Кіфара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кіфара, іноді Кітара — давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент, споріднений лірі, але ширший і коротший, ніж ліра. Кіфари великих розмірів, зі струнами низького ладу, називалася барбітонами.

Як і ліра, кіфара — результат вдосконалення давнішого музичного інструмента — формінги. Кіфара мала плаский дерев'яний корпус з 2 стійками, з'єднаними нагорі поперечиною (слугувала для більшого резонансу), 4 струни. В першій половині 7 століття до н. е. число струн досягло 7, потім поступово — 18. Взагалі кіфара, з точки зору акустики, була влаштована краще ніж ліра.

Співаки-кіфареди акомпанували собі на кіфарі під час співу, зачіпаючи струни пальцями або плектром. Окрім того кіфара використовувалась і як сольний інструмент.

Кіфара у стародавніх греків уособлювала Всесвіт, повторюючи своєю формою Небо і Землю. Струни символізували різні рівні всесвіту. Кіфара вважалися інструментами Аполлона, на відміну від авлоса — інструменту Діоніса.

У Новому Заповіті кіфара згадується як інструмент, на якому гратимуть янголи - переможці над апокаліптичним звіром (див. Об. 15:2). Проте перекладачі Біблії при перекладі цього віршу як правило заміняли кіфару іншим інструментом - арфою, гуслами, цитрою, лютнею, а П. Куліш - кобзою[1].

Джерела[ред.ред. код]