Роза вітрів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роза вітрів за 2008 рік для аеропорту Ла-Гвардія, Нью-Йорк
Проста восьмипроменева роза вітрів

Роза вітрів (англ. wind rose; нім. Windrose f) — векторна діаграма, що характеризує в метеорології та кліматології режим вітру в даному місці за певний період (багаторічні спостереження, рік, місяць, сезон тощо). Виглядає як багатокутник, у якого довжини променів, що розходяться від центру діаграми в різних напрямках (румбах горизонту), пропорційні повторюваності вітрів цих напрямів («звідки» дме вітер)[1][2].

Побудова[ред. | ред. код]

Як правило, розу вітрів будують, відкладаючи відрізки, довжини яких пропорційні повторюваності вітрів (у % від загального числа спостережень), на 8 (або 16) прямих лініях, що розходяться з центру спостереження під кутом 45° (або 22,5°) одна до одної[1][2]. Поєднуючи кінці зазначених відрізків прямими, отримують багатокутник — розу повторюваності вітрів. Так само можна побудувати, відкладаючи не повторюваність напрямку, алей й максимальну швидкість вітру, розу швидкості вітрів[2].

Роза вітрів, побудована за реальними даними спостережень, дозволяє по довжині променів побудованого багатокутника виявити напрямок панівного, або переважаючого вітру, з боку якого найчастіше приходить повітряний потік в дану місцевість. Тому справжня роза вітрів, побудована на підставі ряду спостережень, може мати істотні відмінності довжин різних променів.

Застосування[ред. | ред. код]

Розу вітрів враховують при будівництві злітно-посадкових смуг аеродромів, автомобільних доріг, планування населених пунктів, оцінці взаємного розташування житлового масиву і промзони (з точки зору напрямку перенесення шкідливих домішок вітром від промзони) і безлічі інших господарських завдань (агрономія, лісове і паркове господарство, екологія та ін.)[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Роза вітрів // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — С. с.
  2. а б в Самойлов К. И., 1941.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]