Медицина подорожей та хвороб мандрівників

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Медицина подорожей та хвороб мандрівників (нерідко скорочують до «медицини подорожей», англ. Travel Medicine) — це динамічна міждисциплінарна медична спеціальність, яка насамперед охоплює аспекти інфекційних хвороб у мандрівників, тропічної медицини, медицини пустель, проблем вакцинації, охорони здоров'я, десинхронизації, впливу змін клімату на перебіг внутрішніх хвороб у тих, хто подорожує, тощо.

Клініка Ліверпульської школи тропічної медицини, яка проводить обстеження і лікування мандрівників.

Обґрунтування існування такої галузі медицини[ред.ред. код]

На сьогодні близько 2 млрд людей щорічно здійснюють різні подорожі з метою туризму, гуманітарної місії, глобалізації виробництва або міграції у пошуках роботи. Люди у звичайних умовах свого проживання живуть у рівновазі з автохтонними штамами мікроорганізмів, висотними характеристиками і кліматичними умовами, притаманними даній місцевості, з мікрокліматом свого помешкання. Така рівновага навіть у цих більш-менш сталих умовах досить нестабільна і може бути легко порушена появою нових мікробів, сезонних кліматичних змін, неординарних стресових ситуацій. А в ході поїздок мандрівники стикаються з різними фізичними та екологічними факторами (різка зміна висоти над рівні моря, вологості, температури, мікрофлори, стреси, наслідки фізичної втоми тощо), які можуть істотно порушити гомеостаз людини. Все це може призвести до погіршення здоров'я і неможливості досягти цілей подорожі, до завезення і поширення небезпечних інфекційних хвороб у свою країну. Більше 80% випадків розвитку порушень здоров'я у мандрівників пов'язані з дією інфекційних факторів (вірусів, бактерій, найпростіших, паразитичних грибків, гельмінтів тощо). Істотну роль у цьому відіграють діарея мандрівників, малярія, тропічні хвороби тощо. Більшість перерахованих вище ризиків можна мінімізувати запобіжними заходами, вжитими перед подорожею, під час або одразу після неї. Хоча в більшості випадків розвитку хвороб мандрівників їх перебіг гладкий, але 1—5% мандрівників захворює тяжче, що призводить до звертання по медичну допомогу під час або відразу ж після подорожі, 0,01—0,1% вимагають медичної евакуації, а 1 на 100 000 помирає[1]. Ким би не була та особа, яка здійснює подорож, та з якою би місією вона не подорожувала за межі свого постійного місця проживання, розуміння динаміки пересування і ризиків, що з ним пов'язані у різних країнах, дозволить звести до мінімуму можливий негативний вплив на здоров'я і буде сприяти максимальному задоволенню та успіху в запланованих справах.

Ризик для здоров'я мандрівників[ред.ред. код]

Численні ризики виникають внаслідок багатьох факторів подорожі. Основні ризики:

Предмет медицини мандрівників[ред.ред. код]

Включає в собі основні положення:

  • вивчення спектру захворюваності для різних регіонів світу;
  • встановлення регіонального спектру інфекційної захворюваності, особливостей перебігу, ускладнень, наслідків інфекційних хвороб;
  • вивчення фізіологічних аспектів акліматизації;
  • вивчення проблеми десинхронозів;
  • розробка методів профілактики хвороб мандрівників, в тому числі програм імунізації.

Медицина подорожей вимагає дуже великих знань в області інфекційних хвороб, епідеміології, вакцинології тощо. Незважаючи на те, що на теперішній час CDC[3] та ВООЗ складають основу тих чи інших уявлень в області медицини взагалі, кілька груп фахівців зробили перші кроки у розробці навчальних програм з метою кращого визначення ролі медицини подорожей та її місця у суспільній охороні здоров'я як вузької спеціальності та створили ISTM[4] та ASTMH[5]. Формування таких груп створило сприятливі умови для відкритого діалогу і поліпшення знань для практиці медицини подорожей. Окрім цього, нещодавно було створено мережу дозорного епіднагляду спеціально для оцінки тенденцій захворюваності серед мандрівників — TropNetEurop[6] і GeoSentinel[7]. Вони можуть повідомити заздалегідь про можливі ризики тієї або іншої подорожі та надати додаткову інформацію в разі будь-якого захворювання, що виникло після повернення, для оптимізації діагностичного та лікувального процесу. В таких особливих обставинах лікарі повинні знати, що шукати і де знайти інформацію про екзотичні хвороби, що виходять за рамки їх повсякденної практики.

Діарея мандрівників[ред.ред. код]

Діарея мандрівників є найпоширенішою та найнесприятливішою для здоров'я мандрівників. Вона може бути досить тривалою, болючою та виснажливою. За даними CDC, 20-50% міжнародних туристів (близько 10 млн осіб) страждають на діарею мандрівників вже в перший тиждень подорожі, але вона може розвинутися протягом всього перебування у відповідних країнах і навіть після повернення додому. Високий ризик діареї мандрівників мають країни Латинської Америки, Африки, Близького Сходу, Південної та Південно-Східної Азії. До груп високого ризику цього захворювання відносять молодих людей, осіб з ослабленим імунітетом, запальними захворювання кишечника або цукровим діабетом, а також особи, що приймають антациди або блокатори H2-гістамінових рецепторів. Основною причиною діареї мандрівників є інфекційні агенти. Найбільш поширеним збудником є ентеротоксигенна кишкова паличка. Природній перебіг характеризується одужанням протягом 1-го тижня в 90% випадків, у 10% — протягом місяця.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Діарея мандрівників.

Медична підготовка до подорожі[ред.ред. код]

Мандрівники повинні за декілька місяців до від'їзду з'ясувати, які медичні ризики пов'язані з їх конкретним маршрутом, включаючи необхідність проведення вакцинації, неспецифічні профілактичні заходи, спалахи хвороб, що мають місце у тій чи іншій країні, а також політичну ситуацію в країні та можливості медичних ресурсів. Для людей з несприятливим акушерсько-гінекологічним та стоматологічним анамнезом рекомендують провести ретельний огляд відповідними спеціалістами, особливо у разі ймовірного тривалого подорожування до країн, що розвиваються. Також необхідно отримати наступну корисну інформацію: очікуваний маршрут, умови проживання (в тому числі, міська або сільська місцевість), стан особистого здоров'я і ліки першої необхідності, що повинні бути у власній аптечці.

Медична аптечка[ред.ред. код]

Приклад медичної аптечки, яку рекомендують для подорожей у тропічні регіони:

Для всіх препаратів мають бути надані інструкції по їх використанню. Обов'язково нагадують хворим з хронічною патологією про необхідність взяття з собою запасу життєво важливих для них медикаментів, останню виписку з історії хвороби, ЕКГ, поліс про медичну страховку, сертифікат про вакцинації.

Вакцинація у системі медицини подорожей[ред.ред. код]

При обговоренні питання вакцинації потрібно враховувати регіон подорожі, яка планується. CDC віділяє 3 категорії вакцин:

  • рутинні,
  • рекомендовані,
  • обов'язкова.
  • Рутинна вакцинація включає вакцини, які надаються для підтримки нормального стану здоров'я, зазвичай вони складають календар вакцинації тієї або іншої країни.
  • Рекомендована вакцинація враховує низку факторів, включаючи подорожі особливого напрямку в залежності від сезону, попереднього вакцинального статусу, віку, стану здоров'я тощо. В цілому, ці вакцини рекомендують з метою захисту туристів від хвороб в інших частинах світу і не допущення ввезення інфекційних захворювань через міжнародні кордони (проти вірусного гепатиту А та В, черевного тифу, паратифів, дифтерії, правця, поліомієліту, грипу, пневмококової інфекції, гемофілюсної інфекції, японського та кліщового енцефалітів тощо).
  • Обов'язкову вакцинацію, згідно Міжнародних медико-санітарних правил 2005 р. (ММСП)[9], необхідно проводити проти жовтої гарячки в разі поїздок в деякі країни Африки південніше Сахари та тропічної південної Америці. Окрім того, від тих паломників, хто подорожує під час хаджу уряд Саудовської Аравії вимагає проведення вакцинації проти менінгококової інфекції та наявність міжнародного сертифікату про це.
Величезний круїзний лайнер потребує особливої уваги з точки зору медицини подорожей.

Медицина круїзних суден та перебування на морі[ред.ред. код]

Окремим підрозділом медицини подорожей є медицина круїзних суден та перебування на морі (англ. Cruise Ship & Maritime Medicine). На круїзних кораблях концентруються люди із різних країн світу, і в таких умовах різні захворювання (кишкові, вірусні — грип, кір, краснуха, хвороба, яку спричинює вірус Norwalk тощо) можуть швидко поширюватися від людини до людини. Окрім цього, якщо судно заходить у порт для висадки пасажирів, вони можуть бути схильними до інфікування різними екзотичними захворюваннями, характерними для даного регіону. Більшість таких інфекційних хвороб можуть передаватися перш ніж виникають перші клінічні симптоми (тобто ще в інкубаційному періоді), що підвищує небезпеку їх поширення. Якщо додати до цього той факт, що традиційно круїзні судна недостатньо укомплектовані та оснащені (відповідно до сучасних вимог), мають мінімальний запас ліків, відсутність лабораторної служби тощо, стає зрозумілим унікальність надання медичної допомоги в таких умовах. На теперішній час від більшості круїзних суден вимагають мати корабельного лікаря з певним досвідом невідкладної медичної допомоги, малі лабораторії та можливість надання допомоги хворим, що знаходяться у критичному стані, але загалом круїзним кораблям часто бракує достатньо медичних ресурсів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Edward T. Ryan, Mary E. Wilson, Kevin C. Kain Illness after International Travel. N Engl J Med 2002; 347:505-516
  2. Деякі проблем стосуються й інших видів транспорту.
  3. Центри по контролю за захворюваннями, Атланта, штат Джорджія, США.
  4. Міжнародне товариство медицини подорожей (англ. International Society of Travel Medicine) [1]
  5. Американське товариство тропічної медицини та гігієни (англ. American Society of Tropical Medicine and Hygiene) [2]
  6. Європейська мережа завозних інфекційних хвороб (англ. European Network on Imported Infectious Disease) [3]
  7. Глобальна світова відеомережа спостереження Міжнародного товариства медицини подорожей у співдружності з CDC (англ. GeoSentinel surveillance network of the ISTM in partnership with CDC)
  8. Містять поліміксини, бацитрацин
  9. International Health Regulations (2005) [4]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Public Health Agency of Canada. Travel Health Notices [6] (англ.)