вони скуповують товари у великих кількостях так, що іноді буває важко купити безмитний товар перед денними рейсами. Пасажирам нічних рейсів хвилюватися нема за що — в аеропорту Дубаї duty-free працює цілодобово, і перед вильотом можна спокійно займатися шопінгом. Асортимент і якість товарів, що продаються в магазині, не викликає сумнівів.

Європейські duty-free вважаються досить дорогими. Серед них найбільший і найавторитетніший знаходиться у аеропорті Хітроу. З року в рік лондонський duty-free, незважаючи на відносну дорожнечу, очолює незалежні рейтинги, складені за критерієм обсягів продажів. Найбільш незвичайний duty-free — у Єгипті. У цій мусульманській країні торгівля алкоголем заборонена, але для іноземних туристів зробили виняток, правда, якщо громадянин, що перетинає кордон, купив щось спиртне, то в його паспорті робиться спеціальна відмітка, і «збігати ще» ніяк не вийде.

У країнах Європи є цілі «торгові села» (англ. outlet villages). Їх кількість близько 10. Тут продається різноманітний якісний товар, від шпильок до шикарних суконь. Примітно те, що ціни в торгових селах нижче в порівнянні з магазинними іноді до 70 %. «Торгові села» дуже популярні як і у самих європейців, так і у приїжджих через якість товарів, широкий асортимент і значні знижки.

Париж[ред.ред. код]

В Парижі шоп-туристи намагаються потрапити в знаменитий «Galeries Lafayette» — магазин, де можна знайти всі відомі світові бренди одягу. Будинок заслуговує уваги своєю архітектурою а також наявністю жіночого чоловічого «корпусів». Знаходиться від Опери на північ, якщо перейти через Bd Haussmann. Праворуч також відомий магазин — Printemps, а напроти останнього — C&A.

На вулиці Les Halles знаходиться новий торговий центр Forum des Halles, він вміщає більше ніж 180 магазинів, який з'єднуються між собою лабіринтом з ескалаторів.

La Samaritaine — п'ятиповерховий комплекс з численними відділами одягу, білизни, парфюмерії, з верхньої тераси магазину відкривається приголомшливий вид на три Тріумфальні арки: біля Лувру, на Єлисейських Полях і в районі Дефанс. Адреса: rue de Rivoli, metro Pont-Neuf.

Магазин «Bon Marche», відкритий в 1852 році, — найперший універмаг в країні. Величезний товарообіг дозволив господареві встановлювати низькі ціни, тому магазин і назвали «Bon Marche» — «дешевка». Архітектором успішного проекту був сам Гюстав Ейфель. Адреса: 22, rue de Sevres, metro Sevres-Babylone.

Покупці з товстим гаманцем задовольняються магазинами, розташованими на avenue Montaigne.

Стамбул[ред.ред. код]

Шоп-турист на Великому Базарі в Стамбулі (Grand Bazaar, Istanbul)

Вважається, що Стамбул — одна з найбільш дешевих столиць країн Середземномор'я. Традиційними покупками вважаються турецькі килими, вироби з шкіри сучасного або старовинного покрою, золоті та срібні прикраси, кераміка і фаянс, начиння з міді та цинку, лукум і солодощі. Як правило, якісні товари коштують зовсім недорого, крім того, з продавцями можна торгуватися — вони готові зменшити ціну.

Великий Базар (тур. Kapalı Çarşısı) намагаються відвідати шоп-туристи з усього світу. Це багатовікова легенда — тут торгують з покоління в покоління ще з IV ст. В наш час[Коли?] легендарний Великий Базар перетворився по суті в Сувенірний. Тут продають те, що зазвичай туристи везуть з Туреччини: хустки для танцю живота, одяг, килими, золото, прикраси, посуд, кальяни, яблучний чай і т. д. Особливо багато шкіряних виробів. Тут можна знайти практично всі самі останні моделі сумок-підробок а-ля Prada, Louis Vuitton або Hermes.

Мілан[ред.ред. код]

Мілан — це перш за все світова столиця індустрії моди. Саме тут представлені буквально будь-які бренди та імена, затребувані у світі моди. Авторський одяг, взуття, аксесуари, меблі, тканини, предмети розкоші.

ОАЕ[ред.ред. код]

Широкий вибір різноманітних недорогих товарів привертає шоп-туристів в Об'єднані Арабські Емірати. Спочатку їх цікавило тільки відвідування речових ринків, але поступово модель поведінки «човників» мінялася, і шоп-туризм в ОАЕ став набувати цивілізованих форм; шоп-туристи все частіше розміщуються з комфортом і зручностями в чотирьох-п'ятизіркових готелях і поєднують покупки з відпочинком. Після інтенсивної праці шоп-туристи прагнуть розслабитися і прямують на узбережжя.

Диверсифікація цільових установок відбилася на тривалості шоп-турів до ОАЕ. «Човників» більше не влаштовує коротке перебування в країні, розраховане тільки на купівлю товарів. Щоб викроїти вільний час для відпочинку, вони подовжують поїздку з чотирьох до семи днів. Одночасно росте вартість турів від попиту на більш якісні і різноманітні послуги. Відзначаються й інші зрушення в розвитку шоп-туризму — збільшення частоти поїздок до двох-трьох виїздів на місяць і формування постійного контингенту клієнтів, що становить переважну частину туристського потоку в ОАЕ.

Шоп-тури із зобов'язаннями[ред.ред. код]

Шоп-тури із зобов'язаннями стоять декілька дешевше, але їхні умови припускають, щоб людина витратила на покупки обумовлену суму. Натомість частина витрат на його проживання беруть на себе фабрики і великі торгові центри, в яких отоварюються туристи. Ще один нюанс-як заставу турист повинен залишити турфірмі суму, рівну взятим зобов'язанням, — на випадок, якщо йому із запропонованих товарів нічого не приглянеться.

Поїздки без зобов'язань надають туристу повну свободу витрат, але й обходяться дорожче.

Сучасні тенденції[ред.ред. код]

Професіонали шоп-туризму стверджують, що майбутнє-за індивідуальними шоп-турами VIP-класу. Головна різниця між VIP-ами і аматорами дешевого шопінгу в тому, що перші суміщають гідний відпочинок з вигідними покупками і не обмежують себе економією. У VIP шоп-тури їздять люди, які розуміються у хорошому відпочинку і якісних речах.

Човниковий бізнес[ред.ред. код]

Різновидом шоп-туризму є «човниковий бізнес» — регулярні поїздки за кордон, переважно в Польщу, Угорщину, Румунію, Туреччину, Росію, за товарами широкого вжитку, які там коштували дешевше, ніж в Україні. «Човниковий бізнес» офіційною мовою означає «імпорт фізичними особами споживчих товарів для подальшого перепродажу без сплати податків, обов'язкових для виплати юридичними особами, які займаються зовнішньоторговельною діяльністю». На відміну від організацій та підприємств «човники» звільняються від сплати митних тарифів, прибуткових та інших податків. Безмитне провезення товарів і висока конкуренція серед продавців призвели до встановлення дуже низьких цін на імпортну продукцію, що користується попитом у середньо- та малозабезпечених верств населення. Навіть після посилення обмежень на «човниковий» бізнес (зниження граничного розміру суми, на яку фізичні особи безмитно можуть провозити товари) ця діяльність залишається високорентабельною.

Значне зменшення обсягів виробництва або й повне припинення функціонування багатьох підприємств змусило мільйони робітників зайнятися «човниковим» бізнесом[3]. Човниковий бізнес в 1990-х роках XX століття перетворився на потужне соціальне і економічне явище, за якого тисячі громадян України заради постачанняя на українські ринки продовольчих і непродовольчих товарів за допомогою туристичних агенцій та бюро подорожей вирушали у регулярні поїздки за кордон. Для перевезення «човників» туристичні агенції часто організовували чартерні автобусні та авіаційні рейси.

У важкі роки перехідного періоду «човниковий» бізнес відіграв важливу роль у забезпеченні засобами для існування багатьох людей, певним чином був джерелом первинного накопичення капіталу. За часів економічної кризи 90-х років в Україні «човники» становили основну масу міжнародних пасажирів.

Обсяг «човникового» бізнесу постійно скорочується. «Човникам» важко пристосуватися до постійних змін ринкової кон'юнктури, митного законодавства і конкурентного тиску великого бізнесу, але, найголовніше, зникає різниця в цінах. Зокрема, відчутним антистимулом стала постанова КМУ № 1007 від 3 липня 1998 року, що обмежує безмитне провезення товарів.

Автомобільний шоп-туризм

Різновидом човникового бізнесу є автомобільний шоп-туризм, який набув особливого розмаху наприкінці 90-х років XX століття. Туристичні фірми вивозили автомобільних шоп-туристів (так званих «гонщиків») до країн Європи (найчастіше до Німеччини та Голандії), а звідти вони діставалися України на куплених для себе або для перепродажу авто.

Внутрішній шоп-туризм[ред.ред. код]

Шоп-туризм за часів СРСР[ред.ред. код]

Внутрішній шоп-туризм був надзвичайно розповсюджений в СРСР, що було пов'язано із тотальним дефіцітом наїдків і товарів широкого вжитку та із нерівномірністю їх постачання. Раніше дефіцитом уважали все, чого не було в продажу. В основному це були деякі продукти харчування, крупи, консерви, екзотичні фрукти. Багато було дефіцитних промислових товарів. У продажу не було хороших ковбас, м'яса, курей, майонезу, зеленого горошку, зеленого чаю, кави, ікри. Дефіцитними були споживчі товари імпортного виробництва. У той час бракувало хороших імпортних меблів, запчастин до автомобілів. Важко було купити хорошу книгу, деякі із видів будівельних матеріалів. Найкраще ними були забезпечені столиці республік СРСР та крупні промислові центри.

Керівництво СРСР намагалося перетворити Москву на зразкове місто. Москву відвідували іноземні делегації, які повинні були бачити «переваги» радянського устрою. Тому асортимент споживчих товарів у Москві завжди був відносно широкий. Існування явища дефіциту породжувало у суспільстві різноманітні шляхи його подолання. Один із них — поїздки до Москви по закупи. На відміну від мешканців центральних областей Росії, які відвідували столицю майже щовихідних, купуючи переважно продукти харчування, українці їздили туди рідше і більше купували промтовари, а продукти харчування купували вибірково, в основному парфуми, сухі ковбаси, фасовану птицю, шоколадні цукерки, бублики, лимони, апельсини, одяг, взуття, каву, навіть туалетний папір[4]

Частиною шоп-туризму радянських часів були закупи у великих приморських містах, де активний продаж імпортних речей вели моряки. Особливо багато імпортних речей українці купували у Одесі безпосередньо у моряків, які часто бували за кордоном. Найчастіше це були джинси, кросовки, футболки, електроніка[4]. Але якщо міліція помічала, що шоп-туристи купують речі в моряків, — їм були гарантовані неприємності: на них складали протокол про правопорушення, повідомляли на місце праці, могли навіть відкрити карне провадження.

Торгівля у портових містах не могли задовольнити потреби більшості українців. Їхати до них було далеко, а торгуватися з моряками, небезпечно. Для мешканців великих міст існував більш оптимальний варіант шоп-туризму: поїздка найближчими селами[4]. Речі, дефіцитні у містах, можна було без знайомств, переплат та черг спокійно придбати у сільських крамницях. Мешканцям міст було приємно після міської сутолоки опинитися в спокійній, тихій обстановці. У сільмагах можна було купити речі, на які у містах був величезний попит: імпортний одяг, госптовари. Дефіцитними у селах були сіль, цукор, молотий перець, окремі види круп тощо, по які вони вирушали у шоп-тури до великих міст.

Сучасний внутрішній шоп-туризм[ред.ред. код]

На даний час внутрішній шоп-туризм за масштабами набагато перевершує міжнародний. Окремі групи товарів стало вигідніше купувати в Україні на великих оптових ринках, ніж вирушати за ними в інші країни. Це повязано з тим, що великі оптові компанії, завозячі товар в Україну, несуть набагато менші витрати на одиницю товару, ніж човник.

Багато туристичних фірм пропонують «маршрути одного дня» для поїздок на оптові речові ренки. Також такі поїздки на багатьох підприємствах організовують за пільговими умовами профспілки для своїх працівників. Найбільшою популярністю в шоп-туристів України користуються один з найбільших в Європі Хмельницький оптовий ринок, «7-й кілометр» в Одесі, ринок «Барабашово» в Харкові. Туди їдуть скуповувати речі для перепродажу та для власного використання. Також існує найбільший у Європі ринок худоби у Жашкові та знаментий продуктовий ринок у Жмеринці (один з найдешевших в Україні).

Також два останні десятиріччя в Україні популярний внутрішній автомобільний шоп-туризм з виїздом для купівлі авто, що були у використанні, на спеціалізовані автомобільні ринки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]