Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Синопти́чна метеороло́гія (від грец. sinoptikos — «побачене разом») — розділ метеорології, що розглядає процеси із характерним просторовим розміром порядку 1000 км або більше, але менші за загальні процеси циркуляції атмосфери[1][2]. На цій шкалі існують такі явища як депресії, циклони та антициклони позатропічних широт, діють хвилі Росбі. Оскільки ці явища є головними чинниками, що впливають на погоду у помірних широтах, саме на цій шкалі проводиться сучасне прогнозування погоди.
Засновником синоптичної метеорології вважається Генріх Вільгельм Брандес.
