Гарібальді Джузеппе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гарібальді в 1866.

Джузе́ппе Гаріба́льді (іт. Giuseppe Garibaldi; 4 липня 1807, Ніцца — 2 червня 1882, острів Капрера) — народний герой Італії, полководець, один із вождів Рисорджименто, літератор.

[ред.] Молодість

Гарібальді в 1870, фото Надара.

Генуезець за походженням, син моряка, Гарібальді народився в Ніцці 4 липня 1807. Юнаком служив моряком на торгових кораблях в Середземному і Чорному морях.

В квітні 1833 року, шхуна Гарібальді «Клоринда» зайшла в Таганрог, де він познайомився з політичним емігрантом Джіовані Баттиста Кунео и вступив в таємне товариство «Молода Італія», яке ставило своїми завданнями визволення Італії від австрійського загарбання, обєднання країни і встановлення республіканського правління.

Брав участь у змові 1834 р., яка завершилася невдалим вторгненням Джузеппе Мадзіні в Савойю, і змушений тікати у Францію.

Засуджений на батьківщині до смертної кари, довгі роки провадив мандрівне життя, перебував на службі тунісського бея, в 1846 г. запропонував свої послуги південноамериканським республікам Ріо-Гранде-ду-Сул і Уругваю і, сам спорядивши декілька кораблів, будучи начальником каперів наводив жах на Бразилію.

[ред.] Революція 1848 і її розгром

В 1848 р., коли у Верхній Італії вибухнуло повстання проти австрійців, Гарібальді поспішив на батьківщину і з 54 товаришами по зброї висадився в Ніцці; але перший щасливий період верхньоіталійської війни вже минув. Пропозиція Гарібальді королю Карлу-Альберту воювати під знаменами Сардинського королівства була відкинута, а міланський комітет занадто пізно доручив йому організувати корпус волонтерів.

Маючи корпус чисельністю лише півтори тисячі чоловік, Гарібальді після запеклої боротьби змушений був поступитися чисельній перевазі австрійців і перейшов на швейцарську територію. Ця відчайдушна наполегливість під час загального занепаду духу зробила його ім'я надзвичайно популярним у всій Італії.

Сицилійці запропонували йому керувати в своїй боротьбі проти неаполітанського короля Фердинанда II, але Гарібальді тоді вже був в Римі, куди привів (21 грудня) декілька сот своїх прибічників на допомогу тимчасовому уряду. Вибраний в римський парламент, він на першому ж засіданні, 5 лютого 1849 р., вніс пропозицію про проголошення республіки.

Після успішних операцій проти неаполітанців біля Палестрини і Веллетрі (15 травня) він відіграв видатну роль в блискучому опорі французькому генералу Удіно, який атакував Рим 30 квітня. Удіно змушений був вдатися до тривалої облоги Риму і, отримавши значне підкріплення, взяв його штурмом 3 липня. Гарібальді повів свої війська (1 550 чоловік) на північ, щоб продовжувати боротьбу з австрійцями, які заволоділи Болоньєю, і дістатися, якщо можливо, до Венеції, яка все ще трималася проти австрійців.