Кравчук Леонід Макарович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
|
| Кравчук Леонід Макарович | ||
 |
||
 Перший Президент України |
||
|---|---|---|
| Час на посаді: | ||
| 5 грудня 1991 — 19 липня 1994 | ||
| Наступник | Кучма Леонід Данилович | |
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 23 липня 1990 — 5 грудня 1991 | ||
| Попередник | Івашко Володимир Антонович | |
| Наступник | Плющ Іван Степанович | |
|
|
||
| Народився | 10 січня 1934 (75 років) Великий Житин, Рівненська область |
|
| Політична партія | КПУ (КПРС), потім СДПУ (о) | |
| Дружина | Кравчук Антоніна Михайлівна, доцент економічного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка | |
| Нагороди |
|
|
Леоні́д Мака́рович Кравчу́к (*10 січня 1934, Великий Житин) — перший Президент України (1991—1994), Голова Верховної Ради України у 1990—1991 роках, Народний депутат України у 1990—1991 та 1994—2006 роках, Герой України (2001).
Зміст |
[ред.] Молоді роки
Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин Волинського воєводства Республіки Польща (тепер Рівненська область України).
Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. — Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.
У 1958—1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі.
[ред.] Кар'єра в КПУ
У 1960—1967 рр. — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
У 1967—1970 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1970—1988 рр. — завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ.
У 1988—1990 рр. — завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ. У 1989—1990 рр. — кандидат у члени Політбюро, у 1990—1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ.
[ред.] Політична кар'єра
Народний депутат України Х—XIV (в тому числі І—IV) скликань. У 1990—1991 рр. — Голова Верховної Ради України.
[ред.] Президент України
У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука — В'ячеслава Чорновола — образ «западенця-націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл який народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин. Проте Кравчук переміг вже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27 % голосів.
У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). В першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.
[ред.] Продовження кар'єри
Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.
З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002—2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.
У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр.
Герой України (2001 р.).
У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».
На честь Кравчука названа тачка-кравчучка
Почесний Президент Міжнародного громадського об’єднання "Рівненське земляцтво"[Джерело?].
Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню "Українське Народне Посольство" (з 1994р.)
[ред.] Діяльність Кравчука під час політичної кризи 2009
25 лютого 2009 року Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку[1].
[ред.] Дивись також
- У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Кравчук
[ред.] Примітки
[ред.] Ресурси інтернет
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Попередник: | Президент України |
Наступник: |
| Кучма Леонід Данилович |
| Попередник: | Голова Верховної Ради України |
Наступник: |
| Івашко Володимир Антонович | Плющ Іван Степанович |
 |
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
