Грузини в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грузини в Україні
Кількість34 199 осіб [1]
АреалДонецька область: 7 197
Харківська область: 4 408
Запорізька область: 3 899
Дніпропетровська область: 2 834
Одеська область: 2 785
Моваросійська, грузинська, українська
Релігіяхристиянство

Грузини в Україні  — грузинська етнічна меншина, яка проживає на території України. Загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису) становить 34 199 осіб, більшість яких проживає у Донецькій (7 197 особи), Харківський (4 408 осіб), Запорізькій (3 899 осіб), Дніпропетровській (2 834 особи) та Одеській (2 834 особи) областях.

Історія

[ред. | ред. код]

Відомо, що дружні відносини між Грузією та Київською Руссю існували ще у період правління Володимира Мономаха. Грузинський цар Давид, на запрошення київського князя, відвідував Київську Русь. Київський князь Ізяслав одружився[джерело?] з Русудан[en], дочкою грузинського царя Деметрія I, а цариця Тамара була одружена з колишнім новгородським князем Юрієм (Георгієм) Андрійовичем.[2]

Рятуючись від турецького переслідування грузини почали переселятись на територію України ще у XVIII столітті. На поселення прямували часто і князі, і дворяни. З грузинських мігрантів була сформована спочатку рота, а потім полк. У 1738 році тим, хто служив у грузинському полку, на вічне спадкове володіння було надано землі в «пристінних місцях» (князь отримував 30, а дворянин — десять дворів). Поселення відбувалось на землях Полтавського, Миргородського, Лубенського і Прилуцького полків — всього на Полтавщині царський уряд поселив 5 тисяч грузинів. Типові військові поселення на півдні України утворили і грузини-переселенці.

Значна частина грузинів була переселена в Україну за участь у боротьбі Шаміля проти царських завойовників. Чимало грузинів, вірмен і греків скеровувалося у південні райони Російської імперії згідно з указом 1837 року.

Більшість грузинів переселилися на територію України через війну в Абхазії.

У 2001 р. грузинську мову рідною назвали 12 539 (36,7 %) грузинів України, ще 2 253 (9,6 %) вільно нею володіють. Більше половини грузинів назвали рідною мовою російську[2].

Рідна мова[1] Кількість грузин %
Російська мова 18 589 54,36
Грузинська мова 12 539 36,66
Українська мова 7 794 8,24
Інша 158 0,46

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Наразі на території України діє 4 грузинських національно-культурних товариства: у Львівській, Одеській областях та в Криму.[2]

Участь грузин у війні на сході України

[ред. | ред. код]

За даними екс-начальника генштабу збройних сил Грузії Гігі Каландадзе, в Україні станом на початок 2015 року воювало близько сотні громадян Грузії.[3] Деякі з них віддали життя, захищаючи Україну від російської збройної агресії на сході України. Серед них:

Україно-грузинські відносини

[ред. | ред. код]

Першоосновою українсько-грузинських двосторонніх зв'язків стало підписання Договіру про дружбу і співробітництво двох незалежних держав 5 грудня 1918 року. Дипломатичні відносини між двома незалежними державами були встановлені 21 липня 1992 року. Дипломатичне посольство України в Грузії почало діяти 5 квітня 1994 року, а Посольство Грузії в Україні — 19 серпня 1994 року.[8]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 вересня 2012.
  2. а б в Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект: Навчальний посібник. — Київ : АртЕК, 2001. — 304 с.
  3. Погибший на Украине грузинский доброволец похоронен в родном селе // Кавказский узел [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Гріголашвілі Олександр Михайлович // Небесна гвардія. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  5. Десять героев Украины [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Під Широкиним загинув доброволець «Азова» з Грузії // [[5 канал]], 19 квітня 2015 р. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  7. Саакашвілі заявив про смерть грузинського офіцера, який захищав Маріуполь // [[Український тиждень|Тиждень.ua]], 2 липня, 2015 р. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  8. Укрінформ-новини. Українсько-грузинські взаємовідносини. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 27 грудня 2012.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]