Географія Фінляндії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Фінляндії
Мапа Фінляндії
Світлина з космосу

Географія Фінляндії

Географічне розташування[ред.ред. код]

Фінляндська Республіка — держава на півночі Європи. Її північна частина знаходиться за Північним полярним колом. На заході Фінляндія межує зі Швецією, на півночі — з Норвегією, на сході — з Росією. Морські кордони країни проходять Фінською затокою на півдні і Ботнічною — на заході.
Площа країни становить 337 030 км². Найбільша довжина країни з півночі на південь 1160 км, максимальна ширина — 540 км. Загальна довжина берегової лінії 1070 км. Біля берегів Фінляндії знаходиться близько 180 тис. невеликих островів. Фінляндія - країна великих лісів і численних озер. Ліси складають її основне багатство, їх називають "зеленим золотом Фінляндії".

Загальний опис[ред.ред. код]

Фінляндія — країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія - 1126 км. Північна третина території знаходиться за Полярним колом.

Рельєф[ред.ред. код]

Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 островів. Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане фіордами, але не настільки як узбережжя Норвегії. Для Фінляндії характерні тисячі маленьких острівців: архіпелаг Турун, або Турку, тягнеться з південного-заходу на захід, з'єднуючись із Аландськими островами ; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Вони складаються з понад 6500 скелястих рифів і гранітних островів, з яких тільки 35 населені.
Фінляндія — пагорбно-рівнинна країна. Абсолютні висоти звичайно не перевищують 300 м. Найвища точка країни, гора Халтіа (1328 м), знаходиться на крайньому північному заході, на кордоні з Норвегією. У геологічному відношенні Фінляндія розташована в межах Балтійського кристалічного щита. У льодовикову епоху вона піддавалася покривному заледенінню. Льодовики згладили пагорби і заповнили більшість улоговин своїми відкладеннями. Під вагою льоду відбулося прогинання території, а після деградації заледеніння утворилося Іолдове море, попередник сучасної Балтики. Незважаючи на підняття суходолу зі швидкістю 1 см на рік, багато улоговин дотепер зайняті озерами і болотами. Звідси і відбулася назва країни Суомі (суо - "болото"). Зі спадщини льодовикової епохи чітко виділяються ланцюги озів - вузьких витягнутих гряд, складених водно-льодовиковими пісками і галечниками. Вони використовувалися для прокладання доріг через заболочені низовини, що займають більшу частину країни. Гряди льодовикових відкладень (морени) перетинають числені долини і підпружують річки, сприяючи роз'єднаності стоку й утворенню безлічі порогів і водоспадів. Фінляндія має значні запаси водної енергії.

Річки й озера[ред.ред. код]

У Фінляндії нараховується близько 190 тис. озер, що займають 9% її площі. Найбільше відоме озеро Сайма на південному сході, що має важливе значення для сплаву лісу і транспортування вантажів у внутрішніх районах, не забезпечених залізничними й автомобільними дорогами. Озера Пяйянне на півдні, Нясиярви на південному заході й Оулуярви в центральній частині Фінляндії разом з ріками теж відіграють важливу роль для водного сполучення. Численні невеликі канали з'єднують річки й озера країни, іноді в обхід водоспадів. Найбільше значення має Сайменський канал, що зв'язує озеро Сайма з Фінською затокою біля Виборгу (частина каналу проходить по території Ленінградської області). Усі озера мають залишкове походження і утворилися після танення льодовика за кайнозойської ери.

Клімат[ред.ред. код]

На більшій частині країни клімат помірно континентальний, на крайній півночі - субарктичний. Для клімату Фінляндії характерними є холодна зима та тепле літо. На далекій півночі сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей. У цьому регіоні зимою сонце залишається за обрієм 51 день. Влітку температура досить часто піднімається до +20 градусів за Цельсієм та часом сягає +30 градусів у південних та східних частинах країни. Взимку в багатьох районах температура опускається до -20 градусів за Цельсієм. Фінська Лапландія незмінно демонструє найнижчі зимові температури. Середня температура в Гельсінкі в липні складає +17 градусів, а в лютому -5,7 градусів за Цельсієм.

Рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

Майже 2/3 території Фінляндії вкрито лісами, що поставляють цінну сировину для лісопереробної та целюлозно-паперової промисловості. У країні виростають північно- й південнотайгові ліси, а на крайньому південному заході - змішані хвойно-широколистяні. Клен, в'яз, ясен і ліщина проникають до 62° пн.ш., яблуня зустрічається на 64° пн.ш. Хвойні породи поширюються до 68° пн.ш. Північніше простягаються лісотундра і тундра.
Третину території Фінляндії займають болота (включаючи заболочені ліси). Торф широко використовується як підстилка для худоби і набагато рідше як паливо. У ряді районів проведено меліорацію боліт.
Тваринний світ Фінляндії бідний. Зазвичай в лісах живуть лось, білка, заєць, лисиця, видра, хохуль. Ведмідь, вовк і рись зустрічаються тільки в східних районах країни. Різноманітний світ птахів (до 250 видів, у тому числі тетерук, глухар, рябчик, куріпка). У річках і озерах водяться лосось, форель, сиг, окунь, судак, щука, ряпушка, а в Балтійському морі - салака.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X