Плющ Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Степанович Плющ
Іван Степанович Плющ

Час на посаді:
12 травня 2007 — 26 листопада 2007
Президент   Віктор Ющенко
Попередник Віталій Гайдук
Наступник Раїса Богатирьова

Час на посаді:
1 лютого 2000 — 14 травня 2002
Президент Леонід Кравчук
Попередник Олександр Ткаченко
Наступник Володимир Литвин

Час на посаді:
5 грудня 1991 — 11 травня 1994
Попередник Леонід Кравчук
Наступник Олександр Мороз

Час на посаді:
6 червня 1990 — 5 грудня 1991
Наступник Василь Дурдинець

Час на посаді:
9 липня 1990 — 23 липня 1990
Наступник Олександр Лавринович

Народився 11 вересня 1941(1941-09-11)
Борзна,
Чернігівська область, УРСР
Помер 25 червня 2014(2014-06-25) (72 роки)
Політична партія Комуністична партія Радянського Союзу (19621991)
Народно-демократична партія (19962003)
«Наша Україна» (20032005)
Український народний блок Костенка і Плюща (20052007)
Наша Україна — Народна самооборона (20072012)
Особистий підпис Ivan Plyushch Signature 1990.png
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Хрест Івана Мазепи
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Плю́щ Іва́н Степа́нович (нар. 11 вересня 1941(19410911), Борзна —  25 червня 2014) — український державний діяч, двічі голова Верховної Ради України, Секретар Ради національної безпеки і оборони, Герой України.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Іван Степанович Плющ народився 11 вересня 1941 в селі Борзна (тепер місто) Чернігівської області. У 1956-1959 рр. навчався в Борзнянському сільськогосподарському технікумі. З 1959 р. працював бригадиром овочівників радгоспу, начальником дільниці. В 1962 р. Іван Плющ вступив до КПРС. У 1967 році закінчив Українську сільськогосподарську академію, отримав спеціальність агронома. Працював головою колгоспу ім. Кірова і радгоспу ім. Леніна Баришівського району. У 1979 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Працював завідувачем сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КПУ, завідувачем відділу сільського господарства і продуктової промисловості. З 1981 по 1984 рр. Іван Плющ працював директором київського спеціалізованого тресту овочево-молочних радгоспів. В 1984 був призначений першим заступником голови виконкому Київської обласної ради. У 1990 році — очолив Київську обласну раду.
У 2001 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (тема дисертації: «Реформування економічних відносин в агропромисловому виробництві України»).

Помер 25 червня 2014 від онкологічного захворювання[1]. Похований 27 червня на Байковому кладовищі[2].

Політична діяльність[ред.ред. код]

На парламентських виборах у березні 1990 р. Іван Плющ балотувався як кандидат від Комуністичної партії України у Макарівському (№ 221) виборчому окрузі Київської області. У першому турі він отримав перемогу, не набравши, однак, більше 50 % голосів. Народним депутатом України обраний за результатами другого туру (49,25 % голосів). У Верховній раді першого скликання І. Плюща обрано першим заступником Голови Верховної Ради України, а після обрання Леоніда Кравчука Президентом України (5 грудня 1991) — Головою Верховної Ради. У 1991 році І. Плющ вийшов із лав Комуністичної партії України.
На парламентських виборах 1994 року Іван Плющ в першому турі отримав 71,44 % голосів і був обраний народним депутатом України від Борзнянського (№ 445) виборчого округу Чернігівської області. Брав участь у президентських виборах 1994 року. За результатами першого туру виборів отримав підтримку лише 1,24 % виборців (321 886 голосів), посівши передостаннє місце серед претендентів.
У 1996 році І. Плющ вступив до Народно-демократичної партії (НДП). За списками цієї політичної сили на виборах 1998 року був обраний до Верховної Ради України 3 скликання.
З 1999 року — співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода».
В січні 2000 року Іван Плющ вдруге був обраний Головою Верховної Ради України[3].
У парламентських виборах 2002 року Іван Плющ знову брав участь як кандидат від Народно-демократичної партії в одномандатному окрузі № 209 (Чернігівська область).
Після четвертого обрання до Верховної Ради, Іван Плющ спочатку ввійшов в депутатську групу «Демократичні ініціативи», в якій пробув до свого вступу 30 вересня 2003 року до фракції блоку «Наша Україна». 16 березня 2005 р. він покинув це депутатське об'єднання і вступив у фракцію Української народної партії. Наприкінці 2005 р. Іван Плющ вийшов із НДП і став співініціатором «Українського народного блоку Костенко і Плюща».
Упарламентських виборах 26 березня 2006 р. Іван Плющ брав участь як безпартійний кандидат під номером 2 виборчого списку «Українського Народного Блоку Костенко і Плюща». Однак блок не подолав тривідсотковий бар'єр (1,87% — 8 місце із 45 суб'єктів виборчого процесу) і Іван Плющ до парламенту не пройшов.
27 липня і 3 серпня 2006 р. Іван Плющ брав участь у роботі круглого столу з приводу Універсалу Національної Єдності.
У травні 2007 року Указом Президента України В. Ющенка І. С. Плюща було призначено Секретарем Ради національної безпеки і оборони України. У результаті позачергових парламентських виборів 2007 року І. Плюща знову обрано народним депутатом України. Участь у цих виборах І. Плющ брав у складі блоку «Наша Україна — Народна самооборона» під № 23.
У виборах народних депутатів 2012 року у якості кандидата у депутати І. Плющ участі не брав.

Секретар РНБО України[ред.ред. код]

12 травня 2007 року указом Президента Віктора Ющенка Плюща призначено секретарем Ради національної безпеки і оборони України замість Віталія Гайдука[4]. Про призначення Плющ дізнався від першого віце-прем'єра Миколи Азарова який приніс йому роздруківку з сайту президента про його призначення. Про причини призначення він відзначив: «Президент не повинен пояснювати причини, і я не ставив таких питань». Плющ переконаний, що «Нашій Україні», Партії Регіонів і БЮТ після проведення дострокових парламентських виборів треба об'єднатись в «широку» коаліцію.

Після завершення (30 вересня) дострокових парламентських виборів до Верховної Ради України Іван Плющ закликав Юлію Тимошенко та Віктора Януковича домовитися про співпрацю та припинити розпалювати конфлікти. 26 листопада 2007 року Президент Віктор Ющенко звільнив Івана Плюща з посади секретаря РНБОУ.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Афоризми Івана Плюща[ред.ред. код]

На посаді спікера Верховної Ради Іван Плющ вів засідання на суржику, при цьому часто вживаючи «хв» замість літери «ф». Його вислови на засіданнях Верховної Ради стали афористичними. Серед найпопулярніших:

  • «Депутат! Депутат! Не помню хвамілії — той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє місто»
  • «Депутат Заєць! Не стрибайте по залу! Ви ж не в лісі»
  • «Включіть мікрохвона у задньому проході»
  • Коментар щодо проблеми із внесенням до порядку денного одного із законопроектів: «Вони хочуть впихнути невпихуєме»[11][12].
  • «Я за життя стiльки сала з'їв, що соромно свиням в очi дивитися»[13]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.unian.ua/politics/933043-pomer-eks-spiker-verhovnoji-radi-ivan-plyusch.html
  2. Памяти Ивана Плюща
  3. Іван Плющ про партію, про вибори, про себе // Україна і світ сьогодні. — 2001. — N 28 (148) 14 — 20 липня
  4. «Деловая столица». Тимошенко зплющать
  5. «Про присвоєння звання Герой України»
  6. Указ Президента України № 909/2011 від 11 вересня 2011 року «Про нагородження І. Плюща орденом князя Ярослава Мудрого».
  7. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України».
  8. Указ Президента України № 731/96 від 21 серпня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“».
  9. Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами».
  10. Почесні члени товариства «Чернігівське земляцтво»
  11. Як колись обирали спікерів
  12. Майстер впливу на депутатів: журналісти склали добірку яскравих висловів Івана Плюща
  13. Иван Плющ: «Давно живу по принципу: хочешь рассмешить Бога — расскажи ему о своих планах»

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: Голови Верховної Ради України
5 грудня 1991 — 11 травня 1994
Наступник:
Кравчук Леонід Макарович Олександр Олександрович Мороз
Попередник: Голови Верховної Ради України
1 лютого 2000 — 14 травня 2002
Наступник:
Ткаченко Олександр Миколайович Литвин Володимир Михайлович
Попередник: Секретар Ради національної безпеки і оборони України
12 травня 2007 — 26 листопада 2007
Наступник:
Гайдук Віталій Анатолійович
Богатирьова Раїса Василівна