Тонкори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тонкори
Класифікація струнні щипкові інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.322-5
Музиканти
  • Окі Кано
  • K.D earth
  • Sanpe (Нобухіко Тіба)
  • ToyToy (Мотої Огава)
  • Куміко Сукегава
CMNS: Тонкори у Вікісховищі

Тонкори (яп. トンコリ, tonkori) — струнний щипковий інструмент народу Айнів із Хоккайдо, Північної Японії та Сахаліна. Зазвичай має п'ять струн.[1] У 1970-х роках цей інструмент практично зник, але був відроджений у кінці XX століття зі збільшенням інтересу до спадщини Айнів.[2]

Констукція[ред. | ред. код]

Тонкори переважно виготовляють із дерева породи Picea jezoensis і традиційно має мечевидну форму.[3] Інструмент близько 120 см довжиною, 10 см шириною та 5 см товщиною.

Струни тонкори виготовляють із кетгуту, оленячих сухожиль або рослинних волокон[4][5]. Хоча часто згадуються п'ятиструнні тонкори, але вони можуть мати від двох до шести струн.[6][7] Інструмент має квантову або квітнову налаштування[8], а музичний стрій переважно a-d'-g'-c'-f'.[9] Подібний стиль мала лише давня версія кото — вагон.[10]

Виконання[ред. | ред. код]

Традиційна демонстрація народу Айни гри на тонкори

Музиканти грають на тонкори, притискаючи його під кутом до грудної клітки та обома руками перебирають струни знизу та зверху. Інструмент використовується як для супроводу пісень або танців, так і для сольного виступу. Традиційно на тонкори грають жінки[8], але також грають і чоловіки[11] Також за легендами та віруванням людей вважається, що гра на тонкори відганяє злих духів та виліковує від захворювань.[8]

В одному описі традиційної техніки гри на тонкори зазначено, що гравець буде спочатку бренькати по всіх струнах, а потім зіграє один рядок протилежною рукою.[12]. Інший ж опис зазначає, що «великі пальці грають на струнах лише в зовнішньому напрямку.»[13]

Відродження[ред. | ред. код]

Найвідомішим сучасним виконавцем на тонкори є Окі Кано, який часто використовує цей інструмент у сучасній і міжкультурній музиці.

Дослідник Нобухіко Тіба один із тих, хто вичав та аналізував інструмент та його музику.[14]

Етимологія[ред. | ред. код]

Окі Набо грає на тонкори (2007)

Термін tonkori є звуконаслідувальним описом звука інструмента.[14] Тонкорі також називають ка («рядок»).[15] У кінці 1800-х років дослідник А. Х. Севідж Лендор заявив, що тонкори документально згадувався як mukko («музичний інструмент»).[16]

Лінгвіст Еміко Огнуку-Тірні зазначив, що /tonkori/ іноді вимовляється дзвінко чи глухо на початку: [donkori] або [tonkori].[17] В одному французькому видання 1962 року зазначається використання орфографічного donkori в більш ранніх працях[18], а в 1969 «Asian Review», як з'ясовується, використовував tonguri і tongari як альтернативне написання.[19]

Музиканти[ред. | ред. код]

  • Окі Кано
  • K.D earth
  • Sanpe (Нобухіко Чіба)
  • ToyToy (Мотої Огава)
  • Куміко Сукегава

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Alison Tokita (2008). The Ashgate Research Companion to Japanese Music. Ashgate Publishing, Ltd. с. 338–. ISBN 978-0-7546-5699-9. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.(англ.)
  2. ↑ Takashi Ogawa. Traditional Music of the Ainu Journal of the International Folk Music Council, Vol. 13, (1961) — Notes that at publication the instrument was only found in museums(англ.)
  3. ↑ Donald R. Schlief (4 квітня 2005). Jitensha: Down the Japanese Archipelago on a Bicycle. Trafford Publishing. с. 115–. ISBN 978-1-4120-5033-3. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 18 травня 2012.
  4. ↑ The Wire. C. Parker. 2005. с. 61. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  5. ↑ Ann B. Irish (14 жовтня 2009). Hokkaido: A History of Ethnic Transition and Development on Japan's Northern Island. McFarland. с. 35–. ISBN 978-0-7864-4449-6. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  6. ↑ William P. Malm (1959). Japanese music and musical instruments. C. E. Tuttle Co. с. 247. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  7. ↑ William W. Fitzhugh; Chisato O. Dubreuil; Arctic Studies Center (National Museum of Natural History) (1999). Ainu: spirit of a northern people. Arctic Studies Center, National Museum of Natural History, Smithsonian Institution in association with University of Washington Press. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  8. ↑ а б в Есипова, Маргарита (25 грудня 2017). Традиционная японская музыка. Энциклопедия. Litres. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018.(рос.)
  9. ↑ Experimental musical instruments. Experimental Musical Instruments. 1994. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  10. ↑ ICTM Study Group on Music Archaeology. International Meeting; Ellen Hickmann; Dr. David W. Hughes (1988). The archaeology of early music cultures: Third International Meeting of the ICTM Study Group on Music Archaeology. Verlag für systematische Musikwissenschaft. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  11. ↑ Emiko Ohnuki-Tierney; American Anthropological Association (1969). Sakhalin Ainu folklore. American Anthropological Association. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  12. ↑ Music of a Thousand Autumns. google.com. Процитовано 30 жовтня 2015.
  13. ↑ Asian Musics in an Asian Perspective. google.com. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 30 жовтня 2015.
  14. ↑ а б New Grove Dictionary of Music and Musicians, Vol. 12 pg 383f.
  15. ↑ Katsuichi Honda (12 квітня 2000). Harukor: An Ainu Woman's Tale. University of California Press. с. 182–. ISBN 978-0-520-21020-2. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  16. ↑ A. H. Savage Landor. Alone With the Hairy Ainu, or 3,800 Miles on a Pack Saddle In Yezo and a Cruise to the Kurile Islands [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.]. John Murray, Albemarle Street, London 1893.
  17. ↑ Emiko Ohnuki-Tierney (31 серпня 1981). Illness and Healing Among the Sakhalin Ainu: A Symbolic Interpretation. CUP Archive. с. 15–. ISBN 978-0-521-23636-2. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012.
  18. ↑ Centre international de dialectologie générale (1962). Orbis: bulletin international de documentation linguistique. Le Centre. с. 212. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 22 травня 2012. — donkori 'Musical instr. stringed like thé samisen', (B) tonkori 'A harp' (traduction médiocre ; sa traduction japonaise, 'ainu no koto
  19. ↑ Demetrius Charles Boulger; East India Association (London, England); Oriental Institute (Woking, England) (1969). Asian review. East & West. с. 277. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 28 травня 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • The Ainu Tonkori: A Manual for Learning and Guide to Performance Practice, Jack Claar, Joseph Amato

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тонкори
Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Струнні
Духові
Ударні
Інші
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тонкори&oldid=41350643