Кравчук Леонід Макарович

Леонід Макарович Кравчук
1-й Президент України
Час на посаді:
5 грудня 1991 — 19 липня 1994
Прем'єр-міністр	Вітольд Павлович Фокін Валентин Костянтинович Симоненко(в.о.) Леонід Данилович Кучма Юхим Леонідович Звягільський(в.о.)
Попередник	Микола Васильович Плав'юк як останній Президент УНР в екзилі;
Наступник	Леонід Данилович Кучма
1-й Голова Верховної Ради України
Час на посаді:
23 липня 1990 — 5 грудня 1991
Президент	Михайло Сергійович Горбачов
Попередник	Володимир Антонович Івашко
Наступник	Іван Степанович Плющ
Народився	10 січня 1934 (78 років) Великий Житин, Волинське воєводство Друга Річ Посполита
Політична партія	КПУ (КПРС), потім СДПУ (о)
Дружина	Антоніна Михайлівна Кравчук, доцент економічного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка
Діти	Олександр
Релігія	УПЦ КП
Нагороди

Народний депутат України
1-го скликання
КПУ	15 травня 1990	—	5 грудня 1991
2-го скликання
безпартійний	18 жовтня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
СДПУ (о)	12 травня 1998	—	14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ (о)	14 травня 2002	—	25 травня 2006

Леоні́д Мака́рович Кравчу́к (* 10 січня 1934, Великий Житин) — перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році (1991—1994), Голова Верховної Ради України у 1990—1991 роках, Народний депутат України у 1990—1991 та 1994—2006 роках, Герой України (2001).

З біографії

Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України).

Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. — Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.

Наукова та політична діяльність до проголошення незалежності України

У 1958—1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі.

У 1960—1967 рр. — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

У 1967—1970 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1970—1988 рр. — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.

У 1988—1990 рр. — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ. У 1989—1990 рр. — кандидат у члени Політбюро, у 1990—1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ.

У 1989 році відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі.

Народний депутат України Х—XIV (в тому числі І—IV) скликань. У 1990—1991 рр. — Голова Верховної Ради України.

Політична діяльність після проголошення незалежності України

Кравчук Леонід Макарович/ 2009. Київ. Палац «Україна».

У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука — В'ячеслава Чорновола — образ «націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин, де народився Кравчук. Проте Кравчук переміг уже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27% голосів.

У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.

Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.

З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002—2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.

У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр.

У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».

На честь Кравчука названа тачка-кравчучка

Почесний Президент Міжнародного громадського об'єднання «Рівненське земляцтво»^{[Джерело?]}.

Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське Народне Посольство» (з 1994 р.)

25 лютого 2009 року Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку.

Державні нагороди

• Герой України (з врученням ордена Держави) — за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність (21 серпня 2001 р.)
• Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2007), III ст. (2004), IV ст. (1999), V ст. (1996)
• Орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора (СРСР).

Твори

• Палкин Ю. И. Краткий экономический словарь пятилетки эффективности и качества [Текст] / Ю. И. Палкин, М. С. Черненко, Л. М. Кравчук, П. С. Ещенко. — К.: Политиздат Украины, 1978. — 264 с.
• Ещенко П. С. Экономический словарь одинадцатой пятилетки [Текст] / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин, М. С. Черненко. — К.: Политиздат Украины, 1982. — 300 с.
• Ещенко П. С. Новый хозяйственный механизм [Текст] : справочник / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 254 с. — ISBN 5-319-00633-0.
• Василенко В. К. Идеологическая работа: опыт перестройки [Текст] : на материале парторганизации республики / В. К. Василенко, Л. М. Кравчук, А. А. Спирин и др. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 252 с. — ISBN 5-319-00579-2.

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»