Хотинська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хотинська фортеця
замок в Хотині
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Статус: Державний історико-архітектурний заповідник
Країна: Україна Україна
Місце розташування: м. Хотин Чернівецька область
Географічні координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.52194° пн. ш. 26.49833° сх. д. / 48.52194; 26.49833Координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.52194° пн. ш. 26.49833° сх. д. / 48.52194; 26.49833
Перша згадка: ІХ століття
Встановлений: князем Володимиром Святославичем
Початок будівництва: 1250-ті рр.
Завершення будівництва: 1340-ві рр.
Стан: відреставровано (?)
Веб-сторінка http://www.castles.com.ua/n9n.html, http://7chudes.in.ua/info/80.htm
Герб Хотина

Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця 1318 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.

Історія[ред.ред. код]

Південна (В'їзна) башта
Ясська брама
Залишки фортечних мурів

У складі руських земель[ред.ред. код]

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям.

Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Наприкінці 11 століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицкого, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.

У 12501264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фотреці звели нові невеликі укріплення.

У складі Шипинської землі[ред.ред. код]

З кінця ХІІ ст. на півдні Галицького князівства Галицько-Волинської держави починає формуватись земля з напів-автономним статусом. Після монголо-татарської навали зв'язки з галицько-волинськими землями послабились, що призвело до їх фактичного відокремлення на початку XIV, та визнання зверхності Золотої Орди.

У сер. XIV ст. починається занепад Золотої Орди, в залежності від якої перебував край. В 1349 р. Королівство Польське захопило Галицьке князівство. В цей же час на землях у басейні ріки Молдова формується нова держава — Молдавське князівство.

На південному прикордонні Галицького князівства постає Шипинська земля — практично самостійна адміністративно-територіальна одиниця з власною самоуправою, за яку вели запеклу боротьбу Королівство Польське, Королівство Угорське та Молдавське князівство.

Документально вперше згадує Шипинську землю Ян Длуґош в 1359 році у зв'язку з походом короля Казимира у Молдавію. Приблизні межі описувались в грамоті 1412 року.

Загальне керівництво землею здійснював Воєвода. Хотинська фортеця була центром Хотинської волості («дєржави»), якою керував Староста («дєржавець»)

В складі Молдавського князівства[ред.ред. код]

В 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський володар воєвода Стефан III Великий значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, п'ять башт, рівень двору фортеці піднімають на 10 метрів та розділяють на Княжий двір і двір Воїнів. Були вириті глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південного прясла мурів та Південної (В'їзної) брами з дерев'яними мостами, звединими напочатку 18 століття турками. Упродовж 14–16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

Церква св. Олександра Невського

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мухамеда ІІ Фатіха. Проте на межі 15–16 століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти і розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Тарновського місто Хотин було штурмом взято польскими військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували 3 башти, частину західної стіни. Після її здобуття, поляки відновили Хотинську цитадель у 15401544 роках, але згодом втратили її. 1561 року фортецю захопили війська під проводом польського шляхтича Ласького Альбрехта, новий тодішній господар Молдавії Яків Василакі Гераклід «Деспот» (союзник Ласького) віддав йому фортецю з навколишніми поселеннями у користування (комендантом фортеці був призначений Іван (Ян) П'ясецький — родич Дмитра Вишневецького). Через конфлікт між А.Лаським та «Деспотом» останній відібрав у поляка фортецю, що останній не захотів пробачити, вирішив організувати похід проти нього, залучивши через Івана (Яна) П'ясецького до походу Дмитра Вишневецького.[1] У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю і утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії і Трансильванії Михая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Могила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Семен Могила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) і колишній на той час правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Речі Посполитої Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща.

Під владою Османської імперії 1617–1788[ред.ред. код]

Турецький мінарет у Хотині

1617 за Бушівським мирним договором землі Валахії та Молдавії, а також і Хотин, відійшли під владу Османської імперії: Молдавське князівство стало васалом.

У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захоплює місто.

Хотинська битва 1621[ред.ред. код]

В жовтні 1621 року, козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича виграли битву в турецько-татарських (400 тис.). 8 жовтня 1621 султан Осман II підписав дуже незручний для Туреччини Хотинський мирний договір. Згідно з договором турецько-польський кордон проходив Дністром. Польща передала Хотин туркам.

Богдан Хмельницький весною 1650 року на певний час звільнив Хотин. В 1653 році на лівому березі Дністра в Жванецькій битві брав участь хотинський гарнізон турків.

Хотинська битва 1673[ред.ред. код]

В листопаді 1673 року Хотинська фортеця знову перестає бути турецькою, Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин.


1699 рік Хотинська фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівства згідно з Карловицьким мирним договором. В 1711 в Хотин знову приходять турки.

На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин у головний форпост на Дністрі. Протягом 17111718 рр. турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом.

1739 та 1769 фортеця була здобута росіянами і 1788 австрійцями та віддана знову туркам.

Хотинська битва 1788[ред.ред. код]

1788 місто було взяте в облогу австрійськими військами під ком. принца Фрідріха і російськими військами під ком. генерала Івана Петровича Салтикова. Місто було в облозі 4 місяці і 8 днів.19.09.1788 місто з комендантом Осман пашею здалося. Осман паші та ін. дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро з замку, фортеці та міста. Це все було вивезене на 2700 возах. Салтиков запросив до себе Осман пашу на обід. Осман паша був «чоловіком» Гелени — сестри Софії Клявоне .Софія Клявоне перебувала тоді в зв'язку з Солтиковим. Клявоне через Солтикова передалала листи своїй сестрі в Хотинський замок. Не без допомоги Софії туркам дозволили вивезти з Хотина все майно та людей. Після того як місто капітулювало в ньому було 16 857 жителів. Жителям після капітуляції дали провіанту на 8 днів.

1.10.1788 австрійські і російські війська ввійшли в місто. Місто було пусте і значно поруйноване. Передмістя Константинополь ще раніше спалив Осман паша.

Опис фортеці 1788 року[ред.ред. код]

Ось як описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский. Хотинська фортеця в формі чотирьохкутника, 1800 на 730, має четверо воріт. Ворота називались: Водяні, Стамбульські, Бендерські і Корохові. В середині замку знаходяться палац, мечеть, тур. баня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто розташоване вище фортеці і оточене грабовим палісадом до самої фортеці. Одне передмістя називалось Константинополь, а ін., біля воріт, які виходили на дорогу до Окопів, називалося Румля. Між двома передмістями був сад Осман, який виходив і поза палісад. Малий струмок, який стікав в Дністер, ділив місто і фортецю на дві частини. Місто було забудоване дерев'яними будинками. При фортеці знаходилось 7000 війська, комендантом тоді там був Осман та жив ага яничар Друру оглу. Його брат був убитий в одній з сутичок під Хотином.

Під владою Російської імперії з 1812[ред.ред. код]

У 1806 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 р. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX ст. Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Найкраще збереженим залишився Хотинський замок.

Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми.

У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй». У 2012 році організатори вирішили провести фестиваль у Варшаві.

Віднедавна фортеця доступна для перегляду у Google Street View.

Хотин в літературі та мистецтві[ред.ред. код]

Стіни твердині над Дністром можна побачити у багатьох кінострічках:

Хотин в мистецтві[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Хотинський замок

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. — № 117-118.
  • Чухліб Т. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500–1700 рр. — К.,2010

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький. — К.: «Україна», 2003. 192 с. ISBN 966-524-129-X с.118