Баклан чубатий: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 29: Рядок 29:
== Морфологічні ознаки ==
== Морфологічні ознаки ==


Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між [[палець|пальцями]] на лапах містяться, як і в [[гуси|гусей]], [[шкіра|шкіряні]] перетинки, що з'єднують всі чотири пальці. Ці перетинки допомогають бакланам цього виду [[плавання|плавати]] тривалий час та занурюватись під [[вода|воду]].
Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між [[палець|пальцями]] на лапах містяться, як і в [[гуси|гусей]], [[шкіра|шкіряні]] перетинки, що з'єднують всі чотири пальці. Ці перетинки допомагають бакланам цього виду [[плавання|плавати]] тривалий час та занурюватись під [[вода|воду]].


== Поширення ==
== Поширення ==

Версія за 15:16, 8 грудня 2018

Баклан чубатий
Баклан чубатий
Баклан чубатий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Веслоногі, або Пеліканоподібні (Steganopodes, або Pelecaniformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Баклан Phalacrocorax
Вид: Баклан чубатий
Phalacrocorax aristotelis
(Linnaeus, 1761)
Посилання
Вікісховище: Phalacrocorax aristotelis
Віківиди: Phalacrocorax aristotelis
EOL: 17000428
ITIS: 174733
NCBI: 126867
Fossilworks: 365986

Бакла́н чуба́тий, або бакла́н довгоно́сий (Phalacrocorax aristotelis) — вид птахів з родини бакланових. Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між пальцями на лапах містяться, як і в гусей, шкіряні перетинки, що з'єднують всі чотири пальці. Ці перетинки допомагають бакланам цього виду плавати тривалий час та занурюватись під воду.

Поширення

Чубатий баклан поширений в Ісландії, по атлантичному узбережжю Європи, на Середземному морі і на північно-західному узбережжі Африки. У Росії цей вид зустрічається на Кольському півострові на узбережжі Мурманська і вважається рідкісним. В Україні рідкісний гніздовий птах на морському узбережжі Криму (півострів Тарханкут, південне узбережжя, південь Керченського півострова), зустрічається на о. Зміїний.

Чисельність і причини її зміни

У Європі чисельність становить 75—81 тис. пар. У Криму гніздиться близько 850—900 пар, у тому числі бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2—11 особин на 1 км прибережної смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор непокою.

Особливості біології

Колонія бакланів чубатих

Баклан з'являється на суші тільки в період гніздування, решта часу проводить в морі недалеко від берегів. Чубаті баклани частіше гніздяться колоніями, рідше — окремими парами у важкодоступних місцях на скелях або серед каміння майже біля самої землі. Моногам. Гніздо будують з водоростей і сухої трави, а також з гілок верби і ялівцю і використовують декілька років. Чубатий баклан відкладає від 2 до 5 яєць, насиджують кладку і самець і самка. Яйця білого кольору відкладають навесні залежно від того, коли в околицях гнізда тане сніг. Якщо весна пізня, частина бакланів може і зовсім відмовитися від гніздування. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубаціі — близько 65 %. У виводку 1-3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2—3-річному віці. Чубаті баклани харчуються переважно рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін.), рідко дрібними ракоподібними).

Охорона

Чубаті баклани живляться виключно рибою. Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), Бернської конвенції (Додаток ІІІ). Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. В Україні охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках.

Посилання

Література