Економіка Колумбії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Колумбії

Економічна карта Колумбії. 1970 р.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Колумбія – аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, нафтова, хімічна, цементна, гірнича. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Найбільші порти: Картахена, Барранкілья, Буенавентура, Тумако, Ковеньяс і Мамональ (останні два – нафтові). Обсяг повітряних перевезень вантажів в кінці ХХ ст. різко зріс і склав у 1996 бл. 60 тис. т.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 97,5 млрд. Темп зростання ВВП – 0,6%. ВВП на душу населення – $ 2392. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,5 млрд. Імпорт – $ 18 млрд (г.ч. США – 41,5%, Венесуела – 10,0%, Німеччина – 5,0%, Японія – 4,3%). Експорт – $ 15,2 млрд (г.ч. США – 48,5%, Венесуела – 7,9%, Німеччина – 9,0%, Італія – 6,0%).

Протягом більшої частини ХХ ст. основу колумбійської економіки становило сільське господарство, головна стаття легального експорту - кава. Однак в останні десятиріччя роль сільського господарства знижується, у 1996 його частка - 20% ВВП. Колумбія експортує сільськогосподарську продукцію і майже повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для текстильної промисловості. Обробна промисловість становить 19% ВВП, сектор послуг - майже 51%. Темпи економічного зростання в 1990-х коливаються від 2 до 5% в рік.

Велика частина промислового виробництва зосереджена в п'яти найбільших містах: Богота, Медельін, Розжарюй, Барранкілья і Букараманга. Довгий час головним промисловим центром був Медельін, де розташовані найбільші текстильні фабрики, однак до 1970-м років на перше місце вийшла Богота, що стала найбільшим промисловим центром і найбільшим містом країни. Основну продукцію обробної промисловості складають продовольчі товари і напої (27% загального обсягу продукції цього сектора в 1997), текстильні і швейні вироби (13%), хімікати (16%), папір і друкарська продукція (9%), машини і обладнання (12%).

Обробна промисловість продовжує грати ключову роль в економіці Колумбії; на її частку припадає 19% ВВП (дані на 1996) і 16% трудових ресурсів (за даними на 1990). Велика частина обладнання і машин ввозиться з-за кордону. На початку 1990-х років продукція обробних галузей становила 20-30% від обсягу експорту.

На початку 1990-х років проведена лібералізація торгівлі, знижені митні тарифи, зняті обмеження на експорт. Реформи в трудовому законодавстві знизили державний контроль над звільненням найманих робітників і над текучістю робочої сили. Проведені фінансові реформи заохочували встановлення банками процентних ставок виходячи з положення на ринку, а також сприяли підвищенню відносної ролі приватних комерційних банків. Загалом всі ці реформи були спрямовані на зменшення ролі держави в економіці.

У 1960 Колумбія першої з латиноамериканських країн підготувала докладний 10-літній план соціального і економічного розвитку. Після цього плани розробляються, як правило, на чотирирічні періоди, що збігаються з термінами президентського правління.

Сільське господарство[ред.ред. код]

26% працездатного населення зайнято в сільському господарстві. 5% земель використовується під посіви, 38% - під випасання худоби. Найродючіші грунти знаходяться на плато і в деяких рівнинних регіонах. Колумбія - другий у світі виробник кави. Для гірських районів товарними культурами є бавовна і тютюн. У низинах розташовані плантації експортних культур - бананів, квітів і цукрової тростини. Для внутрішнього ринку вирощують рис, кукурудзу, картоплю і сорго. У тваринництві переважає розведення великої рогатої худоби, свинарство і вівчарство.
Протягом всієї своєї історії сільське господарство - головна стаття економіки країни. Колумбія самодостатня у власному забезпеченні всіма сільгосптоварами. Однак, оскільки велика частина країни має гористий рельєф, сільськогосподарські землі становлять приблизно тільки одну п'яту частину території країни, і лише невелика частина з них використовується під посіви. На обширних територіях, де грунти менш родючі, практикується екстенсивне тваринництво. Робітники, зайняті у сільськогосподарському секторі, зосереджені головним чином в землеробських районах, при цьому триває освоєння нових земель. Саме сільське господарство здавна забезпечувало активний торговельний баланс в країні, надаючи значну перевагу експорту над імпортом.
Хоч частка придатних для обробки земель невелика, Колумбія все-таки має значні ресурси родючих земель, розташованих у найрізноманітніших кліматичних умовах. Завдяки цьому Колумбія не тільки експортує сільськогосподарську продукцію, але й повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для існуючої в країні розвиненої текстильної промисловості. У Південній Америці Колумбія займає друге місце за виробництвом сільськогосподарських продуктів.
Оброблювані землі розташовані у різних висотних поясах – від тропіків до холодного пояса на позначках вищих за 2000 м. На морському узбережжі і в долині річки Магдалена вирощується ряд комерційних культур – банани (колись – основна стаття колумбійського експорту), цукрова тростина, бавовник, рис, кукурудза, гвінейська олійна пальма; інші культури, такі як какао, боби, касава (юка) і різноманітні фрукти, вирощуються головним чином для внутрішнього споживання. Розташовані вище родючі долини річок у межах департаментів Каука і Толіма використовуються переважно для виробництва цукрової тростини і соєвих бобів (Каука), тютюну, рису і кави (Толіма); в обох районах є плантації бавовника. Вище на схилах Анд вирощується кофе особливих м'яких ароматних сортів, якими славиться Колумбія; в цій області з рівним помірним кліматом практично не буває ні заморозків, які періодично уражають кофейні плантації Бразилії, ні сильних вітрів, від яких страждають деякі інші країни – виробники кави. За даними на початку 1990-х, обсяг виробництва кави в Колумбії становив близько 950 тис. т; за експортом кофе країна знаходиться на другому місці у світі (після Бразилії), однак внаслідок зниження цін на світовому ринку частка кави у доходах від колумбійського експорту зменшилася до 1991 нижче за 20%, тоді як десять років тому вона була близькою до 50%. У межах холодного поясу, зокрема в околицях Боготи та інших міст, розташованих у горах, можна вирощувати картоплю, боби, маїс, пшеницю, ячмінь та деякі фрукти. На плато неподалік Боготи вирощуються квіти, які протягом 1980-х років поступово зайняли одне з провідних місць у колумбійському експорті.
Лісове господарство. Хоч значна частина території країни (за деякими оцінками – більше половини) покрита лісами, у тому числі цінних порід, вартість цих ресурсів підвищується через їх важкодоступність, що пояснюється рельєфом країни, а також тим, що значна частина цінних порід знаходиться в Амазонці; таким чином частка цього сектора у ВВП не перевищує 1%.

Тваринництво[ред.ред. код]

За даними 1989, поголів'я великої худоби оцінювалося приблизно у 25 млн голів або дещо менше. В інтервалі 19701988 у секторі тваринництва відзначалося стійке, хоч і не надто швидке зростання виробництва, що становило приблизно 2,8% на рік; 60% цього зростання припадає на велику рогату худобу. Темпи розвитку свинарства були помірними, а птахівництво, навпаки, розвивалося швидше. Тваринництвом, яке раніше було зосереджено у долинах річок і на північному узбережжі, зараз займаються і на східних рівнинах (льянос).

Рибальство[ред.ред. код]

Слабко розвинуте рибальство відіграє незначну роль у господарстві Колумбії; заходи щодо розвитку цієї галузі призвели до зростання обсягу виробництва, що становив 7,7% у 1993 р.

Гірничовидобувна галузь[ред.ред. код]

Колумбія має великі запаси корисних копалин, зосереджених переважно у гірських районах Анд. В країні видобувають золото, срібло, платину, смарагди (90% світового видобутку), кам'яне вугілля (12,5 млн тонн/року), нафту (19 млн тонн/року), природний газ. Знайдені родовища міді, ртуті, свинцю і марганцю.

Промисловість[ред.ред. код]

В останні 20 років стрімкими темпами розвиваються машинобудівна, переробна, взуттєва, хімічна і текстильна галузі. Головні промислові центри - Богота, Медельїн і Калі. Підприємства харчової промисловості в основному займаються переробкою цукрової тростини, рису, овочів та фруктів.

Проблема наркотиків[ред.ред. код]

Проблема наркотиків виникла в Колумбії ще в 1970-х роках, коли важливою статтею експорту стала маріхуана, і загострилася в 1980-і роки, з утворенням в містах Медельїн і Калі найбільших картелів, що відають виробництвом і поширенням наркотиків. Цей нелегальний сектор приносить величезні прибутки, породжує хвилю насильства і підточує основи політичної, правової і адміністративної системи країни. Під тиском США власті Колумбії зробили послідовний наступ на наркобізнес.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]