Сиворакша
| Сиворакша | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Доросла сиворакша з багатоніжкою
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracias garrulus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
 Ареал євразійської сиворакші Ареал гніздування C. g. garrulus Ареал гніздування C. g. semenowi Ареал зимування | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сиворакша євразійська[1], інколи ракша (Coracias garrulus) — птах ряду сиворакшоподібних. Один з 8-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. В Україні гніздовий перелітний птах.
Трохи менша за голуба. Маса тіла — 140—190 г, довжина тіла — 30—32 см, розмах крил — 66—73 см. У дорослого птаха в забарвленні переважає яскравий зеленкувато-синій колір, передній край крил фіолетово-синій. Молодий птах блякліший, з бурим відтінком у синьому кольорі. Дзьоб прямий, сильний, темнобурий, ноги міцні. Голос - хриплувате "рек-рек"[2].
Ареал охоплює степову, лісостепову та південь лісової смуги Євразії від Піренейського півострова на схід до долини Верхньої Обі, Західного Алтаю, Пакистану, а також північ західної Африки. Зимує у Східній та Південній Африці[3]. До 1970-х рр. гніздився по всій території України. Зараз став дуже рідкісним або зник у більшості районів Полісся та Лісостепу; у степовій смузі чисельніший.
Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. Зараз найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській областях (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській області в 2005 р. гніздилося 100—120 пар. Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, застосування отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на місцях зимівлі.
Перелітний птах. В Україні прилітають на місця гніздування у кінці квітня — на початку травня. На півночі живуть у лісах, садах, на півдні у глинястих балках, на стрімких берегах річок. У лісовій смузі гнізда влаштовує в дуплах; у степовій — заселяє нори у схилах урвищ, нерідко поряд із бджолоїдкою звичайною. Гніздиться окремими парами або колоніями до 5 пар. Кладка у травні — червні, з 3–6 яєць. Насиджують самка і самець протягом 18—19 днів. Має один гніздовий цикл. Пташенята вилітають з гнізда у віці 26—28 днів, у липні. Осінній відліт у серпні — вересні. Живляться переважно шкідливими комахами; корисні птахи.
Належить до категорії SPEC 2 (вид, поширення якого обмежене Європейським континентом і який має несприятливий охоронний статус). Знаходиться під охороною Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус — зникаючий. В Україні охороняється на об'єктах ПЗФ переважно степової смуги: Чорноморський біосферний заповідник, Луганський природний заповідник, НПП «Святі гори», Регіональний ландшафтний парк «Меотида» тощо.
- Гаврись Г. Г. Сиворакша // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 471. — ISBN 978-966-7059-0-7.
- Сиворакша / В. М. Грищенко ; Українське товариство охорони птахів. - Чернівці : [б.в.], 1995. - 14 с. - (Птах 1995 року)
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- Сиворакша в Червоній книзі України
- European roller - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
- Ракша, сиворакша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1556. — 1000 екз.
- Голос Сиворакші на каналі "Співи Птахів"
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Співи Птахів - Сиворакша.
- ↑ У Тузловські лимани прилетіли червонокнижні птахи з Африки. 30.04.2024, 15:24