Оулу (ляні)
Губернія ОулуабоУлеаборзька губернія (фін. Oulun lääni, швед. Uleåborgs län) — одна з губерній Фінляндії в період з 1775 по 2009 роки.
Розташовувалася в центральній частині Фінляндії та межувала на півночі з губернією Лапландія, на південному заході — з губернією Західна Фінляндія, на південному сході — з Східної Фінляндією, на сході — з Республікою Карелія Російської Федерації, на заході омивається водами Ботничної затоки Балтійського моря.
Адміністративний центр знаходився в місті Оулу.
Зміст |
Історія [ред.]
Спочатку губернія була утворена 1775 року, коли Велике герцогство Фінляндське входило до складу Швеції. губернія виникла під час поділу лена Остроботнія на два менших: Васа (швед. Vasa län) та Улеоборг (швед. Uleåborgs län).
У Великому князівстві Фінляндському [ред.]
Після Фінської війни 1808–1809 років за умовами Фрідріхсгамского мирного договору вся Фінляндія (включаючи Аландські острови) відійшла до Росії.
1811 року була утворена Улеаборзька губернія Великого князівства Фінляндського, межувала на заході з Норвегією. Адміністративним центром залишився губернське місто Оулу.
Губернія займала частину історичних областей Естерботнії та Вестерботнії, а також фінську Лапландію. В адміністративному відношенні губернія була поділена на 6 повітів[1]:
- Салоський/прихід Сало
- Гапавесіський/прихід Хаапаярві
- Каянаський/прихід Каяна
- Улеоський/прихід Улео
- Кеміський/прихід Кемі
- Лапмарцький/прихід Лаппмаркен
На 1900 рік площа губернії становила 165 641 км ² (44% від усього князівства), а чисельність населення — 299 450 чоловік.[2]
У фізико-географічному відношенні губернія являла собою територію, прорізану гірськими хребтами, усіяні пагорбами та скелями, багату озерами, річками та лісами.
Сільськогосподарське виробництво та землеробство були розвинені слабо і мали місце лише в південній частині губернії. З промислів були розвинені смолокурення та рибне господарство.
Північна частина Улеаборзької губернії, Лапландія, перебуваючи за межами полярного кола, була населена лише лопарями (близько 1,5 тис. осіб), а з виробництв було розвинене оленярство та лісозаготівлі; біля річки Іволайокі (в Лапландії) видобувалося золото.
На 1905 рік в Улеаборзькій губернії проживало 295 187 людина, менш 9% з якого становили жителі міст. У національному відношенні фіни становили більше 93% від загального числа жителів губернії.
У незалежній Фінляндії [ред.]
Після здобуття Великим князівством Фінляндським незалежності, 1922 року до Улеаборзької губернії була приєднана Печенга.
1938 року з губернії Оулу була виділена окрема губернія Лапландія.
Після адміністративної реформи 1997 року кілька громад були об'єднані (Паттійокі, Теммес, Куйваніемі, Рууккі, Вуолійокі та Юлікіімінкі). Крім того з 2009 року громади Кестіля, Пііппола, Пулккіла та Рантсіла були об'єднані в громаду Сіікалатва.
Губернія Оулу включала в себе дві провінції:
1 січня 2010 року губернії в Фінляндії були скасовані.[3] було створено Агентство регіонального управління Фінляндії.
Примітки [ред.]
- ↑ http://www.prlib.ru/Pages/terr2010_4-1a-1.aspx Адміністративно-територіальний поділ Російської Губернії
- ↑ Шаблон:Джерело/Обговорення користувача
- ↑ Suomi.fi — Valtion aluehallinnon uudistukset 2010. (фін.)
