Кравчук Леонід Макарович
| Леонід Макарович Кравчук | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() |
|||||||||
|
|
|||||||||
| Час на посаді: | |||||||||
| 5 грудня 1991 — 19 липня 1994 | |||||||||
| Прем'єр-міністр | Вітольд Павлович Фокін Валентин Костянтинович Симоненко(в.о.) Леонід Данилович Кучма Юхим Леонідович Звягільський(в.о.) |
||||||||
| Попередник | Микола Васильович Плав'юк як останній Президент УНР в екзилі; | ||||||||
| Наступник | Леонід Данилович Кучма | ||||||||
|
|
|||||||||
| Час на посаді: | |||||||||
| 23 липня 1990 — 5 грудня 1991 | |||||||||
| Президент | Михайло Сергійович Горбачов | ||||||||
| Попередник | Володимир Антонович Івашко | ||||||||
| Наступник | Іван Степанович Плющ | ||||||||
|
|
|||||||||
| Народився | 10 січня 1934 (78 років) Великий Житин, Волинське воєводство Друга Річ Посполита |
||||||||
| Політична партія | КПУ (КПРС), потім СДПУ (о) | ||||||||
| Дружина | Антоніна Михайлівна Кравчук, доцент економічного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка | ||||||||
| Діти | Олександр | ||||||||
| Релігія | УПЦ КП | ||||||||
| Нагороди |
|
||||||||
Леоні́д Мака́рович Кравчу́к (* 10 січня 1934, Великий Житин) — перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році (1991—1994), Голова Верховної Ради України у 1990—1991 роках, Народний депутат України у 1990—1991 та 1994—2006 роках, Герой України (2001).
Зміст |
[ред.] З біографії
Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин Волинського воєводства Польщі (тепер Рівненська область України).
Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. — Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.
[ред.] Наукова та політична діяльність до проголошення незалежності України
У 1958—1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі.
У 1960—1967 рр. — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
У 1967—1970 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1970—1988 рр. — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.
У 1988—1990 рр. — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ. У 1989—1990 рр. — кандидат у члени Політбюро, у 1990—1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ.
У 1989 році відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі.[1]
Народний депутат України Х—XIV (в тому числі І—IV) скликань. У 1990—1991 рр. — Голова Верховної Ради України.
[ред.] Політична діяльність після проголошення незалежності України
У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука — В'ячеслава Чорновола — образ «націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин, де народився Кравчук. Проте Кравчук переміг уже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27% голосів.
У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.
Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.
З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002—2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.
У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр.
У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».
На честь Кравчука названа тачка-кравчучка
Почесний Президент Міжнародного громадського об'єднання «Рівненське земляцтво»[Джерело?].
Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське Народне Посольство» (з 1994 р.)
25 лютого 2009 року Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку[2].
[ред.] Державні нагороди
- Герой України (з врученням ордена Держави) — за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність (21 серпня 2001 р.)[3]
- Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2007)[4], III ст. (2004)[5], IV ст. (1999)[6], V ст. (1996)[7]
- Орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора (СРСР)[8].
[ред.] Твори
- Палкин Ю. И. Краткий экономический словарь пятилетки эффективности и качества [Текст] / Ю. И. Палкин, М. С. Черненко, Л. М. Кравчук, П. С. Ещенко. — К.: Политиздат Украины, 1978. — 264 с.
- Ещенко П. С. Экономический словарь одинадцатой пятилетки [Текст] / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин, М. С. Черненко. — К.: Политиздат Украины, 1982. — 300 с.
- Ещенко П. С. Новый хозяйственный механизм [Текст] : справочник / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 254 с. — ISBN 5-319-00633-0.
- Василенко В. К. Идеологическая работа: опыт перестройки [Текст] : на материале парторганизации республики / В. К. Василенко, Л. М. Кравчук, А. А. Спирин и др. — К.: Политиздат Украины, 1989. — 252 с. — ISBN 5-319-00579-2.
[ред.] Див. також
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Кравчук Леонід Макарович |
[ред.] Примітки
- ↑ Інтерв'ю з Валентиною Шевченко
- ↑ [1]
- ↑ Указ Президента України № 701/2001 від 21 серпня 2001 року «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України № 4/2007 від 9 січня 2007 року «Про нагородження Л. Кравчука орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 11/2004 від 10 січня 2004 року «Про нагородження Л. Кравчука орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 6/99 від 10 січня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
- ↑ Указ Президента України № 731/96 від 21 серпня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
- ↑ Леонід Макарович Кравчук // Офіційне інтернет-представництво Президента України
[ред.] Посилання
| Попередник: | Президент України 5 грудня 1991 - 19 липня 1994 |
Наступник: |
| Плав'юк Микола Васильович | Кучма Леонід Данилович |
| Попередник: | Голова Верховної Ради України 23 липня 1990 - 5 грудня 1991 |
Наступник: |
| Івашко Володимир Антонович | Плющ Іван Степанович |
|
|||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Статті з твердженнями без джерел
- Незавершені статті про політиків
- Голови Верховної Ради України
- Перші особи України з 1917 року
- Статті до вікіфікації
- Президенти України
- Політики України
- Народні депутати України 1-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Випускники Київського університету
- Кавалери міжнародного ордена Святого Станіслава
- Народились 10 січня
- Народились 1934
