Сиворакша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Звичайна сиворакша)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сиворакша
Доросла сиворакша з багатоніжкою
Доросла сиворакша з багатоніжкою
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшеві (Scolopacidae)
Рід: Сиворакша (Coracias)
Вид: Сиворакша
Coracias garrulus
Linnaeus, 1758
Ареал євразійської сиворакші      Ареал гніздування C. g. garrulus     Ареал гніздування C. g. semenowi     Ареал зимування
Ареал євразійської сиворакші      Ареал гніздування C. g. garrulus     Ареал гніздування C. g. semenowi     Ареал зимування
Посилання
Вікісховище: Coracias garrulus
Віківиди: Coracias garrulus
ITIS: 554518
МСОП: 22682860
NCBI: 188338

Сиворакша євразійська[1], інколи ракша (Coracias garrulus) — птах ряду сиворакшоподібних. Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. В Україні гніздовий перелітний птах.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Трохи менша за голуба. Маса тіла — 140—190 г, довжина тіла — 30—32 см, розмах крил — 66—73 см. У дорослого птаха в забарвленні переважає яскравий зеленкувато-синій колір, передній край крил фіолетово-синій. Молодий птах блякліший, з бурим відтінком у синьому кольорі. Дзьоб прямий, сильний, темнобурий, ноги міцні. Голос - хриплувате "рек-рек"[2].

Ареал виду та поширення в Україні

[ред. | ред. код]

Ареал охоплює степову, лісостепову та південь лісової смуги Євразії від Піренейського півострова на схід до долини Верхньої Обі, Західного Алтаю, Пакистану, а також північ західної Африки. Зимує у Східній та Південній Африці[3]. До 1970-х рр. гніздився по всій території України. Зараз став дуже рідкісним або зник у більшості районів Полісся та Лісостепу; у степовій смузі чисельніший.

Чисельність і причини її зміни

[ред. | ред. код]

Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. Зараз найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській областях (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській області в 2005 р. гніздилося 100—120 пар. Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, застосування отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на місцях зимівлі.

Особливості біології

[ред. | ред. код]
Coracias garrulus

Перелітний птах. В Україні прилітають на місця гніздування у кінці квітня — на початку травня. На півночі живуть у лісах, садах, на півдні у глинястих балках, на стрімких берегах річок. У лісовій смузі гнізда влаштовує в дуплах; у степовій — заселяє нори у схилах урвищ, нерідко поряд із бджолоїдкою звичайною. Гніздиться окремими парами або колоніями до 5 пар. Кладка у травні — червні, з 3–6 яєць. Насиджують самка і самець протягом 18—19 днів. Має один гніздовий цикл. Пташенята вилітають з гнізда у віці 26—28 днів, у липні. Осінній відліт у серпні — вересні. Живляться переважно шкідливими комахами; корисні птахи.

Охорона

[ред. | ред. код]

Належить до категорії SPEC 2 (вид, поширення якого обмежене Європейським континентом і який має несприятливий охоронний статус). Знаходиться під охороною Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус — зникаючий. В Україні охороняється на об'єктах ПЗФ переважно степової смуги: Чорноморський біосферний заповідник, Луганський природний заповідник, НПП «Святі гори», Регіональний ландшафтний парк «Меотида» тощо.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Співи Птахів - Сиворакша.
  3. У Тузловські лимани прилетіли червонокнижні птахи з Африки. 30.04.2024, 15:24