Камчатський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Камчатський край
Камчатский край
Flag of Kamchatka Krai.svg
Coat of arms of Kamchatka Oblast.svg
Прапор Герб
Russia - Kamchatka Krai (2008-01).svg
Адміністративний центр Петропавловськ-Камчатський
Площа

- Усього
- % водн. пов.


472 300 км²

Населення

- Усього
- Густота


342 245 [1] (2010)
0.72 осіб/км²

Федеральний округ Далекосхідний
Економічний район Далекосхідний
Автомобільний код 41, 82
Часовий пояс MSK+8 (UTC+12)

Камча́тський край (рос. Камча́тский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — місто Петропавловськ-Камчатський.

На півночі межує з Чукотським автономним округом і Магаданською областю, на півдні через Першу Курильську протоку із Сахалінською областю.

Утворений 1 липня 2007 року в результаті об'єднання Камчатської області і Коряцького автономного округу.

Географія[ред.ред. код]

Камчатський край знаходиться на крайньому північному сході Росії. Займає територію півострова Камчатка, невелику прилеглу частину материка, Карагінський острів та Командорські острови.

Площа території — 472 300 км², більша її частина відноситься до Коряцького автономного округу. За площею край більший за такі держави, як Велика Британія, Італія, Норвегія, Швеція, а відносно території Росії край займає 2,8 %.

Крайня північна точка розташована на 65°пн.ш. (майже біля Північного полярного кола), південна — на паралелі 50°57'пн.ш. (мис Лопатка). Найбільша ширина півострова — 470 км, материкової частини — 640 км. Протяжність краю з півночі на південь — майже 1600 км. Відстань від Петропавловська-Камчатського до Москви — 11 876 км (9 часових пояси).

Край омивається зі сходу Беринговим морем Тихого океану (протяжність берега більше 2000 км), із заходу — Охотським морем (протяжність берега приблизно 2000 км). На півдні вузька Перша Курильська протока відділяє край від острова Шумшу (Курильські острови) Сахалінської області.

Основні річки: Камчатка, Пенжина (протяжність 713 км), Таловка (458 км), Вивенка (395 км), Пахача (293 км), Апука (296 км), Укелаят (288 км). Озера: Таловське (44 км²), Паланське (28 км²).

Гірські хребти: Серединний (протяжність близько 900 км), Східний, Ветвейський, Пенжінський, Пахачинський, Олюторський і ін. Висоти: г. Хувхойтун (2613 м), г. Ледяна (2562 м), г. Остра (2552 м), г. Шишель (2531 м), сопка Тилеле (2234 м).

Камчатський півострів належить до зони активної вулканічної діяльності, на його території розташовані близько 300 великих і середніх вулканів, 29 із яких діючі. Тут розташований найвищий вулкан Євразії — Ключевська сопка. Із діяльністю вулканів пов'язане утворення багатьох корисних копалин, а також гідротермальної активності: поява гарячих джерел, утворення фумарол, гейзерів та інших проявів.

Площа Камчатського краю[ред.ред. код]

Камчатський край як адміністративна одиниця Росії розташований на крайньому північному сході. Територія краю включає в себе півострів Камчатку, материкову частину на півночі та кілька островів біля східних берегів.

Більшу частину краю займає півострів Камчатка. Площу півострова вчені-географи та топографи багато років не можуть виміряти з досконалістю. Слід розглянути кілька варіантів:

  • Г. Ф. Старіков та П. Н. Дьяконов в книзі про ліси Камчатки (1954) пишуть, що північну межу півострова слід вважати умовну лінію, що проходить від Рекіннікської бухти і далі по річці Альховаям, яка впадає в затоку Анапка. Площа півострова не вказана.
  • В книзі І. С. Гуревича та К. Г. Кузакова «Коряцький автономний округ» (1960) та в деяких інших відомостях подано дані про площу окремих районів Камчатської області. Так сумарна площа Олюторського та Пенжинського районів, які повністю розташовані за межами півострова, становить 200 000 км². А площа всієї Камчатської області, як відомо, — 472 300 км². Якщо вирахувати, то вийде, що площа Камчатки становить 270 000 км².
  • У відомій книзі про Камчатку Є. Л. Любімової, яка видана 1961 року, вкзано, що площа півострова склада 350 000 км². Він відмічає, що північну межу слід проводити по смузі бухта Рекіннікі — затока Анапка.
  • В капітальній праці «Геологія СРСР», виданій 1964 року, в розділі «Фізико-географічний опис» В. В. Стиріковіч вказує, що північну межу півострова можна вважати лінію від Рекіннікської губи по річці Рекіннікі і далі по річці Анапка, яка впадає в затоку Уала. В цих межах Камчатка займає 270 000 км².
  • У відомому довіднику про ресурси поверхневих вод Камчатки (1966) стверджують, що при північній межі півострова, що проводиться від гирла річки Рекіннікі до гирла річки Вивенка, площа його не перевищує 250 000 км². Досить глянути на карту, щоб зрозуміти, що відмінності в 100 000 км² досить важко довести.
  • У третьому виданні Великої Радянської Енцоклопедії в статті С. Л. Кушева та В. І. Тіхонова (том 2, 1973) написано, що площа півострова складає аж 370 000 км².
  • У збірнику «Камчатська область» і в книзі Н. Н. Єрмакова «Географія Камчатської області», виданих у Петропавловські-Камчатському в 1966 та 1974 роках відповідно відомості про площу відсутні.
  • В замітці «Шторм розхилитує Камчатку» (газета «Известия» № 45 від 22 лютого 1980 року) стверджується, що площа Камчатки становить 350 000 км².

Клімат[ред.ред. код]

Клімат суворий, в північній частині краю — субарктичний, в центрі і на півдні — помірний, на узбережжі — морський, у внутрішніх районах — континентальний. Зима тривала, сніжна і морозна, середня температура січня −24 °C…−26 °C. Літо коротке, прохолодне і дощове, середня температура липня +12 °C…+14 °C. Кількість опадів від 300 до 700 мм на рік.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Бурий камчатський ведмідь навесні

Води, які омивають Камчатський півострів, багаті різноманітними молюсками, ракоподібними (креветки, камчатський краб), морськими ссавцями (тюлень, сивуч, калан, морж, морський котик), а також великою кількістю видів риб: у Беринговому морі — 394 види, в Охотському — 270 видів.

У Тихому окіані видовий склад ще більш різноманітний і включає в себе родини риб: тріскові, камбалові, оселедцеві, корюшкові, терпугові, окуні морські, рогаткові, лососеві, тихоокеанські благородні лососі, палія, підродина харіусових, а також морські безхребетні.

На Камчатці близько 220 видів птахів. Серед них тихоокеанський мартин, топорики, беренгійський баклан, тихоокеанський чистик, кайри, глупиші є представниками пташиних базарів. Представлені і такі види як ворони, сороки, горіхівки, плиски, куріпки, кулики, яструбині сови. Менш доступні для спостереження такі дрібні птахи, як мала мухоловка, китайський зеленяк, плямистий щеврик, охотський цвіркун, сиза вівсянка, соловей-свистун, юрок, східна синиця, вівсянка-дубровник, сибірський жулан, щур, синьохвостка.

Фауну наземних ссавців складають: камчатський соболь, горностай, видра, заєць-біляк, ондатра, лисиця, лось, олень, сніговий баран, рись, полярний вовк, росомаха, ласка. Фауні притаманні деякі риси острівного характеру: на Камчатці нема таких тайгових тварин, як кабарга і бурундук. Серед крупних хижих звірів лісної зони найпомітнішим і найвідомішим видом був і залишається камчатський бурий ведмідь.

Найчисельніші комахи, які становлять 80 % усіх видів тварин, разом узятих. Серед членистоногих багато павуків; рептилії відсутні взагалі.

Заповідники і пам'ятники природи[ред.ред. код]

Заповідники: Коряцький заповідник, що включає мис Говена, бухту Лаврова і Парапольський діл (327 тис. га), Кроноцький заповідник; природні заповідники — острів Карагинський (193 тис. га), річка Морошечна (150 тис. га), річка Біла (90 тис. га), озеро Паланське (88 тис. га), лагуна Каазарок (17 тис. га), Утхолок (50 тис. га) і ін.

Пам'ятники природи: унікальна Долина Гейзерів, Паланські геотермальні джерела, бухта Анастасії, о. Манчжур, Модриновий ліс, аметисти річки Шаманка і ін.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Руді і розсипи кольорових металів[ред.ред. код]

Незважаючи на незначні сумарні запаси регіону в 450–800 тонн золота, висока концентрація руд від 10 до 25 грамів металу на тонну руди:

Горючі корисні копалини[ред.ред. код]

  • Родовища Охотської і Притіхоокеанської нафтогазоносних провінцій:
  • Крутогоровське родовище бурого вугілля місцевого значення (рентабельні запаси — близько 100 млн т) в Усть-Большерецькому районі — передпроектна підготовка до освоєння, і декілька родовищ кам'яного вугілля в Коряцькому окрузі — Хайрюзовське (С2 — 1,377 млн т) і Лесновське (Р1 — 2,04 млн т, Р2 — 5,9 млн т на глуб. 100 м)

Інші енергоресурси[ред.ред. код]

  • Регіон володіє значним гідроенергопотенціалом:
    • Пенжінська губа Охотського моря володіє колосальним потенціалом, оціненим за радянських часів в рамках проекту Пенжінської ПЕС потужністю в 87 Гвт
    • Великий потенціал річок півострова, реалізований лише декількома об'єктами, зокрема — Толмачевськими ГЕС 20,4 Мвт (проектна 45,2 Мвт) сумарний же потенціал річок оцінюється в розмірі до 20 Гвт робочої потужності
  • Також великий потенціал парогідротерм Камчатки, у тому числі і низькотемепературних, здатних стабільно забезпечувати теплоенергією, а сумарно оцінюваний електропотенціал досягає 1 Гвт. Серед основних родовищ:
  • Високий вітропотенціал узбережжя, особливо в Усть-Камчатському, Собольовському районах і на м. Лопатка

Історія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Загальна чисельність населення Камчатського краю — 358 801 осіб (2007). Середня щільність населення — 0,76 осіб/км². Велика частина населення — 196 тис. осіб (2005) — проживає в міському окрузі Петропавловськ-Камчатський.

Національний склад:

Народ Чисельність, 2002, осіб (%)
Росіяни 290 108 (80,8 %)
Українці 20 870 (5,8 %)
Не вказали національність 11 602 (3,2 %)
Коряки 7 328 (2 %)
Татари 3 617 (≈ 1 %)
Білоруси 3 347 (≈ 1 %)

Населені пункти[ред.ред. код]

На території краю розміщуються 86 населених пунктів, з них міст — 3, селищ міського типу — 6, селищ — 21, сільських поселень — 56.

Чисельність населених пунктів з населенням понад 2 000 осіб (2008)
Поселення,статус Чисельність, осіб Район
Петропавловськ-Камчатський, місто 194 915 Місто обласного підпорядкування
Єлізово, місто 39 585 Місто обласного підпорядкування
Вілючінськ, місто 24 600 (2007) Місто обласного підпорядкування
Мільково, село 8 648 Мільковський
Ключі, селище 6 292 Усть-Камчатський
Усть-Камчатськ, смт 4 268 Усть-Камчатський
Палана, смт 3 753 Окружне селище
Піонєрський, селище 3 105 Єлізовський
Корякі, село 2 968 Єлізовський
Раздольний, селище 2 760 Єлізовський
Озєрновський, смт 2 537 Усть-Большерєцький
Термальний, селище 2 399 Єлізовський
Октябрський, смт 2 223 Усть-Большерєцький
Оссора, смт 2 190 Карагінський
Усть-Большерєцьк, село 2 077 Усть-Большерєцький

Адміністратівний поділ[ред.ред. код]

З 1 липня 2007 на території Камчатського краю існують 97 муніципальних утворень, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування, 1 селище обласного підпорядкування, 1 окружне селище, 11 адмінстративних районів, 4 селища міського типу та 77 сільських поселень:

альтернативний пояснюючий текст

Міста обласного підпорядкування

Селище обласного підпорядкування:

Окружне селище:

Адміністративні райони:

В Коряцькому автономному окрузі:

Економіка[ред.ред. код]

Основні галузі: рибна промисловість (лов риби і переробка морепродуктів), сільське господарство, здобич природного газу, вугілля, кольорових металів; електроенергетика, зокрема освоєння нетрадиційних геотермальних джерел енергії; транспорт і зв'язок. Розвивається туризм.

Камчатка відвіку славилася хутровим промислом. Хутра соболя, лисиці, блакитного песця, морського котика, що здобуваються тут, високо цінуються на міжнародних аукціонах. Також розвинене оленярство, що використовують відмінні пасовища на півночі Камчатки.

У регіоні знаходяться крупні військово-морські бази, зокрема бази підводних човнів, а також авіабази і радарні станції — частина населення зайнята у сфері обслуговування цього господарства.

Транспорт[ред.ред. код]

У краї діє аеропорт «Ука».

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]