HAARP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вигляд HAARP з повітря у напрямку на вулкан Санфорд, Аляска
Антени HAARP
Пристрої науково-дослідного проекту HAARP
Антени науково-дослідного проекту HAARP, що працюють на частоті 30 МГц

HAARP (англ. High Frequency Active Auroral Research Program — програма високочастотних активних авроральних досліджень) — науково-дослідний проект США з вивчення полярних сяйв. Проект запущений навесні 1997 року, в Гаконі, штат Аляска.

Метою проекту, за словами його творців, є порозуміння, моделювання і контроль за процесами в іоносфері, які можуть вплинути на роботу систем зв'язку та електронного спостереження. Проект розглядає вплив дій різних електронних пристроїв на динамічні процеси в іоносфері. Він фігурує в численних теоріях змови, в тому числі стверджують, що HAARP є начебто геофізичною чи кліматичною зброєю.

Структура[ред. | ред. код]

До складу HAARP входять антени, радар некогерентного випромінювання з антеною двадцятиметрового діаметра, лазерні локатори, магнітометри, комп'ютери для обробки сигналів і управління антенним полем. Живить весь комплекс потужна газова електростанція і шість дизель-генераторів. Розгортанням комплексу та дослідженнями на ньому займається «лабораторія Філіпс», розташована на базі ВПС США в Кертленді, штат Нью-Мексико. Їй підпорядковані лабораторії астрофізики, геофізики і засобів ураження Центру космічних технологій Військово-Повітряних Сил США. З 2000 року до складу входить крейсер «Вісконсін», на якому встановлено відповідне обладнання.

Основний дослідницький центр HAARP розташований неподалік від міста Гакон на Алясці. Проект включає в себе ряд дрібніших центрів Platteville в штаті Колорадо Фербенкс, на Алясці, і обсерваторію Аресібо в Пуерто-Рико.

В 2005 ученими, що працюють на HAARP опубліковано інформацію про створення штучного сяйва.

Подібні установки[ред. | ред. код]

Існують аналогічні установки HAARP, наприклад:

Теорії змови[ред. | ред. код]

HAARP є предметом численних теорій змови, які трактують проект як:

Деякі з цих теорій змови побудовано за аналогією з системою Echelon, яка в кінцевому рахунку виявилася установкою прослуховування.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Радіоастрономічний комплекс УРАН-2
  2. Jerry E. Smith, Haarp. Broń ostateczna. Wyd. AMBER, Warszawa 2004. Seria Księgi tajemnic. ISBN 83-241-1645-1.

Посилання[ред. | ред. код]