Балезінський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балезінський район
рос. Балезинский район
удм. Балезино ёрос
Герб Балезінського району Прапор Балезінського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Удмуртія
Утворений: 15 липня 1929 року
Населення (2019[1]): 30459 осіб
Площа: 2434,67 км²
Густота населення: 12,51 осіб/км²
Телефонний код: 7-34166
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр: селище Балезіно
Сільських населених пунктів: 136
Влада
Голова місцевої думи: Васильєв Олександр Володимирович
Голова району: Мухгалімов Рішат Шайхразієвич
Мапа
Мапа

Балезі́нський район (рос. Балезинский район, удм. Балезино ёрос) — муніципальний округ у складі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Адміністративний центр — селище Балезіно.

Географія

[ред. | ред. код]

Округ розташований на півночі Удмуртської республіки. Межує на сході із Кезьким районом, на півдні з Ігринським та Красногорським районами, на заході — із Глазовським районом Удмуртії, на півночі має спільний кордон із Кіровською областю та Пермським краєм. Площа територія становить 2434,67 км².

Рельєф

[ред. | ред. код]

Північна частина округу зайнята південними схилами Верхньокамської височини. Біля присілку Новосели знаходиться одне з найвищих місць республіки — пагорб висотою 323 м над рівне моря. Вся територія відноситься до середньоросійської провінції південно-тайгової лісової зони, яка розташована у прикамській частині Східноєвропейської рівнини, яка носить назву Західне Приуралля. Територія погорбована, височини чергуються із низовинами.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат в окрузі різко-континентальний, характеризується довгою холодною багатосніжною зимою та коротким теплим літом. Надходження з півночі арктичного повітря супроводжується сильними морозами. Проникнення морського повітря помірних широт викликає взимку різке підняття температури та короткочасні відлиги. Влітку морське повітря навпаки приносить прохолодну та вологу погоду. Спекотна та суха погода влітку спостерігається лише при надходженні з півдня та південного сходу дуже теплих повітряних мас. Так як округ витягнутий з півночі на південь більш як на 100 км, то кліматичні показники у різних місцях відрізняються між собою. Так, на півдні підняття температури вище 0 °C розпочинається на тиждень раніше, аніж на півночі. Безморозний період продовжується всього 120 днів. Перші осінні заморозки спостерігаються у другій половині вересня, а останні — у кінці травня. Товщина снігового покриву становить у середньому 60-70 см. Танення снігу проходить з кінця березня до початку травня. Скресання та льодохід відбувається частіше всього між 15 та 20 квітня. Протягом року переважають південно-західні, південні та західні вітри. Пересічна швидкість вітру 3,3 м/с, сильні вітри швидкістю 15 м/с трапляються рідко, не більше 13 днів за рік.

Мінеральні ресурси

[ред. | ред. код]

Округ багатий на корисні копалини. Тут знаходяться Турецьке та Карсовайське родовища нафти, розвідані також поклади у басейнах річок Чепца, Пизеп, Люк на Юнда. У багатьох місцях, особливо на правобережжі Чепци, є значні поклади вапняку, який використовується для вапнування кислих місцевих ґрунтів. Зустрічаються дрібнопідйомні мергелі. Окрім того розвідані родовища будівельних матеріалів — в околицях Балезіного та Карсовая знайдена глина, на покладах якої працює місцевий Падеринський цегляний завод. Є родовища піску та гравію, найбільше з яких Сед'ярське піщано-гравійне родовище. Розвідано багато покладів торфу, є доволі рідкісна корисна копалина волконскоїт (зелена фарба) біля присілку Ахмаді[2].

Гідрографія

[ред. | ред. код]

Територією округу протікають багато річок, найбільша з яких Чепца, басейн якої займає більшу частину округу. На півночі протікає Кама з притоками. До Чепци в межах округу впадають Пулибка, Верхній Пизеп, Люк, Унтемка, Кеп, Юнда, Кестимка; протікають також Сепич, Нижній Пизеп та його притока Вариж. Довжина Чепци в межах округу становить понад 60 км, ширина до 120 м. У порівнянні з іншими річками Удмуртії вона відрізняється доволі швидкою течією: на плесах 0,4-0,5 м/с, на перекатах 1,3 м/с. Під час весняних паводків швидкість течії збільшується. Живлення за рахунок атмосферних опадів, у меншій мірі — за рахунок ґрунтових вод. Чепца часто змінює своє русло, але не виходить за межі заплави. На півночі головною річкою є Кама з притоками Лоп'я та Кампизеп. Русло Ками нестійке через легку розмивність порід, які утворюють заплаву. Саме тому річка має багато рукавів, проток та стариць. У заплаві Чепци та Ками багато озер-стариць, які мають серпоподібну чи витягнуту форму. Глибина водойм незначна. Суттєву роль в балансі гідрологічних умов району відіграють ставки, створені на річках. Найбільшими ставками району є Великосазановський (площа 34 га) та Коршунівський (25 га). У заплавах більших річок значні площі займають низинні та заплавні болота.

Ґрунти та природні ресурси

[ред. | ред. код]

Основну частину оуруг займають середні та слабкі дерново-підзолисті ґрунти, утворення яких відбувалось під дією достатньої зволоженості поверхні та відносно слабкого випаровування. Високій рівень ґрунтових вод у зниженнях обумовив формування заболочених та болотних ґрунтів. В долині Чепци виділяються ділянки алювіальних ґрунтів. 57,5 % території району займають землі сільськогосподарського значення. Значну територію округу займають землі лісового фонду — 40,1 %, головним чином ялицево-ялинові ліси, зустрічаються також модринові та листяні.

Екологічний стан

[ред. | ред. код]

Жителі округу використовують воду з різних джерел: артезіанських свердловин, джерел, річок, ставків та криниць. Всі річки округу мають водогосподарське значення. Великими водокористувачами річки Чепца є МП «Водоканал», річне споживання води якого становить 1867 тисяч м³, та військова частина № 25850 (Балезіно-3), споживання якої складає 528,3 тисяч м³ за рік. Серйозною проблемою для округу є забруднення поверхневих вод та якість питної води. Скид стічних вод становить 1,2 млн м³ за рік. Нараховується 12 випусків, з яких очисні споруди мають лише 8. Нормативно чисту воду випускають лише 2 очисні споруди каналізації — центральна окружна лікарня та село Андрійшур. Основними джерелами викидів у атмосферне повітря району є підприємства селища Балезіно (39 %), військова частина № 25850 (31 %) та сільські підприємства (30 %). Через роздрібненість джерел забруднення у сільські місцевості забруднення атмосферного повітря небезпеки не представляє.

Для охорони навколишнього середовища в межах округу створено 20 особливо охоронних об'єкти, найбільшим з яких у південно-західній частині створено Кепський комплексний заказник площею 27,2 тисяч га.

Історія

[ред. | ред. код]

Балезінський район утворений 15 липня 1929 року у складі 18 сільських рад та 189 населених пунктів. Адміністративним центром було село Балезіно, 1931 року перенесено до однойменного селища, яке утворилось 1898 року при будівництві залізничної станції на новій залізниці Кіров-Перм. На початку 1963 року до Балезінського був приєднаний Карсовайський район. Після перетворення у 1990-их роках сільських рад у сільські адміністрації у складі району виділялось 16 сільських адміністрацій: Андрейшурська, Великоваризька, Верхньо-Люкинська, Воєгуртська, Еркешевська, Ісаковська, Кам'яно-Задільська, Карсовайська, Кестимська, Кіршонська, Кожильська, Люцька, Пиб'їнська, Сергинська, Турецька та Юндинська; селищна рада та 119 населених пунктів.

2021 року Балезінський район був реорганізований в муніципальний округ зі старою назвою, при цьому були ліквідовані усі сільські поселення[3]:

Поселення Площа,
км² 		Населення,
осіб (2002[4]) 		Населення,
осіб (2010[5]) 		Населення,
осіб (2019[джерело?]) 		Центр Населені
пункти
Андрійшурське сільське поселення 266,21 1624 1517 1192 Андрійшур 12
Балезінське сільське поселення 11,54 16974 16121 14716 Балезіно 1
Великоваризьке сільське поселення 47,24 430 314 253 Великий Вариж 3
Верх-Люкінське сільське поселення 68,30 652 508 405 Верх-Люкіно 10
Воєгуртське сільське поселення 133,00 4082 2934 2538 Воєгурт 15
Еркешевське сільське поселення 72,05 948 755 599 Еркешево 7
Ісаковське сільське поселення 75,12 1145 914 749 Ісаково 7
Каменно-Задільське сільське поселення 73,32 745 671 631 Каменне Задільє 7
Карсовайське сільське поселення 282,87 2998 2482 1987 Карсовай 17
Кестимське сільське поселення 72,78 1112 994 892 Кестим 5
Кіршонське сільське поселення 52,86 556 459 356 Кіршонки 9
Кожильське сільське поселення 117,02 1697 2210 2101 Кожило 8
Люцьке сільське поселення 78,94 1010 910 766 Люк 5
Пиб'їнське сільське поселення 56,75 974 742 670 Пиб'я 5
Сергинське сільське поселення 145,14 1269 1053 870 Сергино 13
Турецьке сільське поселення 44,01 669 553 425 Турецьке 2
Юндинське сільське поселення 149,90 1658 1503 1309 Юнда 10

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — 30495 осіб (2019; 36320 в 2010, 38443 в 2002). Національний склад станом на 2001 рік — удмурти 57,6 %, росіяни 28,2 %, татари 12,1 %, інші національності — 2,1 %. Міське населення становило 78,4 %.

Національний склад населення станом на 2010 рік[6]:

Народність Чисельність,
осіб (2010) 		%
Удмурти 17964 51,89
Росіяни[7] 12332 35,62
Татари 3276 9,46
Інші[8] 718 2,07
Особи, що не вказали національність 327 0,95

Населені пункти

[ред. | ред. код]
№ Населений пункт Населення,
осіб (2002) 		Населення,
осіб (2010)
1 Адам (Воєгуртське) 23 22
2 Адам (Карсовайське) 58 54
3 Андрієвці 342 236
4 Андрійшур 672 693
5 Архипята 38 36
6 Афонино 82 55
7 Ахмаді 150 131
8 Базани 222 185
9 Балезіно (селище) 16804 16121
10 Балезіно (село) 605 501
11 Бахтієво 25 2
12 Бектиш 27 14
13 Бидипі 337 321
14 Біляни 23 12
15 Бісарпі 2 2
16 Бітчимшур 43 43
17 Бозгон 3 6
18 Бурино 135 112
19 Ваньки 59 50
20 Ванягурт 0 0
21 Васенки 26 17
22 Василята 65 62
23 Васютенки 171 113
24 Велике Сазаново 200 183
25 Великий Вариж 281 208
26 Великий Унтем 220 169
27 Верх-Кестим 65 42
28 Верх-Люк 45 35
29 Верх-Люкіно 402 349
30 Верх-Туга 26 15
31 Воєгурт 511 538
32 Возешур 26 16
33 Вотіно 10[9] 0
34 Гаревська 112 99
35 Гарченці 24 26
36 Гордино 174 110
37 Гуменки 12 7
38 Деміно 52 32
- Денисенки 0 -
39 Дениспі 41 33
- Діньшур 0 -
- Дома 5 км 0 -
40 Дома 1186 км 10 4
- Дома 1187 км 0 -
41 Дома 1189 км 14 11
- Дома 1197 км 0 -
- Дома 1199 км 0 -
42 Дома 1205 км 23 18
43 Дома 1208 км 6 7
44 Дома 1211 км 6[10] 0
45 Дома 1214 км 6 4
46 Еркешево 308 269
47 Єрмілово 8[11] 0
48 Жобшур 33 24
49 Зам'ятьєво 9 4
50 Зарічний 282 179
51 Зілай (село) 33 32
52 Зілай (присілок) 18 9
53 Зотіно 171 120
54 Зянієво 20 18
55 Зятчашур 132 89
56 Ісаково 602 526
57 Каменне Задільє 450 416
58 Карйил 6 6
49 Карсовай 1781 1652
60 Кер-Нюра 51 41
61 Кестим 826 804
62 Кіпрята 130 94
63 Кіренки 33 20
64 Кірино 34 40
65 Кіршонки 280 265
66 Кобіньпі 5 1
67 Кожило 681 743
68 Коньково 10 3
- Кордон 0 -
69 Коровай 45 29
70 Коровино 56 36
71 Коршуново 138 135
72 Котегово 338 271
73 Котомка 57 47
74 Кузем 25 15
- Лаврушонки 0 -
75 Лебеді 2 2
76 Люк (село) 544 480
77 Люк (присілок) 230 195
78 Максенки 30 13
79 Мале Сазаново 61 50
80 Малий Ягошур 3[11] 0
81 Мартеленки 22 16
82 Марченки 100 69
- Митино 0 -
83 Мокіно 5[11] 0
84 Мосени 58 39
85 Мувир'яг 7 3
86 Некрасовці 25 19
87 Нове Липово 17 17
88 Новий Кеп 90 60
89 Нововолково 466 454
90 Новосели 71 31
91 Нуризово 158 140
92 Оросово 315 254
93 Павлушата 34 13
94 Падера 473 493
95 Петровці (Карсовайське) 34 32
96 Петровці (Сергинське) 3 2
97 Петухово 53 35
98 Пиб'я 482 465
99 Пишкець 121 92
100 Пібаньшур (селище) 2301 1841
101 Пібаньшур (присілок) 19 86
102 Підборново 169 95
103 Піроково 25 21
104 Полішонки 22 10
105 Порошино 0 0
106 Потьомкіно 0 0
107 Пулиб 12 11
108 Рахмал 8 1
109 Річка Люк 85 69
110 Руський Пібаньшур 7 3
111 Сед'яр 23 19
112 Сенькачум 7 1
113 Сергино 511 444
114 Сєвер 20[12] 0
115 Сизево 49 36
116 Сосновка 119 100
117 Старий Кеп 2[13] 0
118 Такапі 397 420
119 Торліно 0 0
120 Тугей 24 1
121 Тукташ 98 59
122 Турецьке 449 361
123 Удмуртський Пібаньшур 34 33
124 У Річки Даниловка 12[11] 0
- У Річки Кузі 0 -
125 Ушур 451 344
126 Чебани 27 19
- Чепецький[14] 170[15] -
127 Чуялуд 125 90
128 Шарпа 138 113
129 Шолоково 210 179
130 Шур (починок) 2[11] 0
131 Шур (присілок) 53 52
132 Юлдир 67 62
133 Юнда 489 463
134 Ягвар 4 1
135 Ягошур (Верх-Люкінське) 26 19
136 Ягошур (Юндинське) 144 108

Господарство

[ред. | ред. код]

В окрузі діє декілька промислових підприємств, в тому числі ВАТ «Балезінський ливарно-механічний завод», ВАТ «Балезінський ліспромгосп», ЗАТ «Балезінський завод будівельних матеріалів», льонозавод ВАТ «Балезінський льон», цех з виробництва спирту ЛГЗ «Глазовський» (пущений 1998 року). Будівництвом у районі займається ВАТ «Балезінська міжгосподарська будівельна організація». Основний напрямок сільського господарства — м'ясо-молочне тваринництво та рослинництво. Вирощують зернові та кормові культури, льон, картоплю, менше овочі. Сільськогосподарські підприємства обслуговують ВАТ «Балезінське ремонтно-технічне підприємство», ВАТ «Балезіноагропромхімія», ВАТ «Карсовайська машинно-технічна станція». Окрім цього в окрузі зареєстровано понад 800 приватних підприємств та підприємців.

1895 року прокладена залізниця Кіров-Перм, на якій знаходиться залізнична станція Балезіно. По південній частині району проходить автодорога Іжевськ-Глазов.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

В окрузі 35 загальноосвітніх шкіл (1996), 1 спеціалізована школа, ПТУ № 48, школа мистецтва та 2 її філіали, ДЮСШ, дитячий будинок, 36 садочків (1996). Центральна окружна лікарня на 235 місць, в селі Зарічний — лікарня Міністерства охорони здоров'я Удмуртії. Є 43 будинки культури та сільських клуби, будинок дитячої творчості, 29 бібліотек, 1 кінотеатр, окружний краєзнавчий музей, 54 пам'ятки культури, в тому числі 22 археологічних, 2 архітектури, 30 історичних та монументальних. Виходить місцева газета «Вперед» (з 1931 року).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. ↑ Между Камой и Чепцой. Взгляд сквозь годы и века. Балезинский район — Ижевск: Удмуртия, 2002. — 384 с.: ил. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/1800202105200008
  4. ↑ Результати перепису населення 2002 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Результати перепису населення 2010 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ З них козаків — 2 особи
  8. ↑ Бесерм'яни — 240 осіб, азербайджанці — 127, українці — 106, марійці — 23, чуваші — 23, білоруси — 22, грузини — 20, башкири, вірмени — по 19, цигани — 16, таджики — 12, узбеки, чеченці — по 11, молдовани — 10, комі-перм'яки — 8, інгуші — 7, казахи, німці — по 5, каракалпаки, комі, мордва — по 4, лезгини, поляки — по 3, гагаузи, євреї, селькупи — по 2, аварці, греки, даргинці, кумики, осетини, перси, табасарани, тувинці, туркмени — по 1, інші — 1 особа
  9. ↑ З них росіяни - 80%.
  10. ↑ З них удмурти - 100%.
  11. ↑ а б в г д З них удмурти - 100%.
  12. ↑ З них росіяни - 95%.
  13. ↑ З них удмурти - 50%, росіяни - 50%.
  14. ↑ Приєднано до селища Балезіно.
  15. ↑ З них удмурти - 53%.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балезінський_район&oldid=41149560