Координати: 49°52′42″ пн. ш. 34°0′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д. / 49.87833; 34.00417

Шишаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Шишаки
Герб
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Шишацький район
Рада Шишацька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1399
Статус із 1970 року
Площа 10,29 км²
Населення ▼ 4485 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 38000
Телефонний код +380 5352
Географічні координати 49°52′42″ пн. ш. 34°0′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д. / 49.87833; 34.00417
Водойма р. Псел


Відстань
Найближча залізнична станція: Яреськи
До станції: 13 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 72 км
Селищна влада
Адреса 38000, смт Шишаки, вул. Небесної Сотнi, 2
Карта
Шишаки. Карта розташування: Україна
Шишаки
Шишаки
Шишаки. Карта розташування: Полтавська область
Шишаки
Шишаки
Шишаки. Карта розташування: Шишацький район
Шишаки
Шишаки
Мапа

Шишаки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шишаки (значення).

Шишаки — селище міського типу над річкою Псел, центр Шишацького району Полтавської області України. Населення становить 4652 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шишацька селищна рада.

Географія

Селище міського типу Шишаки знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Великий Перевіз, нижче за течією на відстані 4 км — село Яреськи. Селом протікає струмок.

Поруч проходить автомобільна дорога Т 1720.

Назва

Назва селища походить від куполоподібних пагорбів (шишаків), на яких воно частково розташоване. За іншою версією, назва селища походить від слова «шишак» — старовинного військового металевого шолома із вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка)[2].

Історія

Історичний герб

Серед археологічних пам'яток, виявлених в Шишаках, є 5 могил-курганів. Знайдено крем'яні вироби доби неоліту, 2 поховання епохи бронзи. В урочищі Дернова Долина виявлено поселення ранніх слов'ян Черняхівської культури (II—VI ст. н. е.). Тут знайдено речі, якими користувались люди скіфського періоду та пізнішого періоду племен — сіверян.

Шишаки. Поштова листівка, 1910 рік

Уперше згадується 12 серпня 1399 року в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тимуром Котлуком.

У 1649 році Шишаки стали сотенним містечком у складі Миргородського полку. Деякий час Шишацька сотня територіально відносилась до Полтавського полку. Козаки Шишацької сотні брали участь у повстанні Пушкаря і Барабаша 1657—1658 року.

Згідно універсалу Мазепи 1689 року, містечко перейшло у власність козацькому старшині Данилу Лісницькому. У 1723 році Шишаки належали полковнику Петру Кулябці.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому містечку, центрі Шишацької волості Миргородського повіту Полтавської губернії, мешкало 3000 осіб, налічувалось 506 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, лікарня, 6 постоялих будинків, 6 лавок, 8 кузень, 27 вітряних млинів, 6 маслобойних заводів, відбувалось базари та 3 ярмарки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4284 осіб (2103 чоловічої статі та 2185 — жіночої), з яких 4141 — православної віри[4].

На початку 1917 року в Шишаках було встановлено владу Української Центральної Ради, а з січня 1918 року — радянську владу. З березня, майже рік, у містечку господарювали німецько-австрійські війська, потім денікінські, Нестора Махна. У грудні 1919 року радянська влада на території містечка була остаточно встановлена Червоною армією[5].

1923 року побудовано першу в Україні радіостанцію.[6]З 1929 року діяв ТСОЗ «Нове життя».

Із жертв голодомору 1932—1933 років відомі прізвища лише 130 осіб. Репресій радянської влади зазнавало населення села протягом десятиліть[7].

Селище у часи німецько-радянської війни було окуповане військами вермахту від 22 вересня 1941 до 22 вересня 1943 року. Від 1 жовтня 1942 і до кінця німецької окупації — у складі Миргородського ґебіту. У Шишаках діяв підпільний партизанський загін.

У кровопролитних боях на фронтах війни з загарбником брали участь близько 7 тисяч жителів Шишацького району, з яких загинули 3849 чоловік[8] . Близько 4 тисяч чоловік були відзначені високими урядовими нагородами, у тому числі звання Героя Радянського Союзу отримав Борідько Федір Петрович[8].

З 1967 року в селищі діє краєзнавчий музей, який налічує понад 2000 експонатів.[9]

Репресовані радянською владою односельці

1. Дятлов Іван Мусійович - 1893 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: росіянин, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Полтавська обл. смт Шишаки, останнє місце роботи: Приймальник пункту утильсировини, Заарештований 13 лютого 1930 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 4 березня 1930 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-13, 54-7 КК УСРР до 3 років заслання.

2. Дьяконенко Леонід Павлович - 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Полтавська обл. смт Шишаки, останнє місце роботи: Кустар, Заарештований 28 квітня 1930 р., Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 12 липня 1930 р. за ст. ст. ст. 54-2, 54-10, 54-11, 54-12 КК УСРР до 5 років позбавлення волі.

3. Жмур Никифор Панасович - 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Селянин-одноосібник, Заарештований 28 квітня 1930 р., Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 12 липня 1930 р. за ст. ст. 54-2, 54-10, 54-12 КК УСРР до 8 років позбавлення волі.

4. Замоздра Юхим Васильович - 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Селянин-одноосібник, Заарештований 25 березня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 26 серпня 1929 р. за ст. ст. 54-2, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УСРР до 10 років ув'язнення у концтаборі.

Населення

Нижче приведено діаграму зміни чисельності населення Шишак.[10][6]:

Дані ревізій

1859 року у Шишаках, Миргородського повіту — 638 дворів, 4850 жителів; Преображенська церква (1792, 1893 року перебудована), при якій діяли повітове училище, 2 винокурних заводи.

1900 року — 4474 жителів, дерев'яна Христо-Різдвяна церква (1891 року), при ній 2 земські та церковнопарафіяльна школи.

Економіка

  • Закрите акціонерне товариство «Гадячсир»;
  • хлібокомбінат;
  • завод мінеральних вод;
  • Шишацький цегельний завод;
  • Шишацька ГЕС.

Освіта та культура

Освіта

Свято пісні у Гоголівському районі Полтавської області. 1962, урочище Случевське поблизу села Шишаки.
1 травня 1963 року. Духовий оркестр під керівництвом А. П. Голубєва.

У селищі діє один дошкільний, два навчальних та один позашкільний навчальний заклади:

Релігія

Храм Різдва Пресвятої Богородиці (02)

Перша відома дерев'яна, на честь Різдва Христового церква у мку Шишаки Миргородського полку (тепер смт, райцентр) збудована 1761. У 1891поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев'яна дзвіниця. У 1902 володіла 33 дес. землі ружної, 0,75 дес. садибної. Мала будинок для квартири священика. У парафії діяли 2 земських училища (чоловіче та жіноче), братство св. Пантелеймона, церковнопарафіяльне попечительство. Містилася каплиця, збудована 1883 у пам'ять імператора Олександра ІІ. До парафії входили с. Товсте, хут. Бузова Балка. 1902 парафіян — 2335 душ чоловічої, 2327 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів — 80, міщан — 86, козаків — 2855, селян — 1807. Із священиків відомі: Олександр Митрофанович Луневич (1902, у сані з 1893, нагороджений набедреником 1899), Гнат Полікарпович Жуковський (1902, 1912, у сані з 1866, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1901), Михайло Гаврилович Горунович (1912); із псаломщиків: диякон Іоанн Васильович Фесенко-Навроцький (1902, у сані з 1894), Петро Данилович Рогозянський (1902, на посаді з 1860, стихар 1872), Петро Петрович Сергієвський (1912), Кирияк Васильович Богаєвський (1912); із церковних старост: Данило Петрович Біленький (1902), козак Федот Якович Лень (1912).

Інфраструктура

Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Крім нього, в районі лікарні розташоване відділення ТОВ «Нова пошта».

У Шишаках 5-значні телефонні номери. Код селища 05352. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають 3 оператора: Київстар, Vodafone UA (колишній МТС, ще раніше - UMC), та lifecell (колишній life:)).

Банківська система представлена 4 філіями та відділеннями: ВАТ «Держощадбанк України», СФ «Приватбанк», АБ «Полтава-банк», Райффайзен Банк Аваль

У селищі налічується 75 вулиць.[13]

Архітектура

У Шишаках встановлені такі пам'ятники:

  • Пам'ятник Патріотам Батьківщини
  • Пам'ятник Ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС
  • Пам'ятник Борцям за радянську владу
  • Пам'ятник М. Гоголю, 1963 рік
    Пам'ятник М. Гоголю, 1963 рік
  • Хата кінця XIX ст. із с. Шишаки. НМНАПУ, Пирогове, Київ
    Хата кінця XIX ст. із с. Шишаки. НМНАПУ, Пирогове, Київ
  • Пам’ятний знак К. І. Осьмаку
    Пам’ятний знак К. І. Осьмаку
  • Українським козакам
    Українським козакам
  • Учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС
    Учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС
  • Monument to fighters for Soviet ascendancy, Shishaki
    Monument to fighters for Soviet ascendancy, Shishaki

Хата із с. Шишаки перенесена до експозиції Національного музею народної архітектури та побуту України.

Персоналії

Галерея

  • Шишацька районна ради
    Шишацька районна ради
  • Шишацький районний будинок культури
    Шишацький районний будинок культури
  • Дошка Пошани Шишацького району
    Дошка Пошани Шишацького району
  • Кінотеатр імені Довженка
    Кінотеатр імені Довженка
  • Шишацький краєзнавчий музей
    Шишацький краєзнавчий музей
  • Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського
    Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського
  • Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського
    Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського
  • Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського
    Шишацька спеціалізована школа імені В. І Вернадського

Див. також

Примітки

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Історія Шишацького краю. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Шишацька селищна рада
  6. ↑ а б Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К. : УЕ, 1992. — с. 616—618 — ISBN 5-88500-033-6
  7. ↑ Євгеній Бондарчук. Соціальний склад репресованого села в 1920—1946 рр. на прикладі с. Шишаки.— Роботи учасників П'ятого конкурсу студентських наукових робіт «Український визвольний рух 1920-х — 1950-х років». Львів: Український католицький університет, 2016.[недоступне посилання з серпня 2019]
  8. ↑ а б Слюсар І. На варті миру.//Газета "Сільське життя", 22 лютого, 1975 р.
  9. ↑ Шишацкий краеведческий музей(рос.)
  10. ↑ Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 3 серпня 2012.
  11. ↑ Сайт Шишацької спеціалізованої школи еколого-українознавчого профілю ім. В. І. Вернадського
  12. ↑ Сайт Шишацької обласної гімназії-інтернату для обдарованих дітей Управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації
  13. ↑ Вулиці Шишак на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  14. ↑ Боридько Фёдор Петрович (30.05.1913 - 19.03.1945). Герой Советского Союза

Література

  • Шишаччина: Історико-краєзнавчий довідник / Ред. В. І. Магда та ін. — Шишаки: Псьол, 1999. — 188 с. — 600-річчю присвячено.
  • Клировая книжка…, 1902. — С. 422—423; Справочная клировая книга…, 1912. — С. 177.
  • Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). — К.: Арій, 2016. — сс. 235-237.
У Вікісловнику є сторінка Шишаки.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шишаки&oldid=34406255