Гвіздець: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Лама1 (обговорення | внесок) |
Лама1 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 117: | Рядок 117: | ||
* Господарський двір |
* Господарський двір |
||
* Кам'яна огорожа |
* Кам'яна огорожа |
||
Версія за 03:01, 28 січня 2015
| смт Гвіздець | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район | Коломийський район | ||
| Рада | Гвіздецька селищна рада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Основні дані | |||
| Засноване | |||
| Перша згадка | 15 грудня 1373 р. | ||
| Магдебурзьке право | 1785 | ||
| Статус | із 1940 року | ||
| Площа | 2,22 км² | ||
| Населення | 1931 (01.01.2011)[1] | ||
| Густота | 870 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 78260 | ||
| Телефонний код | +380 3433 | ||
| Географічні координати | 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д.Координати: 48°34′31″ пн. ш. 25°16′59″ сх. д. / 48.57528° пн. ш. 25.28306° сх. д. | ||
| Водойма | річки Чорнява, Діброва
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Гвіздець | ||
| До райцентру: | |||
| - залізницею: | 22 км | ||
| - автошляхами: | 24 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 79 (пересадка на ст. Коломия) км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Гвіздець Коломийського р-ну, Івано-Франківської області | ||
| Карта | |||
  Гвіздець | |||
 Гвіздець | |||
| |||
|
| |||
Гвізде́ць — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області, центр селищної ради. Містечко розташоване на правому березі річки Чорнява — притоки Пруту, за 20 км від Коломиї, за 22 км від Городенки.
Історія
Невідомо коли Гвіздець був заснований, але в письмових документах XIV століття Гвіздець згадуєтеся як значне поселення. За деякими історичними працями, це поселення існувало ще мінімум у XIII–XIV столітті. Боярин або шляхтич Васько Тептукович зазначений як володар поселення починаючи з 1416 року. Теодорик Потоцький у листі від 28 серпня 1648 року до шляхти цієї землі закликав їх формувати загони проти селян-бунтівників. (див. Універсал).
Перша згадка про Гвіздець 15 грудня 1373 р.: князь Владислав Опольський надає поселення Гвіздець Хоткові Лойовичу, також поселення Чернова (Чернява). На умовах: може брати данину грошима, мешканці прикріплюються за землею, Лойович розпоряджається. Повинен виставляти військо в разі війни (1 піший, 1 кінний). [2]
У XVI столітті Гвіздець у володінні Бучацьких, потім Потоцьких, Пузин.
16 серпня 1531 р. головні сили війська Польського Корівства вирушили з-під Обертина до Гвіздця, захопленого молдаванами Петру Рареша. 19 серпня відбулась битва біля міста.[3]
В 1715 році князь Козельський Міхал (Михайло) Пузина заснував у Гвіздці дерев'яну резиденцію (кляштор) бернардинів.
1765 року переважну більшість мешканців Гвіздця становили жиди (так було прийнято цей етнос у Речі Посполитій; або євреї — прийнято називати в Московії-Росії, СССР). Єврейське населення становило 541 чоловік, що становило приблизно 60% населення. Родина Пузинів була патроном як костелу бернардинів, так і синаґоґи.
Після приєднання Галичини до Австрійської імперії 1785 року Гвіздець знову отримав статус міста, став значним торговельно-ремісничим містечком. Значно збільшене єврейське населення займалося торгівлею. Гвіздецька домінія мала власну печатку з зображенням герба роду Пузин (на блакитному тлі — червона брама, увінчана срібним хрестом), який в окремих джерелах межі XIX–XX століть трактується як тогочасний герб містечка.
У 1801 році відкрили тривіальну (двомовну) народну школу, а в 1908 році — приватну українську школу. У 1911 році в містечку було відкрито читальню і громадську бібліотеку. В 1912 році в Гвіздці вже діяла п'ятикласна школа з польською мовою навчання.
У 1939 році згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа містечко перейшло до УРСР у складі СРСР.
За роки 2-ї світової війни спалено 329 будинків, загинуло 3633 цивільних мешанців. Під час німецько-фашистської окупації 1941–1943 в Гвіздці знаходилось єврейське ґетто.
Географічне положення
Транспорт
У селищі розташований залізничний вокзал Гвіздець. У різні роки це була станція, роз'їзд, колійний пост тощо.
Щоденно курсує кілька дизелів у сполученні з Городенкою, Коломиєю, Заліщиками. У серпні 2014 року запущено прямий поїзд до Києва за маршрутом "Київ-Рахів"
Населення
| Рік | Населення | Українці | Поляки | Німці, євреї | |||
| 1857 | |||||||
| 1873 | |||||||
| 1880 | |||||||
| 1900 | |||||||
| 1921 | |||||||
| 1931 | |||||||
| 1935 | |||||||
| 1941 | |||||||
| 1959 | |||||||
| 1967 | |||||||
| 1982 | |||||||
| 1988 | |||||||
| 2004 |
У селищі багато хто довіряє УПЦ КП. Є декілька сімей греко- і римо-католиків.
Відомі особистості
У містечку Гвіздець народилися:
- Пстрак Ярослав Васильович (1878–1916) — український графік і живописець.
- Шевченко Андрій Віталійович — український журналіст, політик.
- Яцик Роман Михайлович (1946) — український лісівник, професор кафедри лісознавства Прикарпатського національного університету.
- Єжи Кавалерович (Jerzy Kawalerowicz) (1922–2007) — польський режисер.
Мешкали, працювали
- Трильовський Кирило — працював адвокатом у містечку.[4]
- Бизов Володимир Федорович — ректор Криворізького технічного університету.
Архітектура
Церква "Різдва пресвятої Богородиці" збудована у 1850 р. як православна на місці монастирської церкви замість згорілої дерев'яної церкви.
Бароковий костел і монастир бернардинів побудовані у 1721–1735 рр. на кошти княгині Пузини (уроджена Потоцька) з надбрамною дзвіницею і чоловічим монастирем, є декілька старовинних будинків, в яких розміщена школа-інтернат. Складові частини:
- Костел
- Келії монастиря
- Надбрамна дзвіниця
- Господарський двір
- Кам'яна огорожа
Костел цегляний, з невеликим трансептом. Західний фасад прикрашений двома вежами на три яруси. Головний портал прикрашений подвійними колонами коринфського ордеру. У інтер'єрі залишки ліплення і стінописів.
Келії прибудовані до костелу з північного боку. Прямокутні, на 2 поверхи, з внутрішнім двориком. Внутрішнє розпланування коридорного типу з однобічним розташуванням. Склепіння 1-го поверху хрещаті й напівциркульні. Ще у 1784 році в приміщенні келій влаштували народну школу.
Реставрації проводили у 1838, 1880 і 1918 рр. У 1888 сталась пожежа.
Примітки
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Akta grodskie e ziemskie, 1875. — T. V. — S. 9 — 10.
- ↑ M.Plеwczyński. Sieniawski Aleksander h. Leliwa (ok. 1490–1568) // Polski Słownik Biograficzny.- Warszawa — Kraków, 1996. t. XXXVII/1, zeszyt 152.— S. 115 (пол.)
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».- Львів: «Тріада плюс», 2010. 228 с., іл. с.186
Джерела
- A.Betlej. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa». 1996, tom. 4. 211 s., 402 il. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) ISBN 83-85739-34-3.
Посилання
- Стефан Томашевський «Матеріали до історії Галичини»
- веб-сайт селища Гвіздець — Історія містечка. Персоналїї
- Коломийщина: селище міського типу Гвіздець
- Облікова картка
- Гвіздець. Замки та храми України
- Gwoździec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 924. (пол.) (1881)
- " Памятники градостроительства и архитектуры УССР ", Т 2, Киев, «Будівельник», 1985
- Такий от Гвіздець (історична довідка, фоторепортаж)
| |||||||||||
| |||||||
